21. Сутність очної ставки як специфічного різновиду допиту

Відповідно до визначеного порядку розслідування криміналь­ної справи про злочин слідчий має право провести допит віч-на-віч (очну ставку) між двома раніше допитаними особами, у пока­заннях яких є суперечності (ст. 172 КПК України). Отож, прове­дення допиту віч-на-віч — це право, а не обов'язок слідчого. Належне право у слідчого виникає в тому разі, якщо:

дві особи були раніше допитані;

у показаннях цих раніше допитаних осіб є суперечності.

Основне завдання допиту віч-на-віч — перевірка правдивості по­казань, які раніше були одержані від особи. А другорядне — у разі необхідності провести цю слідчу дію між будь-якими раніше допитаними особами. Причому такі особи можуть посідати як однакове, так і різне процесуальне становище. Наприклад, допит віч-на-віч може бути проведений між двома свідками, між двома підозрюваними, між двома обвинуваченими, між двома потерпі­лими, а також між потерпілим і свідком, потерпілим і підозрюва­ним. Винятком є експерт. Його показання не є самостійним дже­релом доказів.

Призначення допиту віч-на-віч полягає в тому, щоб перевірити правдивість раніше одержаних показань, а не усунути суперечнос­ті в показаннях двох раніше допитаних осіб. Такою суперечністю є стан протиріччя розповідей двох раніше допитаних осіб про важ­ливі факти, що стосуються конкретної кримінальної справи про злочин, а також розповідей особи підозрюваного, обвинувачено­го, потерпілого, які не узгоджуються між особою.

Допит віч-на-віч є допоміжною слідчою дією, яка передбачає, що суб'єкт криміналістичної діяльності одночасно допитує двох раніше допитуваних осіб (свідків, потерпілих, підозрюваних, об­винувачених), але відповідно до черги. Такий допит стосується обставин, в яких були істотно суперечливі показання, і має мету перевірити правдивість одержаних показань, що мають значення для кримінальної справи про злочин, щодо якої провадиться досу-дове слідство.

На перший погляд, проведення допиту віч-на-віч у слідчого особливих труднощів не викликає, адже призначення такого до­питу не в усуненні суперечностей між двома раніше допитаними особами, а в перевірці раніше одержаних від них показань. На по­чатку допиту віч-на-віч слідчий має встановити, чи знають один

одного викликані особи, а також, в яких стосунках вони перебува­ють. Крім того, свідки попереджаються про кримінальну відпові­дальність за відмову від давання показань і за давання свідомо неправдивих показань.

Потерпілий попереджається за давання свідомо неправдивих показань. Свідкам і потерпілим роз'яснюється їхнє право не дава­ти показань і пояснень щодо себе, членів сім'ї й близьких родичів відповідно до ч. 1 ст. 63 Конституції України.

У процесі проведення допиту віч-на-віч можуть бути присутні перекладач, законний представник, захисник та ін. Тим особам, які викликані слідчим, щоб провести між ними допит віч-на-віч, по черзі пропонується дати показання для перевірки правдивості раніше даних показань. Право слідчого вирішувати — кому першо­му відповідати на поставлені запитання. При цьому слідчий оці­нює показання за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом (ст. 65 КПК України). Тобто, слідчий вирішує, хто дав на допиті попередньо правдиві показання і потім на очній ставці дає цій особі можливість першій відповісти на запитання. Після того, як слідчий отримає від обох учасників допиту віч-на-віч відповіді, він має право поставити кожному з них додаткові запитання один одному.

У тому разі, коли запитання не стосуються кримінальної спра­ви, слідчий не дозволяє відповідати на них, про що фіксується у протоколі. Доцільно, щоб і запитання слідчого, і відповіді допи­туваної особи в ході допиту віч-на-віч були короткими, лаконічни­ми. Перегляд окремих фрагментів відео-, кінозаписів, прослухову-вання звукозапису можливе в процесі проведення допиту віч-на-віч за тих умов, коли допитувані особи дали показання вже в ході допиту віч-на-віч, і ці показання записані в протоколі (статті 173, 85-1, 85-2 КПК України).

У процесі проведення допиту віч-на-віч слідчий має право ого­лосити попередні показання осіб, між якими проводиться допит віч-на-віч, але в незначних межах. Процес допиту віч-на-віч фік­сується в протоколі в тій послідовності, в якій він справді відбував­ся. Напередодні допиту віч-на-віч слідчий має обов'язково склас­ти план. Практика показує, що є два види ведення протоколу допиту віч-на-віч: звичайна, послідовна; аркуш протоколу по вер­тикалі ділиться на дві половини. Ліворуч записуються показання та запитання однієї особи, праворуч — іншої. Кожна з цих осіб під­писує протокол. Його підписують й інші особи, присутні при про­веденні допиту віч-на-віч.