3. Органи виконавчої впади здійснюють управління державними корпоративними правами відповідно до галузевої належності суб'єктів господарювання.

Повноваження з управління державними корпоративними правами передаються на підставі рішення Кабінету Міністрів України і генеральної угоди, укладеної з Фондом державного майна України, органам виконавчої влади.

Управління корпоративними правами держави здійснюються безпосередньо відповідними органами виконавчої влади у разі, якщо:

• держава має сто відсотків часток (акцій) у статутному фонді господарської організації;

• суб'єкт господарювання, щодо якого здійснюються корпоративні права держави, бере участь у державних та регіональних програмах, що фінансуються з Державного бюджету України;

• не відбувся конкурс з призначення уповноваженої особи через відсутність претендентів або якщо пропозиції конкурсантів не відповідають умовам конкурсу;

• в інших випадках, передбачених законом.

4. Представники держави в органах управління призначаються із числа членів спостережної ради рішенням органу приватизації або органу виконавчої влади, рішенням органу приватизації або органу державної виконавчої влади, що виконує функції з управління державними корпоративними правами на підставі генеральної угоди з Фондом державного майна України.

5. Уповноваженою особою з управління корпоративними правами держави згідно зі статтею 170 Господарського кодексу може бути громадянин або юридична особа, що визначена за, результатами конкурсу з якою відповідний центральний орган виконавчої влади укладає договір доручення з управління корпоративними правами держави.

Уповноваженими особами можугь бути як юридичні, так і фізичні особи, які здійснюють управління акціями, частками, паями, що належать державі. Уповноважена особа може здійснювати управління державними корпоративними правами одного або кількох товариств.

У договорах регламентується багато аспектів діяльності уповноважених осіб. Проте з економічного погляду найважливішими є такі напрями діяльності:

• дотримання статуту товариства;

• фінансово-економічні результати діяльності підприємства:

• ефективність використання і збереження його майна;

• зобов'язання з погашення заборгованості підприємства; здійснення платежів до бюджету та відрахувань до пенсійного фонду;

• реалізація інвестиційної, технічної та цінової політики;

• забезпечення виробництва конкурентоспроможної продукції;

• виконання робіт, надання послуг;

• створення товариством дочірніх підприємств, філій та представництв;

• умови його реорганізації та ліквідації.

Для обліку корпоративних прав держави ФДМУ за участю інших і органів виконавчої влади формує та веде Реєстр корпоративних прав держави, який є автоматизованою інформаційно-довідковою . системою збирання та обліку відомостей про акції, частки, паї, що належат ь державі в статутних фондах господарських товариств та інших суб'єктів господарювання, і утворюється для оперативного ; обліку зазначених акцій, часток, паїв, забезпечення ефективного здійснення корпоративних прав держави, а також забезпечення і гласності та відкритості інформації про державну власність, у межах, ; установлених законодавством.

Дивідендна політика держави. Держава як і звичайний акціонер (учасник), товариства має право на отримання частини прибутку від. його господарської діяльності у порядку, визначеному Господарським і Цивільним кодексами, Законом «Про акціонерні товариства». Дивіденди на державні корпоративні нрава зараховуються до Державного бюджету України.

Для захисту власних фінансових, інтересів і контролю за використанням прибутку тих товариств,у яких держава бере суттєву участь, вона встановлює спеціальні правила визначення та виплати дивідендів на корпоративні права таких товариств.

Ефективна реалізація державою своїх корпоративних прав є неможливою без володіння достовірною інформацією щодо вартості цих прав (як і вартості бізнесу товариства в цілому).

Згідно з Методикою оцінки державних корпоративних прав проводиться оцінка вартості державних корпоративних прав та активів господарських товариств, у статутному фонді яких є державні корпоративні права.

Методика використовується для визначення:

• вартості державний корпоративних прав як частини ринкової вартості господарського товариства;

• вартості власного капіталу господарського товариства;

• вартості державних корпоративних прав, щодо яких прийнято рішення про придбання від імені ' держави в порядку, встановленому законодавством;

• розміру збитків, які підлягають відшкодуванню, завданих внаслідок неналежного виконання уповноваженими особами повноважень з управління державними корпоративними правами;

• вартості актинія, які пропонуються для інвестування в господарське товариство;

• вартості майна господарського товариства, що підлягає реорганізації, яке пропонується як внесок до статутного фонду іншої юридичної особи (в тому числі спільних підприємств) або як .застава в разі укладення кредитної угоди відповідно до законодавства;