69. При розслідуванні справ про зґвалтування необхідно встановити таке:

а) наявність самої події злочину;

б)  особу, яка вчинила зґвалтування;

в)  винність особи у цьому злочині;

г)  обставини, що визначають характер та ступінь відповідальності;

ґ) причини та умови, що сприяли зґвалтуванню.

Перш за все слід з'ясувати, чи був статевий акт здійснений всупереч волі потерпілої (чи застосовував злочинець фізичне або психічне насильство) або був використаний її безпорадний стан, що виявилося у фізичній або психічній безпорадності потерпілої. Після встановлення факту зґвалтування слідчий з'ясовує такі обставини:

а) у чому саме виявилося фізичне насильство (заламування рук, здавлення шиї, спричинення тілесних ушкоджень, больові прийоми тощо);

б)  форму та зміст погрози;

в)  чим був обумовлений безпорадний стан потерпілої, у чому це конкретно виявилось (фізичні вади, розлад нервової системи, інший хворобливий або непритомний стан).

З'ясування факту фізичного насильства не є складним, бо це загальноприйняте поняття, однак необхідно уточнити характер та вид насильства. При встановленні ж факту психічного насильства (погрози) треба керуватися п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.92 р. № 4, в якому вказано, що у справах про зґвалтування «під погрозою, що застосовується як засіб подолання опору потерпілої, слід розуміти її залякування висловлюваннями, жестами чи іншими діями про застосування фізичного насильства до самої потерпілої чи до її родичів (наприклад, до дитини), а так само про знищення або пошкодження майна потерпілої чи її родичів, погроза розголошення відомостей, що ганьблять честь і гідність потерпілої», тобто погроза повинна бути реальною. У п. 9 цієї ж постанови визначено поняття безпорадного стану потерпілої, наявність або відсутність якого підлягає обов'язковому встановленню під час розслідування. Необхідно з'ясувати, у чому конкретно виявлявся безпорадний стан потерпілої (малолітній вік, фізичні вади, розлад душевної діяльності, хворобливий або непритомний її стан тощо). Якщо йдеться про перебування потерпілої у стані сп'яніння, то слід обов'язково встановити ступінь сп'яніння. У п. 9 даної постанови вказано, що зґвалтування слід визнати вчиненим з використанням безпорадного стану потерпілої у випадках, коли вона за своїм фізичним або психічним станом не могла розуміти характеру і значення вчинюваних з нею дій, бо не могла чинити опір насильнику, який міг і повинен був усвідомлювати, що потерпіла знаходилася саме в такому стані.

Встановлюючи, за допомогою яких насильницьких дій здійснено зґвалтування, слідчий з'ясовує, чи був реальним опір, що вчинила потерпіла, а також уточнює час, місце і обставини вчинення злочину. Точне встановлення часу вчинення зґвалтування дозволяє не тільки перевірити свідчення потерпілої та підозрюваного (обвинуваченого), який може заявити про своє алібі, а й виявити свідків злочину. На місці вчинення зґвалтування часто можуть бути виявлені сліди та інші важливі доказі по справі: предмети туалету як потерпілої, так і злочинця, інші речові докази, сліди опору з боку потерпілої.

Так, при огляді за участю потерпілої місця вчинення зґвалтування в одному випадку було знайдено шматок матеріалу від її плаття, бант, а в іншому — постійний залізничний квиток, в якому було вказано прізвище. Під час подальшого розслідування було встановлено, що цей квиток належав злочинцю і випав з кишені його піджака під час боротьби з потерпілою.

Важливе значення має з'ясування обставин зґвалтування. Підлягають з'ясування усі деталі перебігу злочину: місце зустрічі, шлях та спосіб прямування до місця події, зміст розмови до події і після неї, дії злочинця тощо. До обставин, які потребують з'ясування, належить поведінка потерпілої особи. Під час розслідування необхідно встановити об'єктивні критерії її поведінки, оскільки суд враховує це при призначенні міри покарання. Підлягають встановленню також обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність винних, які повинні враховуватися у справах про зґвалтування.

