Методичні вказівки до вивчення питань теми

Суспільні відносини, які врегульовуються нормами цивільного законодавства, називають цивільними правовідносинами. Слід мати на увазі, що цивільні правовідносини є різновидом правовідносин, тому їм притаманні ознаки як правових відносин, так і галузевих, зокрема галузі цивільного права. Цивільні правовідносини, врегульовані нормами цивільного законодавства - це особисті немайнові та майнові відносини, що виникають між самостійними і юридично рівними суб'єктами, наділеними суб'єктивними правами та обов'язками.

Цивільне правовідношення має певну структуру. Складові частини цієї структури називають елементами. Це - суб'єкт; об'єкт; зміст цивільного правовідношення.

Цивільні правовідносини поділяються на види залежно від багатьох ознак. Так, залежно від об'єктів цивільних правовідносин вони можуть бути особистими немайновими, майновими і такими, що виникають у сфері інтелектуальної діяльності. Такий поділ цивільних правовідносин має практичне значення при визначенні способу захисту порушених суб'єктивних прав, що становлять зміст цього правовідношення. Порушення майнового права може спричинити відшкодування збитків, особистого права - застосування засобів немайнового характеру (визнання авторства, публічне спростування тощо). За характером взаємозв'язків уповноваженої і зобов'язаної особи правовідносини поділяються на абсолютні і відносні. За способом задоволення інтересів уповноваженої особи розрізняються речові і зобов'язальні правовідносини. За розподілом прав та обов’язків між учасниками правовідносини поділяються на прості і складні.

Юридичні факти - це явища реальної дійсності, з якими норми цивільного права пов'язують виникнення і припинення цивільних прав та обов'язків. У ст. 11 ЦК України зазначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової та моральної шкоди. Цивільні права можуть також виникати із актів цивільного законодавства (право на чужі речі), з рішення суду. У випадках, встановлених законом, цивільні права та обов'язки виникають з певної події. Цивільні права можуть виникати і з інших підстав.

Залежно від впливу людей на перебіг юридичних фактів вони поділяються на дії та події. Під діями розуміють явища навколишнього світу, які виникають по волі людей.

Дії можуть бути: правомірні (заповіт, договір дарування) та неправомірні (завдання шкоди). Правомірні дії поділяються на : юридичні вчинки (створення твору літератури, що є підставою для виникнення у автора твору авторського права); юридичні акти (акти органів місцевого самоврядування); правочини (вольові дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків). Події теж поділяються на абсолютні і відносні. Абсолютні події ніяким чином не пов'язані з волею людей (землетруси, повені тощо). Виникнення відносних подій тим чи іншим чином пов'язане з волевиявленням людей (насильницька смерть, навмисне підпалення будівлі, наслідком чого стала пожежа).

Може бути й інша класифікація юридичних фактів, але запропонований поділ є найбільш відомим і загальноприйнятим.