7. Існує кілька класифікацій криміналістичної ідентифікації за різними критеріями.

За характером встановлюваної тотожності криміналістичну ідентифікацію поділяють на індивідуальну, у процесі якої вирішуються питання тотожності індивідуально визначеного об'єкта, і групову (родову), за допомогою якої ототожнюють класифікаційну групу, до якої належить досліджуваний об'єкт. Останню називають класифікаційним дослідженням.

Під час групової та індивідуальної ідентифікації встановлюють тотожність, а не подібність. Об'єкти, що належать до однієї класифікаційної групи, схожі за ідентифікаційними ознаками, якими характеризується ця класифікаційна група, але подібними можуть бути й об'єкти з різних класифікаційних груп. Тому критерій подібності об'єктів не може бути достатнім для формулювання висновку про належність досліджуваного об'єкта до тієї чи іншої групи. У кожному окремому випадку треба встановити, чи є тотожними класифікаційні групи. Чітке розмежування індивідуальної та групової ідентифікації необхідне насамперед для того, щоб правильно оцінити доказове значення результатів ідентифікаційних досліджень. 

За природою об'єктів, що ідентифікуються, виокремлюють ідентифікацію за матеріальними та ідеальними відображеннями (слідами пам'яті, уявними образами). Така класифікація є загальноприйнята. Відомий вчений М. Селіванов розглядає також ідентифікацію цілого за його частинами.

Ідентифікація за уявніш образом передбачає врахування закономірностей і умов сприйняття об'єкта, властивостей пам'яті особи, яка впізнає, створення найсприятливіших умов пред'явлення об'єкта для впізнання, особливостей відтворення уявного образу та інших психологічних закономірностей.

Зовсім інші особливості характеризують ідентифікацію за матеріально фіксованими відображеннями та ідентифікацію цілого за його частинами. У цьому разі застосовують переважно експертні методи дослідження, багато уваги приділяють аналізу механізму виникнення матеріально фіксованих відображень, використовують порівняльні зразки, здійснюють окремі та порівняльні дослідження об'єктів, що ідентифікуються, і тих, за допомогою яких виконують ідентифікацію. Ідентифікація цілого за частинами передбачає не тільки вивчення слідів поділу цілого (слідів розриву, розпилювання, розрізу), а й аналіз структури та складу речовини (матеріалу) досліджуваних частин цілого.

Ідентифікацію за суб'єктом ототожнення поділяють на слідчу та експертну. Якщо для розв'язання ідентифікаційного завдання немає потреби застосовувати спеціальні знання, слідчий здійснює ідентифікацію самостійно за допомогою подавання для впізнання особи чи предмета або безпосередньо аналізуючи та порівнюючи об'єкти під час слідчого огляду, обшуку, виїмки, а також допиту та очної ставки, коли слідчий впевнюється в особі допитуваного за паспортом чи іншим документом або порівнює об'єкт за описом допитуваного. До цього виду ідентифікації належить також ототожнення об'єктів оперативними працівниками у процесі оперативно-розшукової діяльності, а також судом у процесі судового розгляду. Експертну криміналістичну ідентифікацію здійснюють за постановою слідчого чи суду відповідні спеціалісти в певній сфері криміналістичної експертизи.

За об'єктом дослідження виокремлюють ідентифікацію людини, предметів, речей, речовин, тварин, процесів, станів, явищ.

За сферою криміналістичної техніки криміналістичну ідентифікацію поділяють на дактилоскопічну, судово-балістичну, трасоло-гічну, почеркознавчу, техніко-криміналістичну, за ознаками зовнішності тощо.

За процесуальною формою ідентифікація поділяється на процесуальну та непроцесуальну. Процесуальна здійснюється під час слідчих і судових дій, а непроцесуальна — під час оперативно-розшукової діяльності.

8. У будь-якому ідентифікаційному процесі незалежно від вигляду криміналістичної експертизи розрізняють три етапи:

1) роздільне дослідження;

2) порівняльне дослідження;

3) оцінка отриманих результатів.

