21. Тактичні прийоми проведення допиту в конфліктних ситуаціях

Конфліктна слідча ситуація є особливою різновидністю складної слідчої ситуації в процесі розслідування кримінальної справи про злочин. Конфліктна слідча ситуація характеризується певним станом міжособистісних відносин двох або більше суб'єктів, учасників криміналістичної діяльності. Указані особи мають інтереси, які не збігаються, а також прагнуть до досягнення протилежної мети. При цьому вони керуються індивідуальними планами і намірами. У конфліктній слідчій ситуації тактика допиту підозрюваних, обвинувачених має свої особливості, тобто ті процесуально-криміналістичні способи проведення відповідної слідчої дії засновані на психолого-криміналістичному механізмі їх реалізації, що мають своїм завданням доказування чи спростування обставин. Підозрюваний і обвинувачений пам'ятають обставини злочину, і це тому, що особа постійно думає про вчинений нею злочин. Але події злочину вони перекручують. Завдання слідчого полягає не в тому, щоб допитуваний визнав свою вину, а в тому, щоб він розповів правду, повно й об'єктивно. У разі застосування слідчим обвинувального ухилу, допитувана особа - підозрюваний, обвинувачений відразу ж виявлять це. Слідчий не має обурюватися по-зицією допитуваного (замовчуванням, перекрученням фактів, відмовою давати показання). Завдання слідчого - наполегливо, стримано, культурно, поводитися з допитуваним. Перший тактичний прийом слідчого - виявлення мотивів того, чому допитуваний дає свідомо неправдиве показання (ст. 384 КК України). Необхідно усунути відповідні мотиви, якими, зокрема є: уникнення відповідальності; досягнення ліберального покарання; боязливість помсти співучасників. Слідчий повинен переконати допитуваного, що уникнути відповідальності йому не вдасться, оскільки вина його буде доказана, а застосоване покарання буде більш жорстким (ст. 51 КК України). Слідчий повинен нагадати допитуваному,що кожний зі співучасників піклується про себе, захищає власні інтереси і не пожаліє допитуваного. Така позиція слідчого може посприяти тому, що допитуваний відмовиться від установки на неправдиві показання. Потрібно, щоб допитуваний в деталях розповів про подію злочину, про те, що було напередодні й після вчинення злочину. Якщо допитуваний дає неправдиві показання, він може легко заплутатися в деталях. Деталізовані показання можна перевіряти і спростовувати, пред'явивши при повторному допиті відповідні докази (ст. 143 КПК України). Слідчий може стимулювати позитивні якості підозрюваного чи обвинуваченого. З цією метою він має виявити і активізувати такі риси допитуваного, як сміливість, гуманність та ін. Це може допомогти отримати правдиві показання. Основний прийом, який слідчий має застосувати при допиті підозрюваного, обвинуваченого вконфліктній ситуації,- пред'явлення доказів. Докази можна пред'являти двома способами: від "слабких" до вагоміших; розпочати з вагоміших. Коли вагомих доказів мало, слідчі використовують перший спосіб. У такому випадку необхідно з анархічної системи доказів побудувати стрункий, закономірний ланцюг і переконати допитуваного, що давати неправдиві показання - нерозумно. Другий спосіб застосовується слідчим, коли доказів достатньо. З них потрібно вибрати такі, які допитуваний не підготовлений спростувати на даному етапі. Застосовувана слідчим тактика допиту підозрюваних, обвинувачених у конфліктній ситуації буде мати позитивний результат тоді, коли слідчий може налагодити з допитуваним психологічний контакт.