 

70. Розслідування крадіжок починається, як правило, з огляду місця події. Найбільш ефективний огляд у тому випадку, коли він здійснюється слідчо-оперативною групою, у яку входять слідчий, оперативні працівники карного розшуку, фахівець-криміналіст, кінолог зі службово-пошуковим собакою, дільничний інспектор.Після прибуття на місце події опрашиваются очевидці, у яких з'ясовується, хто перший виявив крадіжку, які зміни вироблялися в обстановці й чи не бачив хто-небудь злочинців або підозрілих осіб. У необхідних випадках силами, оперативних працівників організується розшук по "гарячих слідах". Одержавши загальне подання про обстановку місця події й намітивши послідовність огляду, слідчий з'ясовує наступні питання: яким образом злочинець проникнув у приміщення; яких предметів він стосувався; у якому напрямку зник і чи міг зникнути непоміченим; які сліди залишені на місці події й що злочинець міг віднести із собою або на своєму одязі (викрадені предмети, частки масляної або клейової фарби, грудочки бруду); чи є ознаки, що вказують на професію злочинця, його зовнішність, особистість; немає чи ознак, що дають підставу припускати, що крадіжка зроблена рецидивістом (такий висновок може бути зроблений при відсутності слідів пальців на скриньках, полірованих дверцятах шафи й інших предметів, яких злочинець міг стосуватися, а також при наявності на цих предметах слідів протирання або рукавичок); скільки було злочинців і чи було їм відомо про місце знаходження викрадених цінностей. При огляді місця події з особливою старанністю вивчаються місця проникнення в приміщення (двері, вікна) або сховище (шафи, сейфи), де можуть бути виявлені сліди пальців, знарядь злому, взуття, окремі волокна одягу злочинця, загублені їм предмети (стамеска, викрутка, ломик, фомка, що використалися при отжиме двері, свердла, склоріз і ін. Допит потерпілих і матеріально-відповідальних осіб. Допит потерпілої й матеріально-відповідальної особи по справах про крадіжки звичайно починається із з'ясування того, як і при яких обставинах цим особам стало відомо про крадіжку. Установлюється, коли допитуваний востаннє бачив зниклі речі або цінності й коли виявив їхнє зникнення. З вартість викраденого і його ознаки. Доцільно із цих питань допитувати також членів родини або товаришів по службі, що потерпіли й матеріально-відповідальних осіб, а також рекомендувати їм представити частини викрадених предметів, що залишилися в них, (наприклад, пояс або шматки тканини, з якої зшиті викрадені речі). Допитуваним завжди варто задавати питання, чи підозрюють вони кого-небудь у крадіжці й чи не бачили вони напередодні крадіжки підозрілих осіб.

 Допит підозрюваного (обвинувачуваного) про справам про крадіжки звичайно із із з'ясування, де перебував допитуваний у момент здійснення крадіжки, і якщо він не визнає себе винним і висуває алібі, уточнюються дрібні подробиці, пов'язані із цією подією, з метою перевірки його показань. Для викриття підозрюваного (обвинувачуваного) використаються виявлені на місці події, вилучені при обшуку й огляді речовинні докази, показання свідків-очевидців і інших свідків, допитаних з метою перевірки алібі. Якщо підозрюваний визнає себе винним у зробленій крадіжці, то в нього з'ясовуються всі обставини підготовки до її здійснення, місце знаходження викраденого й знарядь злочину, співучасники. У подібних ситуаціях завжди доцільно допитуваному ставити запитання, чи не робив він інших злочинів, і при позитивній відповіді з'ясовувати їхньої обставини з метою наступної перевірки. Важливе значення при розслідуванні крадіжок мають судові експертизи. Найпоширеніші з них по даній категорії злочинів: дактилоскопічні - по дослідженню слідів рук; трасологические - по дослідженню слідів знарядь злому, замків, взуття, протекторів транспортних засобів; хімічні - по дослідженню мікрооб'єктів.

