- •1. Введення
- •2. Перелік керівних документів по службі пального:
- •3.1. Начальник служби пального частини:
- •3.2. Начальник складу частини
- •3.3. Начальник заправного пункту частини
- •3.4. Діловод служби частини
- •4. Організація повсякденної діяльності служби пального частини (з'єднання)
- •4.1. Плануючі документи начальника служби пального частини (з’єднання)
- •5. Заходи щодо збереження пального та технічних засобів служби.
- •5.1. Контроль за наявністю і утриманням пмм.
- •5.2. Утримання пмм в підрозділах.
- •5.2.1. Основні вимоги щодо заправки техніки пальним та охолоджуючою рідиною.
- •5.2.2. Контроль якості
- •5.2.3. Контроль за наявністю пмм в підрозділі
- •5.2.4. Ведення обліку пмм в підрозділі
- •6. Розташування, обладнання та робота стаціонарного військового складу пального
- •6.1. Розташування і планування території складу
- •6.2. Резервуари і тара
- •6.3. Сховища та навіси
- •6.4.1. Приймання пального
- •6.4.2. Зберігання пального
- •6.4.3. Видача пального
- •6.4.4. Визначення кількості пального при прийманні, зберіганні та видачі
- •6.4.5. Контроль якості пального
- •6.4.6. Збирання та зберігання відпрацьованого пального і масла
- •6.4.7. Приймання, зберігання і видача технічних засобів
- •6.4.8. Підготовка складу до роботи у весняно-літніх та осінньо-зимових умовах
- •7. Заправлення пальним наземної техніки.
- •7.1. Розташування та обладнання стаціонарного заправного пункту.
- •7.2 Заправлення пальним
- •8. Пожежна безпека
- •8.1. Загальні положення
- •8.2 Правила пожежної безпеки на складі пального частини
- •8.3 Правила пожежної безпеки на заправному пункті частини
- •Додаток № 4
- •Зведена карта
- •1. Введення 4
6.4.3. Видача пального
Пальне зі складу видається в автоцистерни, автопаливозаправники і тару.
Автоцистерни та автопаливозаправники, які прибули на склад за пальним, повинні бути справними, чистими, не мати залишків пального у цистернах та рукавах.
Щоб запобігти переливу пального, водій зобов'язаний слідкувати за заповненням автоцистерн та автопаливозаправників.
Водії автомобілів, що підвозять пальне на склад, повинні одержувати в частині витратні відомості на випадок направлення їх безпосередньо у підрозділи для заправлення машин.
При видачі пального для попередження попадання у нього води, снігу та пилу необхідно суворо слідкувати за тим, щоб люки автоцистерн, авто-паливозаправників та резервуарів, встановлених на автомобілях, щільно зачинялися, а пробки бочок щільно загвинчувались.
6.4.4. Визначення кількості пального при прийманні, зберіганні та видачі
На військових складах кількість пального визначається:
при прийманні (видачі) в автоцистернах, автопаливозаправниках - за допомогою лічильників або по таррирувальній відмітці в горловині цистерни, при прийманні, зберіганні і видачі пального в тарі - важенням на терезах;
при зберіганні в резервуарах - заміром рівня пального з подальшим перерахунком по калібрувальним таблицям;
при заправленні автомобілів, танків, літаків, кораблів та іншої техніки - заміром об'єму пального; що видається, за допомогою заправних колонок, лічильників, встановлених на трубопроводах.
Облік пального на військовому складі ведеться в одиницях маси -кілограмах.
Для визначення кількості пального, яке зберігається у резервуарах, на кожний резервуар складається калібрувальна таблиця, що затверджується командиром військової частини. Перші екземпляри затверджених таблиць зберігаються у діловодстві частини, в повсякденній роботі користуються їх копіями.
Висота рівня пального в резервуарах вимірюється метрштоком не менше двох разів з точністю до 1 мм (у протилежних точках горловини по осьовій лінії).
При виявленні розбіжностей у відрахуванні більш ніж на 1 мм, заміри повторюються до отримання найбільш близьких результатів. З найбільш близьких підрахунків береться середній. Заміри висоти рівня наливу у всіх випадках робляться при спокійному дзеркалі пального, а також при відсутності піни на його поверхні.
