82. Поняття про складне речення. Спр з кількома підрядними частинами

СР − це реч-ня, що склад. з 2-ох і більше підряд. од., які становлять смислову, стр-ну та інтонац. єдність. Теорія. Спочатку СР розгляд. як поєднання простих речень. Пєшковський вважав непридатним терм. «СР», називаючи його складне ціле. Шахматов − сполучення речень. Уже Богородицький у 1935 р. «Общий курс грам-ки СРЯ» обстоював ін. погляд на СР як єдине зв’язне ціле. Ідеї Богородицького розвинули Поспєлов, Виноградов, Максимов (вважав СР комуні кат. од. вищого рівню порівняно з ПР − в укр. мов-ві цю т. з. підтримують Вихованець, Загнітко). Дискусія триває. Існують 2 погляди на грам. стр-ру СР: 1. при конструктивному (статичному) підході СР розгляд. як поєднання окремих речень.; 2. при комунікативному (динамічному) СР − цілісне ут-ня, що форм. з частин, а не з окремих речень.

Засоби зв’язку част. СР є : 1.спол. суряд. і підряд.; 2. спол. слова, у ролі яких виступають відносні займ. (хто, що, який, чий) і прислів. (де, куди, звідки); 3. співвідносні (вказівні слова), вказівні і означал. займ. (той, такий, кожен, всякий), прислів. займ. пох. (там, туди, тоді, так); 4. інтонація різних типів: а) перелічування, б)протиставлення чи зіставлення, в)зумовленості, г) з’ясувальна. Особлива роль у БСР. 5. співвіднош. видо-часов. і способових ф. дієслів-присуд. у предикат. частинах СР; 6. лекс. ел., зокрема займ., прислів., спільні другорядні ЧР, також поєднують пред. част. в одне ціле; 7. порядок розміщення пред. частин.

Змістові відношення між част. СР. 1. Одночасність подій, яв.; 2. часова послідовність; 3. розділові; 4. протиставні і зіставні; 5. причинові, наслідкові, умовні, з’ясувальні, допустові та ін.

СПРУТ (ускладненого типу), називаються також багатокомпонентні або багаточленні. Три типи: з супідрядністю, послідовною підрядністю, комбінованого типу. 1) Супідрядність – підрядна частина залежить від тієї ж головної частини. Буває однорідна (підрядні частини є однаковими за семантикою, відповідають на однакове питання /Пишіть листи, коли є час і коли немає часу/) і неоднорідна (кілька підр. пояснюють одну головну частину/слово, але відповідають на різні питання /Краще, щоб ти комусь наступав на п’яти, ніж ти комусь наступав/). 2) Послідовна підрядність – при одній головній частині дві і більше підр. частини залежать одна від одної (побудовані ланцюжком, кожне підрядне для наступного ступеню виступає в ролі головного). /Приємно, коли яблуко, про яке думаєш, що кисле, виявляється солодким/. 3) Комбінованого типу – поєднує супідрядність і послідовну підр. /Коли б мене спитали, яку музику я любив, який інструмент, яких музик, я б сказав, що більш за все я любив слухати клепання коси/