 

71. Характер первісних слідчих дій по справах про грабежі й розбої багато в чому залежить від того, чи збуджується кримінальна справа у зв'язку із затримкою підозрюваного на місці злочину або по факті здійснення злочину. Якщо справа збуджується по факті здійснення злочину, то розслідування звичайно починається з допиту потерпілого, огляду місця події, огляду одягу й огляду потерпілого, призначення у відношенні його судово-медичної експертизи, допиту свідків-очевидців. При допиті потерпілого варто завжди пам'ятати, що грабіж або розбій для нього найчастіше неожиданен. Побачивши перед собою злочинця, особливо збройного, людина губиться. Почуття страху в окремих потерпілих буває настільки велико, що вони іноді на якийсь час навіть непритомніють , а коли приходять у себе й починають думати, як варто діяти в обстановці, що створилася ( чикликати на допомогу, чи робити опір, чи віддавати злочинцеві речі без усякого опору або бігти), проходить якийсь час, достатнє для того, щоб злочинець міг заволодіти цінностями й зникнути. Не дивно тому, що у свідомості потерпілого не завжди можуть запам'ятатися ті факти, які мають значення для наслідку.

У предмет допиту потерпілого можуть входити питання: у який час і де (місто, селище, вулиця, проселочная дорога) зроблені грабіж або розбій; як потерпілий виявився на тім місці, де він піддався нападу; при яких обставинах він побачив злочинця, чи не помітив він, щоб за ним хто-небудь стежив: які були дії злочинця, чи вимагав він видати цінності або вирвав їх; якщо злочинців було трохи, те чи не називали вони один одного по іменах або кличкам, чим загрожували; які цінності викрадені, їхні індивідуальні ознаки (заводський номер, вартість і т.д.).

Огляд місця події дозволяє в ряді випадків виявити негативні обставини (наприклад, відсутність слідів пальців або взуття в тих місцях, де вони обов'язково повинні були залишитися), що дозволяють висунути версію про можливу інсценівку грабежу або розбійного нападу. Огляд одягу й огляд потерпілого. При грабежі й розбої між потерпілим і злочинцем може відбуватися боротьба, сутичка, при якій волокна одягу злочинця попадають на одяг потерпілого й навпаки. Виявлення їх значно полегшує викриття підозрюваного, і тому одяг потерпілого повинна бути якомога швидше піддана огляду. 

При встановленні осіб, що зробили грабіж або розбій, негайно здійснюється їхня затримка. Варто пам'ятати, що злочинці, що роблять такі злочини, часто бувають збройні. Тому бажано, щоб затримка робили працівники міліції, що знають прийоми "самбо" і добре володіють зброєю. Досить важливо, щоб у затримці збройних злочинців брав участь кінолог. Після затримки негайно виробляється особистий обшук підозрюваного, при якому вилучається зброя, його макети, інші предмети, які могли використатися для погрози потерпілому або для його побиття.

72. Шахрайство — це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (ст. 190 КК). Предметом шахрайства може бути не тільки майно, а й право на таке майно (наприклад, заволодіння шляхом шахрайства такими документами, що надають право вступити у спадщину, отримати майно за заповітом, вимагати виконання майнових зобов'язань та ін.)

Найбільш загальні типові слідчі ситуації на початковому етапі розслідування шахрайства такі:

1) є дані про подію злочину і особу злочинця;

2) злочинець затриманий відразу після вчинення злочину;

3) є дані про подію злочину, спосіб його вчинення, особа злочинця невідома;

4) є дані про подію злочину, але механізм вчинення шахрайства і особа злочинця невідомі.

Запропоновані типові ситуації передбачають висунення і перевірку слідчих версій. Основою для цього можуть бути такі загальні типові припущення: шахрайство мало місце; вчинено інший злочин; надійшла неправдива заява і злочинного діяння взагалі не було.

На початковому етапі розслідування шахрайства дії слідчого визначаються залежно від характеру даних, які в нього є. У процесі розслідування мають бути доведені такі обставини: подія шахрайства (час, місце, спосіб вчинення злочину та ін.); винність конкретної особи у шахрайстві і мотиви вчинення злочину; обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого; характер і розміри шкоди, заподіяної шахрайством; обставини, що сприяли вчиненню шахрайства.

Як свідків допитують осіб, у розпорядженні яких перебувало майно, незаконно отримане шахраєм, інших осіб, які бачили чи мали контакт зі злочинцем до шахрайства або під час його вчинення.

