- •Питання №1 Світогляд:історичні типи, сутність, структура, функції.
- •Питання №3 Філософія: предмет, основні проблеми і зв’язок із світоглядом.
- •Питання №6 Функції філософії. Місце філософії в системі культури та наук.
- •Питання№14 Основне філософське питання. Сторони та їх рішення.
- •Питання №19 Матеріалізм і ідеалізм – основні напрямки розвитку філософії.
- •?Питання 13 Проблема методу у філософії. Діалектика та метафізика.
- •?Питання №7 Філософія Стародавньої Індії. Основні етапи.
- •Питання №9 Філософія Стародавнього Китаю. Основні школи (даосизм, конфуціанство, легизм.
- •Питання №11 Філософія античності, її особливості і характерні риси.
- •Питання №17 Філософські школи в античному світі у досократичний період.
- •Сутність апорій
- •Сутність світоглядної концепції Анаксагора
- •Сутність теорії Демокріта
- •Сутність світоглядної концепції Сократа
- •Питання №23 Філософія стоїцизму
- •Сутність вчення Арістотеля про пізнання
- •Питання №15 Виникнення і основні етапи розвитку середньовічної схоластичної філософії
- •Питання №15 Фома Аквінський – систематизатор середньовічної схоластики.
- •Питання №17 Боротьба номіналізму та раціоналізму в середньовічній філософії.
- •Питання №36 Філософія Просвітництва. Основні напрямки.
- •Питання №40 Філософія епохи Відродження та її антропогенний характер.
- •Питання №46 Реформізм та утопічний соціалізм в філософії Відродження.
- •Питання №50 Емпірізм філософії Нового часу. Ф.Бекон, д.Локк, т.Гоббс.
- •Питання №45 Сенсуалізм і агностицизм філософії Нового часу. Берклі, Юм.
- •Питання №56 Раціоналізм Нового часу. Декарт, Спіноза.
- •Питання №59 Німецька класична філософія: основні риси та напрямки.
- •Питання №62 Філософська система і.Канта
- •?Питання №27 Німецька класична філософія – апріорізм та агностицизм Канта
- •?Питання №28 Ідеалістична діалектика Гегеля
- •Питання №60 Система абсолютної ідеї Гегеля
- •Три стадії розвитку Абсолютного духу:
- •Питання №76 Антропологізм Фейєрбаха
- •Основні філософські ідеї л. Фейєрбаха
- •Суть вчень
- •Питання №81 Філософські, соціальні та наукові передумови виникнення марксиської філософії.
- •Основні особливості субстанції-волі:
- •Питання №53 Основні періоди в розвитку української філософії
- •Питання №51 Філософія в Україні XIX-XX ст.
- •Суть філософських поглядів п. Юркевича
- •Суть філософських ідей п. Куліша
- •Основні засади світоглядної концепції Драгоманова
- •Суспільно-політичні погляди і позиції і.Я.Франка, які мають філософське осмислення
- •Питання №57 г.Сковорода – засновник класичної української філософії.
- •Основні філософські погляди г.С.Сковороди:
- •?Питання №38 Філософія науки. Основні етапи розвитку.
- •Основні питання, які осмислювалися екзистенціоналістами
- •Сутність концепції неопозитивізму
- •Питання №2 Екзистенціальна тенденція в сучасній світовій філософіі.
- •Основні питання, які осмислювалися екзистенціоналістами
- •Питання №82 Позитивістські тенденції в сучасній філософії
- •Питання №22 Сучасні релігійно-філософські вчення. Неотомізм.
- •Простір і час – форми буття матерії
- •Питання №12 Категрії матерії, рівні матерії. Філософське розуміння матерії, її світоглядне і методологічне значення.
- •?Питання №47 Зміст понять «рух». Форми руху матерії та їх взаємозв’язок.
- •Питання №21 Сутність свідомості та його структура. Свідоме і несвідоме. Функції свідомості.
- •Причини і наслідки антропосоціогенезу:
- •Питання №31 Соціально-діяльнісна сутність людини. Загальне поняття людини.
- •Питання №55 Поняття діалектики. Структура діалектики як теоретичної системи. Співвідношення діалектики, логікі та теорії пізнання.
- •Питання №52 Діалектичний прицип всезагального зв’язку і розвитку. Дві концепції розвитку.
- •?Питання №62 Вчення про джерело розвитку: протилежність, їх єдність і боротьба; суперечність як джерело розвитку; основні типи суперечності.
