83.Критерії типологізації моделей модернізації

Поняттям <модернізація> у світовій соціології описують перехід від доіндустріального до індустріального, а потім і до постіндустріального обществу.Термін <модернізація> відноситься не до всього періоду соціального прогресу, а тільки до одного його етапу-сучасному. Те, що у вітчизняній історіографії називають Новим часом, в більшості європейських країн звучить як модерніті, тобто сучасність. Вона датується від середини 17 ст. до середини 20 ст. У перекладі з англійської <модернізація> означає <осучаснення>.

Існує три фази генезису теорій модернізації і три типи моделей модернізації: техноцентричні (М. Леві, П. Бергер), культуроцентричні (С. Блек, Ш. Айзенштадт), раціоцентричні (У. Бек, Е. Гідденс).

Техноцентричні.Сучасність - не тільки Новий час, історична епоха, що охоплює нинішній етап розвитку західної цивілізації. Це також щось передове, краще. Англійське "modernity" вказує не просто на тільки що подія, що існує сьогодні, але характеризує ще й високі стандарти, найвищу якість процесу чи стану. Вираз "сучасна техніка" означає не тільки створену сьогодні техніку, але й саму передову. Подібно до цього поняття "сучасне суспільство", з точки зору європейських уявлень, означає найкраще і саме передове суспільство.

Культуроцентричні.Найбільш повне визначення модернізації дав у 1960-ті роки Ш. Ейзенштадт: "Модернізація - це процес поступального розвитку суспільства в напрямку тієї соціально-економічної і політичної системи, яка сформувалася в Західній Європі і Північній Америці в період з XVII по XIX століття, потім поширилася на інші європейські країни, охопивши в XIX і XX століттях південноамериканський, азіатський і африканський континенти "[318]. М. Леві трактував модернізацію як соціальну революцію, що заходить настільки далеко, наскільки це можливо без руйнування самого суспільства [319].

Модернізація передбачає створення ринкового суспільства західного, тобто капіталістичного типу. Початок тому було покладено ще в епоху Реформації і досягло піку в епоху Просвітництва. У ті часи відбувається народження капіталізму, індустріального суспільства і нової, заснованої на раціоналізмі і протестантських цінностях, культури.

У Західній Європі та США модернізація закінчилася в 1970-80-ті роки, коли розвинуті країни перейшли на більш високу, постіндустріальну фазу розвитку, основним змістом якої виступають інформаційне суспільство і культура постмодернізму. Однак у всіх інших куточках планети, а це більшість країн світу, прилучення до сучасного світу триває. Стало бути, триває і процес модернізації.

Таким чином, це більш широкий соціальний і більш тривалий історичний процес, ніж індустріалізація або перехід до капіталізму. Для розвинених західних країн, що складають так званий перший ешелон модернізації, цей процес почався 400 років тому і завершився 30 років назад, а для більшості інших країн модернізація почалася пізніше і триває донині. Як тільки вони завершать процес оновлення і для них настане епоха постмодерну. Слово "модернізація" позначає технічні, соціальні та культурні удосконалення, які роблять суспільство відповідним сучасним вимогам, відмова від старих форм і пошук нових.

Раціоцентричні.Теорія модернізації спирається на поняття соціального прогресу, бо передбачає, що всі суспільства, в яку б епоху вони не існували і в якому регіоні ні розташовувалися, залучені в єдиний, всепоглинаючий, універсальний процес сходження людського суспільства від дикості до цивілізації. Деякі фахівці вважають, що її методологічною основою виступає однолінійна теорія Т. Парсонса, яка зводить еволюцію людського суспільства до поступального руху від примітивного і архаїчного стану до сучасного [320].

Культурний аспект модернізації пов'язувався у 1960-ті роки з раціоналізацією свідомості людей на основі наукових знань і відмовою від традиційних моделей поведінки. Більшістю прихильників нової соціологічної парадигми формування нового менталітету вважалося чи не єдиним стрижнем, на якому тримається весь процес модернізації. Наприклад, Ф. Гарбісон вважав, що центральна задача модернизирующихся країн полягає у формуванні людського капіталу [321].

Культура "модерніті", ось вже чотири століття визначає розвиток європейської цивілізації, грунтується на ідеї прогресу і загальнолюдських цінностях, які нині дорогі серцю кожного європейця: демократичну політичну систему, економічну свободу, професійну майстерність, автономію особистості, інститути громадянського суспільства і правової держави.

Оскільки сучасний період людської історії датують з моменту зародження, а потім і розквіту капіталізму, суть модернізації пов'язують з повсюдним поширенням цінностей і досягнень капіталістичного суспільства. Але якщо вже капіталізм створили західні країни, то модернізація забарвлюється у відповідні тони, причому для всього світу і для всіх країн, що вступили на цей шлях. Крізь них яскравими фарбами проступає власна палітра, але таке суспільство, по одягу сучасне, а по суті традиційне, являє собою безглузде видовище, що нагадує клаптикову ковдру. Якщо раніше осучаснення відсталих країн називали європеїзацією і вестернізацією, то сьогодні на ім'я світового лідера США такий процес називають американізацією, а іноді макдоналізаціей. Подібні назви - образливі ярлики модернізації, що позначають перекоси в її поширенні, потворні або неправильні форми. Хоча прихильники західної моделі модернізації вважають інакше, вважаючи, що залучення відсталих країн до досягнень цивілізації (civilizing) і вестернізацію (westernizing) - одне і теж.

Змістовне ядро модерніті складають раціоналізм, розважливість, урбанізація та індустріалізація. Невід'ємним елементом нового життя є також зміна політичних відносин на основі поваги прав людини, встановлення принципу поділу влади, забезпечення свободи слова та всебічного залучення громадян у політичний процес. [323] Лідери модернізації - США і Західна Європа - цілком і повністю долучилися до них і домоглися приголомшливих економічних результатів. Здавалося б, нічого не заважає відсталим у своєму розвитку країнам Азії, Африки та Латинської Америки наздогнати, використовуючи західні технології, капіталовкладення і досвід, як це зробила Японія. Так міркують автори теорії модернізації.