Виявлені при замірах нестачі або надлишки пального в межах 0,2 % для вертикальних і горизонтальних резервуарів в книгах обліку не відображаються.
6.4.5. Контроль якості пального
Для військових частин, які не мають своїх лабораторій, аналізи пального виконуються хіммотологічними центрами або відділами контролю якості центрів забезпечення пальним, лабораторіями округів, оперативних командувань або видів Збройних Сил України.
Пальне допускається до використання у техніці на підставі показників якості, які вказані у паспорті постачальника.
Для закладки в запас або для заправлення техніки, що знаходиться на зберіганні, використовується пальне тільки свіжого надходження, яке
відповідає вимогам Держстандарту.
При необхідності витрати пального, що зберігається в запасі, воно може бути відпущено зі складу без проведення додаткового аналізу, якщо термін дії паспорту, виданого при закладці, не закінчився.
Після закінчення встановлених термінів зберігання пальне витрачається на основі даних повного аналізу, який підтверджує його кондиційність.
Закінчення гарантійного терміну зберігання пального не може служити підставою для його поновлення. Пальне поновлюється тільки в тому випадку, якщо аналізом, проведеним у лабораторії, встановлено, що показники якості пального наближаються до гранично допустимих показників по Держстандарту. При вирішенні питання про використання пального приймається до уваги тільки якість пального, а не гарантійні строки зберігання.
Термін зберігання пального може бути продовженим, якщо пальне за всіма показниками якості відповідає вимогам Держстандарту і має запас якості за показниками, найбільше схильними до змін при тривалому зберіганні.
Продовження терміну зберігання оформляється актом комісії, що призначається командиром військової частини. До акту прикладається паспорт якості пального в обсязі повного аналізу; про продовження терміну зберігання доповідається в довольчий орган.
Продовження терміну зберігання пального в баках машин забороняється.
На всі сорти пального, що використовується на техніці поточного постачання, повинні бути паспорти якості або відмітка в накладній про стандартність продукту.
Пальне, доставлене транспортом військової частини з нафтобази допускається до використання за паспортом, виданим нафтобазою, без проведення аналізу, але тільки з письмового дозволу заступника командира військової частини по тилу.
Перед заправленням техніки начальник служби пального військової частини разом з заступником командира частини з озброєння контролює стан пального, що видається на техніку, і перевіряє:
наявність паспорту на пальне;
відповідність пального, виданого на заправлення, вимогам Інструкції по експлуатації даного типу техніки;
справність спецобладнання засобів заправлення;
відсутність в пальному механічних домішок і води, а в зимовий час - кристалів льоду.
Перевірка проводиться шляхом перегляду на світлі проби пального, взятої з відстійника паливозаправника або резервуара заправного пункту після зливу відстою в чистий скляний посуд.
Після контрольного огляду заступник командира частини з озброєння робить відмітку в витратній відомості, що дозволяє заправлення техніки.
На кожний резервуар з пальним, що зберігається в частині повинен бути паспорт якісного стану, заповнений по всім показникам на даний сорт
пального.
Паспорти на пальне тривалого зберігання зберігаються в службі пального військової частини в окремій папці, а копії паспортів - на горловинах резервуарів і в сховищах тарних пально-мастильних матеріалів.
З метою недопущення заправлення техніки забрудненим пальним проводяться роботи по підготовці автоцистерн, паливозаправників та інших технічних засобів заправлення служби пального.
Спецобладнання автоцистерни (паливозаправника) промиваються не менше як два рази на рік: при підготовці автомобіля до експлуатації в літній і зимовий періоди, а також при виявленні забруднення незалежно від встановлених строків. Після проведення робіт по технічному обслуговуванню і ремонту автоцистерн (автопаливозаправників) стан їх цистерн і фільтрів перевіряється начальником служби пального військової частини і командиром підрозділу. Про результати перевірок робиться запис в формулярі автомобіля.
Металеві резервуари (за винятком резервуарів з пальним тривалого зберігання) підлягають періодичній зачистці:
не менше одного разу на рік - для масел з присадками;
не менше одного разу на два роки - для автомобільних бензинів, дизельних палив та інших масел.
Зачистка резервуарів з пальним тривалого зберігання проводиться після
їх спорожнення і при освіженні пального.