- •Питання №58 Вчення про характер розвитку: якість, кількість, міра. Взаємний перехід кількісних і якісних змін.
- •Питання №61 Вчення про направленість розвитку; діалектичне заперечення; зв’язок етапів розвитку; прогресс і регресс; заперечення заперечення.
- •?Питання №65 Категорія діалектики як всезагальні норми відображення світу і ступеню пізнання.
- •?Питання №66 Категорії: «необхідність» і «випадковість», «можливість», «дійсність».
- •Питання №67 Категорії «частина» і «ціле», «система», «структура», «елемент».
- •?Питання №68 Категорії «одиничне», «особливе», «загальне». Методи наукового пізнання.
- •Питання №49 Гіпотеза та теорія як форми наукового пізнання.
- •Питання №71 Методологія економічної науки.
- •Питання №84 Соціальна структура суспільства. Історичні форми спільності.
- •Питання №73 Політична структура суспільства. Держава, її ознаки.
- •?Питання №85 Людина і особистість. Співвідношення понять «індивід», «особистість», «індивідуальність»
Питання №61 Вчення про направленість розвитку; діалектичне заперечення; зв’язок етапів розвитку; прогресс і регресс; заперечення заперечення.
Прогресс и регресс в общественном развитии (лат. - движение вперед и - возвращение) - противоположные формы развития об-ва в целом или отдельных его сторон, означающие соответственно либо поступательное разнитие об-ва по восходящей линии, его расцвет, либо возврат к старым, изжившим себя формам, застой и деградацию. Критерием общественного П. служит прежде всего степень развития производительных сил, экономического строя, а также определяемых им надстроечных институтов, развития и распространения науки и культуры, развития личности, степень возрастания общественной свободы. В отдельные периоды истории весьма существенное значение для характеристики развития об-ва с т. зр. его П. или Р. могут приобретать в силу своей относительной самостоятельности такие общественные явления, как формы политической жизни, культура, образование и т. д., хотя они вторичны, производны и определяются экономическим строем об-ва. Примером общественного Р., обусловленного политическими факторами, может служить история стран, где господствовали (или господствуют) фашистские диктаторские режимы (фашизм). Крайне противоречиво развитие антагонистических общественно-экономических формаций. Хотя эти формации и служат в определенные периоды истории ступенью П. об-ва, им всегда присущи черты Р., к-рые становятся преобладающими в период упадка данного об-ва. Однако и тогда Р. не может быть всеобщим, поскольку осн. тенденцией развития всего человеческого об-ва является не Р., а П., выражающийся в данном случае как в возникновении элементов и предпосылок нового об-ва, так и в развитии отдельных сторон общественной жизни. Так, если развитие буржуазного об-ва в эпоху империализма характеризуется в целом явлениями Р., тем не менее при капитализме наблюдается П. мн. отраслей науки и техники, а также ряда др. общественных явлений. Однако для оценки жизненности данного об-ва, его способности к П. или Р. важно определение общей тенденции его развития, помогающее заинтересованным в П. об-ва классам и социальным группам глубже познать и использовать закономерности общественного развития. В философии и социологии понятия «П.» и «Р.» находят различные толкования. Мыслители периода прогрессивного развития капитализма (Вико, Дидро, Гегель и др.) признавали П. и пытались его рационально обосновать. Для периода упадка капитализма, начавшегося со второй половины 19 в., характерны несколько различных подходов к истории: позитивистский, основы к-рого заложены Контом, «историко-культурный» (основоположник - рус. ученый-славянофил Н. Я. Данилевский; сторонники - Шпенглер, Тойкби, П. А. Сорокин и др.), «культурно-критический» (Ницше, позднее - Фрейд, Гуссерль и др.). Согласно концепции позитивистов, история должна быть эмпирическим описанием научно установленных фактов, без проникновения в сущность истории в целом и без попыток понять явления П. и р. «Историко-культурная» концепция считает важнейшим способом Изучения П. и р. в истории исследование отдельных культур или цивилизаций. Человеческую историю она рассматривает как смену самостоятельных «типов» культур или цивилизаций с собственными периодами П. и р. В культурно-критической концепции понятие «П.» отрицается с позиций «природной антикультурности», извечного выражения «воли к жизни», стихийных, бессознательных влечений (3. Фрейд) или универсальных структур сознания (Гуссерль). Научное объяснение П. и р. дано марксизмом-ленинизмом. П. как поступательное развитие без рецидивов Р. возможен только в неантагонистическом коммунистическом об-ве.