При допиті свідків необхідно з’ясувати обставини передачі майна, ознаки зовнішності злочинців, їх одяг, прикмети. Слід визначити, коли їх бачили, про що розмовляли; які дії вказували на те, що злочинці переслідували шахрайські цілі та ін.

При допиті потерпілого необхідно з’ясувати: коли і за яких умов шахрай вчинив обман чи зловживання довір’ям і заволодів майном; чому потерпілий опинився в цьому місці; чи був він один або з ким-небудь з числа своїх знайомих; чи були будь-які особи разом з шахраєм; як вони поводилися; 

З метою виявлення, фіксації і вилучення слідів злочину та інших речових доказів, з’ясування обстановки події проводиться огляд місця події або огляд предметів чи документів.

Затримання підозрюваного має бути старанно підготовленим і несподіваним. Його необхідно проводити таким чином, щоб шахрай не зміг непомітно викинути чи знищити ті чи інші предмети, речі, документи. Після затримання шахрая проводиться особистий обшук затриманого, а потім обшуки за місцем його проживання та місцем роботи. У процесі обшуку здійснюються пошуки майна, отриманого шляхом обману, різного роду документів (у тому числі підроблених), інших предметів.

Допит підозрюваного повинен проводитись без зволікань. При цьому доцільно використовувати ефект раптовості. Перший допит підозрюваного має певною мірою розвідувальний характер, спрямований на з’ясування позиції допитуваного, його аргументів, отримання інформації про подію, що відбулася. Слідчий ще не має достатньої сукупності доказів для повного викриття підозрюваного у шахрайстві.

Діяльність слідчого на наступному етапі розслідування розпочинається з аналізу й оцінки зібраних фактичних даних, урахування нових слідчих ситуацій, визначення подальшого спрямування розслідування.

Типовими слідчими ситуаціями на цьому етапі розслідування можуть бути такі:

1) встановлено конкретну особу та її причетність до вчиненого шахрайства, пред’явлено обвинувачення;

2) є підозрюваний, зібрані докази, але їх недостатньо для встановлення причетності підозрюваного до вчиненого шахрайства, обвинувачення не пред’явлено;

3) зібрано недостатньо доказів, немає підозрюваного, не встановлено особу злочинця;

4) зібрані докази свідчать про відсутність складу злочину (шахрайства) у діях підозрюваного.

Якщо особа підозрюваного встановлена, то можуть мати місце такі типові слідчі ситуації при розслідуванні шахрайства: підозрюваний визнає себе винним; підозрюваний не визнає себе винним.

Типовими слідчими діями на наступному етапі розслідування є: допит свідків, допит підозрюваного (обвинуваченого), пред’явлення для впізнання, очна ставка, призначення та проведення експертиз та ін. 

73. Приводами до порушення кримінальної справи у разі дорожньо-транспортної події найчастіше є: заяви потерпілих чи їх родичів, очевидців, водіїв транспортних засобів, причетних до події; повідомлення посадових осіб транспортних організацій, працівників медичних закладів; безпосереднє виявлення органами міліції чи прокуратури ознак злочину.

При розслідуванні злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху мають бути доведені обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме:

1) чи є дана подія дорожньо-транспортною, її вид;

2) дорожня обстановка в момент події (місце, час та ін.);

3) які транспортні засоби були задіяні у події, їх технічний стан (як до події, так і після неї);

4) наслідки, що сталися внаслідок злочинного порушення правил безпеки дорожнього руху (смерть, ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, характер і розміри матеріального збитку), що дуже важливо для кваліфікації злочину;

5) спосіб вчинення дорожньо-транспортної події;

6) хто постраждав, поведінка учасників події;

7) яка безпосередня причина дорожньо-транспортної події;

8) ступінь вини кожного учасника події (водія, працівника автопідприємства, пасажира, пішохода та ін.);

9) які положення правил дорожнього руху чи експлуатації транспортних засобів були порушені винним;

10) чи є причинний зв’язок між допущеними порушеннями правил дорожнього руху або експлуатації транспортних засобів і наслідками, що сталися;

11) обставини, що сприяли злочину (недоліки в організації руху транспорту і пішоходів, неналежний контроль за випуском транспорту і водія на лінію, недоліки в контролі за технічним станом доріг і вулиць, у підготовці водіїв транспортних засобів, пропаганді правил дорожнього руху серед його учасників та ін.).