У деяких випадках за ідентифікаційним процесі виділяють стадію попереднього дослідження, що включає підготовчі процедури: перевірку наявності матеріалів, необхідних для ідентифікаційного дослідження, і правильності їх процесуального оформлення; оцінку придатності матеріалів для вирішення поставленого завдання.

Роздільне дослідження проводиться з метою виділити в кожного з порівнюваних об'єктів необхідну сукупність ідентифікаційних ознак, вивчити їх ідентифікаційні поля. Ідентифікаційні ознаки вивчаються за відображенням об'єкта, також а за зразками, спеціально отриманих в умовах, максимально близьких до тих, які були в момент утворення слідів ідентифікованим об'єктом.

При порівняльному дослідженні зіставляються ідентифікаційні ознаки, виявлені у кожного з об'єктів, серед них встановлюються збігаються і що розрізняються. У будь-якому порівняльному дослідженні виявляються як збігаються, так і розрізняються ознаки, бо аналогічні об'єкти не зовсім однакові, а різні об'єкти можуть бути в чомусь схожими.

Ідентифікаційні ознаки слід порівнювати в напрямку від загальних до приватних. Це оптимально тому, що при виявленні істотних відмінностей досліджуваний об'єкт відразу виключається з числа що перевіряються. Порівняльне дослідження повинне бути проведене в повному обсязі, тобто з урахуванням усіх ознак, навіть найдрібніших, бо нерідко саме вони і дозволяють зробити висновок про тотожність.

Підсумковим і самим відповідальним етапом ідентифікаційного дослідження вважається оцінка отриманих результатів. Виявлені сукупності співпадаючих і розрізняються ідентифікаційних ознак повинні бути оцінені з позиції їх значущості. Якщо сукупність співпадаючих ознак значуща, висновок про тотожність зіставлених об'єктів закономірний. В іншому випадку, коли значна і сукупність розрізняються ознак, результат дослідження буде негативним.

Ідентифікація матеріальних об'єктів по їхніх слідах проходить у декілька етапів.

Перший з них пошук джерел інформації про ототожнюється об'єкті. Найважливішими джерелами такої інформації служать різні зміни в обстановці місця події, що настали в результаті вчиненого злочину. Ними можуть бути матеріальні сліди, утворені людьми, предметами, тваринами, речовинами, а також образи людської свідомості. Для криміналістичної ідентифікації максимально значимі зміни в матеріальній обстановці місця події. Найбільш повну інформацію про сліди можна отримати, вивчаючи обстановку місця події як систему, що складається з ряду що входять до неї елементів, пов'язаних зі злочинним подією. Це різноманітні сліди, предмети, засоби вчинення злочину та ін..

Другий етап. Відштовхуючись від міститься в слідах інформації про шуканому об'єкті, намічають сукупність об'єктів, серед яких має бути шуканий. Нерідко ця сукупність досить велика, і піддати її суцільної перевірки дуже важко. У деяких випадках такі перевірки проводяться за допомогою комп'ютера, наприклад перевірка слідів пальців рук, вилучених з місця крадіжки, за обліками осіб, раніше засуджених за скоєння аналогічних злочинів.

Третій етап. Подальше звуження вихідної сукупності об'єктів, що перевіряються проводиться у міру виявлення та перевірки ідентифікаційних ознак шуканого об'єкта.

Поняття ідентифікаційного ознаки має важливе значення для теорії та практики ідентифікації. Такі ознаки відображають ті властивості шуканого об'єкта, що необхідні для його ототожнення. Будь-який матеріальний об'єкт характеризується певною сукупністю властивостей та якостей. Сюди відносяться особливості зовнішньої та внутрішньої будови, що включають механічні, фізичні, хімічні, біологічні та інші параметри.

Четвертий етап. Питання про тотожність (або його відсутність) вирішується в процесі експертного ідентифікаційного дослідження при збігу сукупності ідентифікаційних ознак, що вивчаються (досліджуваних) об'єктів.

9. Криміналістична діагностика (гр. аЧапозШоз - здатний розпізнавати) - це система знань про способи визначення обставин події злочину - час, місце, спосіб, сліди та інші обставини, що підлягають доказуванню в кримінальній справі. Коло питань криміналістичної діагностики чітко не може бути визначено, усе залежить від конкретно вчиненого злочинного діяння. Однак є узагальнені типові, проблемні питання криміналістичної діагностики  Таким чином, криміналістична діагностика є різновидом експертних досліджень, спрямованих на вивчення природи матеріального об'єкта, явища процесу, події, системи, що підлягають доведенню в кримінальній справі про злочин. Типові питання криміналістичної діагностики належать до системи знань про способи визначення обставин події злочину інші обставини, що підлягають доведенню в кримінальній справі слідоутворюючого характеру час, місце.спосіб Чи є на даному предметі сліди? Який механізм утворення цих слідів? До якої групи (виду] належать предмет, що залишив слід? Чи придатні сліди для ідентифікації слідоутворюючого об'єкта? В який час доби, пори року і в якому місці відбулася подія? Чи здатна особа завдяки своєї пам'яті ідентифікувати об'єкт? Які мотиви вчинення обвинуваченим злочину? Характерні питання з проблемкриміналістичної діагностики є комплексним утворенням.

10. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи та відомчі служби, до яких належать науково-дослідні та інші установи судових експертиз Міністерства юстиції України і Міністерства охорони здоров’я України та експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України.

У системі Міністерства юстиції України функціонують науково-дослідні інститути судових експертиз (зокрема, Київський науково-дослідний інститут судових експертиз, Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз, Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса та ін.), філії, відділення та лабораторії, в яких проводяться всі традиційні і нетрадиційні види криміналістичних експертиз. Крім криміналістичних, в інститутах проводяться й такі види судових експертиз, як судово-економічні, автотехнічні, будівельно-технічні, товарознавчі, ґрунтознавчі, біологічні та ін.

У системі Міністерства внутрішніх справ України створено мережу експертно-криміналістичних служб (Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України (ДНДЕКЦ) та науково-дослідні експертно-криміналістичні центри (НДЕКЦ) при ГУМВС, УМВС, УМВСТ), де проводяться різні види криміналістичних експертиз, дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, автотехнічні, пожежно-технічні (обставин і механізму пожеж) та деякі інші.

У системі Міністерства охорони здоров’я України зосереджені судово-медичні та судово-психіатричні установи. Мережа судово-медичних установ складається з різних за своїм рангом бюро судово-медичних експертиз. Такі експертизи також проводяться співробітниками кафедр судової медицини вищих навчальних закладів.

11. Термін "експертиза" походить від латинського "expertus", що означає "досвідчений", "обізнаний".  Експертиза отримала назву судової, оскільки виконується з призначенням судових органів чи правоохоронних органів.  Судова експертиза, як один із засобів доказу сприяє всебічному, повному й об'єктивному дослідженню обставин справ, встановленню законних і обґрунтованих судових рішень. Основним нормативно-правовим актом, який визначає правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності є Закон України «Про судову експертизу» . Основною метою цього Закону є забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою і об’єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки і техніки. Згідно Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства. Судові експертизи в Україні призначаються та проводяться при розгляді цивільних, адміністративних, господарських справа, справ про адміністративні правопорушення, а також при досудовому та судовому слідстві у кримінальних справах. Класифікація судових експертиз за видами та типами є досить умовною. Єдиної класифікації судових експертиз ані в теорії, ані на практиці поки що немає. Нижче наведено таблицю класифікації експертиз за галузями знань, за організаційними, процесуальними ознаками, за терміном проведення.