Поряд із судово-медичною експертизою у справах даної категорії частіше за все призначається автотехнічна, судово-біологічна, трасологічна і судово-хімічна експертизи.

74. Підставою для порушення кримінальної справи є матеріали, які свідчать про те, що пожежа сталася внаслідок підпалу або порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, а також заяви громадян.

Типові слідчі ситуації на початковому етапі розслідування підпалів і порушень встановлених законодавством вимог пожежної безпеки:

а) є дані про подію злочину та спосіб його вчинення, особа злочинця невідома;

б) є дані про подію злочину, проте спосіб його вчинення і особа злочинця невідомі.

Залежно від ситуації слідчий обирає оптимальні слідчі дії, оперативно-розшукові заходи, а в окремих випадках — тактичні операції, спрямовані на затримання злочинця, виявлення речових доказів, встановлення документів, що належать до забезпечення пожежної безпеки, з’ясування причин та умов, що сприяли виникненню пожежі. Першочергові слідчі дії при розслідуванні пожеж:

а) огляд місця події;

б) призначення пожежно-технічної, судово-медичної, криміналістичної експертиз;

в) обшуки у підозрюваних осіб;

г) освідування;

ґ) допити свідків.

Огляд місця події у справах про пожежі повинен проводитися негайно. Для цього запрошуються фахівці — інженер-електрик, інженер-будівельник (якщо є дані про те, що поширенню пожежі сприяли конструктивні дефекти будівництва), інженер-хімік (якщо є припущення про можливе самозаймання речовини) та інші спеціалісти — відповідно до специфіки об’єкта, що оглядається.

Призначення експертиз. Найчастіше у справах про пожежі призначається пожежно-технічна експертиза. 

Обшук повинен бути проведений своєчасно і ретельно. Під час обшуку слідчий може виявити знаряддя і засоби підпалу, взуття, в якому підпалювач був на місці події, рушник, ганчірки, одяг зі слідами пальних речовин, залишки тканин або частин предметів, знайдених на місці підпалу. Також можуть бути знайдені пляшки з пальними рідинами; листи з погрозами підпалу або такі, що свідчать про неприязні стосунки, та інші матеріали. Обшуку в приміщенні передує особистий обшук підозрюваного: кишень одягу, взуття, де можуть бути сліди пальних речовин, кіптява, сажа або сліди дії вогню. На виявлене під час обшуку майно підозрюваного в підпалі накладається арешт з метою забезпечення відшкодування матеріальних збитків.

Відповідно до ст. 193 КПК підозрюваний може бути підданий освідуванню з метою виявлення на ньому слідів обпалення або пальних речовин.

75. У разі, коли на хабарництво вказують непрямі дані, розслідування починається з огляду документів із метою встановлення: їх підробки; незаконності виконання службових дій; неправомірності невиконання таких дій; порядку їх виконання; порядку проходження документації; недотримання правил оформлення документів, спрощення його порядку; порушення звичайної черговості розгляду питань, прискорення його в порівнянні зі встановленими або звичайними термінами виконання службових дій та ін.  Залежно від ситуацій здійснюються такі подальші початкові слідчі дії: обшук у підозрюваних у хабарництві та хабародавця з метою виявлення предмета хабара, слідів і документів, що свідчать про це; допит підозрюваного про обставини виконання ним певних службових дій, про причини порушення встановленого порядку розгляду і вирішення питань, про обставини придбання майна, цінностей, наявності грошей, що, можливо, є предметом хабара; допити хабародавця і посередників про обставини розслідуваної справи; інші дії, що випливають із конкретних слідчих ситуацій.  Для розслідування наявного вимагання хабара розробляється тактична операція, що є комплексом слідчих дій: допит заявника про індивідуальні ознаки предмета хабара; затримання особи, підозрюваної в хабарництві з переданими їй грошима або цінностями; обшук цієї особи й обшук на місці передачі хабара; огляд виявлених при здійсненні цих дій предмета хабара, документів, що можуть мати відношення до справи. До комплексу зазначеної операції входять відповідні оперативно-розшукові заходи. Така операція має повністю виключати дії, які були б спрямовані на свідоме створення з боку службових осіб правоохоронних органів обставин і умов, характерних для провокації хабара (ст. 370 КК).  При затриманні враховується ймовірність ситуації, за якої особа, що підозрюється у хабарництві, може заявити про те, що: а) мала намір повідомити про факт дачі хабара, однак не встигла це зробити; б) не помітила, хто і як залишив у неї предмети, що проходять у справі як хабар (коли вони виявилися на столі серед паперів, у відкритій шухляді столу та ін.).  У методиці розслідування розроблені прийоми спростування обману підозрюваного у вимаганні хабара, що полягають у спостереженні за тим, як особа, яка підозрюється у хабарництві, виконала обумовлені дії в інтересах хабародавця. Відповідно до п. 7 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, мають право застосовувати засоби для фіксації предметів, що можуть набути доказового значення. До таких засобів фіксації, наприклад, належить фіксація номерів купюр, приготовлених заявником для передачі певній службовій особі як хабар, тощо. 