КЛАСИФІКАЦІЯ СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ

За галузями знань Криміналістична у тому числі: авторознавча почеркознавча фототехнічна портретна відеозвукозапису технічна документів балістична трасологічна вибухотехнічна матеріалів, речовин, виробів з них Інженерно-технічна у тому числі: автотехнічна транспортно-залізнична стану доріг та дорожніх умов гірничо-технічна пожежно-технічна будівельно-технічна електротехнічна комп'ютерно-технічна т охорони праці та безпеки життєдіяльностілекомунікаційних систем та засобів Економічна Товарознавча (автотоварознавча) Грунтознавча Біологічна Екологічна із дослідження пестицидів З охорони прав на  об'єкти інтелектуальної власності Психологічна Мистецтвознавча Оціночна

За організаційними ознаками Первинна Основна Повторна Додаткова За процесуальними ознаками Однопредметна Комісійна Комплексна За терміном проведення В межах 10-ти днів В межах 1-го місяця В межах 2-х міс В межах 3-х місяцівців Понад 3 місяці

12. Криміналістична техніка — розділ криміналістики, що є системою наукових положень і розроблюваних на їх основі технічних засобів, прийомів та методів, призначених для збирання, дослідження і використання доказів. Криміналістична техніка виникла внаслідок впровадження досягнень природничих і технічних наук у практику боротьби зі злочинністю. 

На даний час структура криміналістичної техніки складається з таких основних галузей:

• судова фотографія; Судова фотографія розробляє фотографічні засоби, методи і прийоми виявлення, фіксації і дослідження доказів. Зміст судової фотографії становлять наукові положення і практичні рекомендації щодо використання фотографії в розслідуванні злочинів.

• судова кінематографія і відеозапис; Судова кінематографія розробляє кінематографічні засоби, методи і прийоми виявлення, фіксації і дослідження доказів.

• трасологія;  галузь криміналістичної техніки, яка вивчає матеріально-фіксовані сліди

• судова балістика; Судова балістика вивчає ознаки вогнепальної зброї і боєприпасів, закономірності виникнення слідів їх застосування.

криміналістичне дослідження письма; Криміналістичне дослідження письма (судове почеркознавство) - це галузь криміналістичної техніки, яка вивчає закономірності письма, процес його дослідження, можливість ідентифікації людини

техніко-криміналістичне дослідження документів; полягає в їхньому вивченні та

дослідженні з метою виявлення і фіксації ознак, що надають документам

значення речових доказів.

• ідентифікація особи за зовнішніми ознаками; галузь криміналістичної техніки, що включає систему теоретичних положень про зовнішні ознаки людини та сукупність методів і науково-технічних засобів, які забезпечують збирання, дослідження і використання цих ознак для ототожнення особи

кримінальна реєстрація. цілеспрямований систематичний облік певних об'єктів для наступного

використання реєстраційних даних при розслідуванні злочинів, для розшуку

злочинців і речових доказів, з'ясування обставин, які супроводять

злочин.

13. Техніко-криміналістичні засоби то такі технічні пристрої та матеріали, наукові прийоми і методи, які використовуються для вирішення завдань, пов'язаних з розкриттям, розслідуванням та попередженням злочинів.

Технічні засоби: сліди людини, знарядь злому та інструментів, транспортних засобів, рукописні, машинописні, інші документи, наслідки застосування вогнепальної зброї, вибухових пристроїв та ін..

Сучасні засоби і методи криміналістичної техніки базуються на новітніх досягненнях природознавства, математики, аналітичної фізики і хімії, кібернетики, фізіології та інших наук, розробляються з урахуванням потреб слідчої, експертної, оперативно-розшукової та судової практики.

Техніко-криміналістичні засоби, що застосовуються під час слідчих дій

В цю велику групу в першу чергу, включають техніко-криміналістичні засоби, що застосовуються при виробництві слідчого огляду, обшуку, перевірки показань на місці, слідчого експерименту, освідування, пред'явлення для впізнання, допиту, очної ставки і призначені для виявлення слідів і предметів речових доказів. Це сучасні фізичні та хімічні засоби виявлення невидимих і слабовідімих слідів пальців рук, босих ніг, губ, лоба, вушної раковини і ін Для пошуку слідів застосовуються освітлювальні прилади всіляких типів, що забезпечують диференціацію режимів освітлення за допомогою спеціальних відбивачів, розсіювачів, світлофільтрів, захисних стекол, екранують решіток та інших пристосувань.