76. У процесі планування слідства необхідно з’ясувати обставини, загальна система яких визначена у ст. 64 КПК і конкретизується ознаками злочину, описаними в диспозиції відповідних статей КК, а також криміналістичною характеристикою даних злочинів. Щодо розслідування екологічних злочинів, такими обставинами є:

1) який об’єкт зазнав забруднення (ділянка землі, водоймище тощо);

2) у чому саме виявилось забруднення;

3) які наслідки сталися внаслідок порушення правил скидання неочищених і незнешкоджених стічних вод, викидів чи відходів у водоймище або шкідливих відходів виробництва в атмосферу, забруднення моря шкідливими речовинами;

4) які матеріальні збитки заподіяні внаслідок цього;

5) чи містить дане порушення ознаки складу злочину або правопорушення, що спричиняє відповідальність за статтями КпАП;

6) місцезнаходження безпосереднього джерела забруднення, характер його діяльності та технології виробництва;

7) час викиду відходів і виявлення його наслідків;

8) які екологічні правила порушені;

9) хто винний у їх порушенні;

10) мотиви порушень, якими керувались винні особи;

11) які умови сприяли порушенню екологічних правил.

У разі, коли огляд місця події є невідкладною слідчою дією, перш за все необхідно здійснити заходи щодо усунення причин та наслідків забруднення (якщо це не було зроблено раніше), припинити його розповсюдження, встановити осіб, які можуть повідомити про обставини події.

При розслідуванні екологічних злочинів велике значення має огляд документів щодо правил охорони навколишнього середовища, для чого необхідно знати їх номенклатуру. Документи можуть бути оглянуті за місцем їх знаходження або, коли необхідно ретельно їх вивчити та співставити дані, що в них містяться, вони мають бути вилучені шляхом виїмки. 

Огляд місця події, ділянок місцевості, очисних споруд у справах про злочинні порушення правил екологічної безпеки може проводитись як невідкладна слідча дія у випадках виявлення очевидних ознак грубих порушень екологічного режиму чи шкідливих наслідків таких порушень (шкоди здоров’ю людей, сільськогосподарському виробництву, що викликало масову загибель риби, тощо). В інших випадках огляд місця події проводиться після опитування очевидців та інших осіб, огляду відповідних документів, завдяки чому особа, яка проводить огляд, одержує інформацію про розслідувану подію.

Допит свідків. Залежно від ступеня інформованості про обставини забруднення навколишнього середовища свідків можна поділити на кілька груп. По-перше, це посадові або інші особи, які повідомили про факти виявлення забруднення водоймища чи атмосферного повітря, до яких належать:

а) працівники відповідних інспекцій, яким стало відомо про порушення даним підприємством правил охорони природи, які виявили загибель риби; працівники санітарно-епідеміологічної служби (СЕС), які зареєстрували у повітрі за допомогою спеціальної апаратури підвищену концентрацію шкідливих речовин над певною територією;

б) особи, які опинилися в районі забруднення, працівники, які брали участь в очищенні водоймищ і ділянок місцевості, водії транспортних засобів, які вивозили відходи.

До другої групи свідків можна віднести осіб, які спостерігали факт викиду шкідливих відходів виробництва і можуть вказати джерело забруднення.