Заняття 7. Лірика Давнього риму

Питання для обговорення

1. Лірика Давнього Риму та її жанри. Зв`язок з традиціями давньогрецької поезії.

2. Художні новаторства поетів-неотериків. Основні теми творчості Катулла.

3. Етичний ідеал творчості Горація. Жанрова своєрідність оди. Філософські аспекти буття в сатирах та посланнях Горація.

4. Трансформація жанру елегії в творчості Овідія. Іронія як домінанта художнього світобачення («Любовні елегії»). Переоцінка моральних категорій доби Августа в поемі «Наука кохання».

Практичні завдання:

1. Доведіть, що любовним елегіям Катулла притаманна сюжетність. Які деталі оповіді дозволяють встановити картину стосунків ліричного героя та Лесбії?

2. Опрацюйте статтю М.Л. Гаспарова [3]. Поясніть, якими світоглядними та суспільно-історичними причинами пояснюється виникнення поетики Катулла. Як, на думку дослідника, слід підходити до інтерпретації своєрідного «емоційного розгулу» лірики Катулла?

3. Здійсніть інтерпретацію одного твору Горація. Визначте жанровий різновид, основні мотиви, специфіку відображення світогляду автора.

4. Опрацюйте статтю А. Содомори [7]. Поясніть, як ви розумієте «естетику напівтіні» Овідія. Наведіть власні приклади її вияву.

5. На прикладах прочитаних вами елегій Овідія підтвердіть думку дослідника О.Дримби [9]: «Неважко бути поетом і складати любовні вірші, коли ти закоханий. Та Овідій не кохав жодної жінки; він любив жінку взагалі. Точніше – він любив любов! Овідій по-іншому дивився на мистецтво. Коли митець створює щось, думав поет, його розум не має бути затьмарений пристрастю, він має слідкувати за розвитком своєї ідеї і розвитком пристрасті, ретельно розроблювати форму віршів, будувати поему врівноважено й гармонійно».

 Творчі завдання:

1. Наведіть приклади вияву ознак сатурнальних святкувань у віршах Катулла.

2. Порівняйте елегії Катулла і Овідія на одну тему. Чим відрізняється поетична манера Овідія?

Катулл

На смерть горобчика Лесбії

Плач, Венеро! Плачте, купідони!

Плачте, люди витончені й чемні:

Вмер горобчик милої моєї,

Вмер горобчик, що вона любила

I як свого ока доглядала.

Був він ніжний і ласкаву пані

Знав, як доня малолітня матір:

На її колінах завжди бавивсь

I, стрибаючи навколо неї,

Щебетанням вірним озивався.

А тепер і він пішов до краю,

Звідкіля ніхто ще не вертався...

Хай навіки ти не діждеш долі,

Попідземна темряво несита,

Ти нам радість нашу відібрала...

Горе й нам, горобчику сердешний,

Через тебе дорогі очиці

Від плачу, від сліз почервоніли.

Переклад М. Зерова

Овідій

На смерть попугая Коринны

Днесь попугай-говорун, с Востока, из Индии родом,

Умер … идите толпой, птицы его хоронить.

В грудь, благочестья полны, пернатые, крыльями бейте,

Щечки царапайте в кровь твердым кривым коготком!

Перья взъерошьте свои; как волосы, в горе их рвите;

Сами пойте взамен траурной длинной трубы.

<…> Все вы, которым дано по струям воздушным носиться,

Плачьте! – и первая ты, горлинка: друг он тебе.

Рядом вы прожили жизнь, в неизменном взаимном согласье,

Ваша осталась по гроб долгая верность крепка.

Чем молодой был фокидец Пилад для аргосца Ореста,

Тем же была, попугай, горлинка в жизни твоей.

Что твоя верность, увы? Что редкая перьев окраска,

Голос, который умел всяческий звук перенять?

То, что, едва подарен, ты моей госпоже полюбился?

Слава пернатых, и ты все-таки мертвый лежишь…

Перьями крыльев затмить ты хрупкие мог изумруды,

Клюва пунцового цвет желтый шафран оттенял.

Не было птицы нигде, чтобы голосу так подражала.

Как ты, слова говоря, славно картавить умел!

Завистью сгублен ты был – ты ссор затевать не пытался.

Был от природы болтлив, мир безмятежный любил…

Вот перепелки – не то; постоянно друг с другом дерутся. –

И потому, может быть, долог бывает их век.

Сыт ты бывал пустяком. Порой из любви к разговорам,

Хоть изобилен был корм, не успевал поклевать.

Был тебе пищей орех или мак, погружающий в дрему,

Жажду привык утолять ты ключевою водой. <…>

Переклад С. Шервинського

3. Випишіть з поезій Горація афоризми та прокоментуйте їх.

4. Ознайомтесь з текстом оди Горація «До Мельпомени» в перекладі українською та російською мовами. Наскільки відрізняються запропоновані варіанти перекладу? Вкажіть традиційні жанрові ознаки оди в тексті.

До Мельпомени

Звів я пам'ятник свій. Довше, ніж мідь дзвінка.

Вищий од пірамід царських, простоїть він.

Дощ його не роз'їсть, не сколихне взимі.

Впавши в лють. Аквілон: низка років стрімких –

Часу біг коловий – в прах не зітре його.

Смерті весь не скорюсь: не западе в імлу

Частка краща моя. Поміж потомками

Буду в славі цвісти, поки з Весталкою

Йтиме понтифік-жрець до Капітолію.

Там, де Авфід бурлить, де рільникам колись

Давн за владаря був серед полів сухих. –

Будуть знати, що я – славний з убогого –

Вперше скласти зумів по-італійському

Еолійські пісні. Горда по праву будь.

Мельпомено, й звінчай, мило всміхаючись.

Лавром сонячних Дельф нині й моє чоло.

Переклад А. Содомори

* * *

Воздвиг я памятник вечнее меди прочной

И зданий царственных превыше пирамид,

Его ни едкий дождь, ни Аквилон полночный,

Ни ряд бесчисленных годов не истребит.

Нет, я не весь умру, и жизни лучшей долей

Избегну похорон, и славный мой венец

Все будет зеленеть, доколе в Капитолий,

С безмолвной девою верховный входит жрец.

И скажут, что рожден, где Ауфид говорливый

Стремительно бежит. Где средь безводных стран

С престола Давн судил народ трудолюбивый,

Что из ничтожества был славой я избран

За то, что первый я на голос эолийский

Свел песнь Италии. О, Мельпомена, свей

Заслуге гордой в честь сама венец дельфийский

И лавром увенчай руно моих кудрей.

Переклад А. Фета

Основні поняття: неотерики, елегія, епілій, ода, сатира, послання, сюжетність, ліричний герой, поетика.

Література

Тексти

1. Античная литература. Рим: Антология. / Сост. Н.А. Федоров, В.И. Мирошенкова. – М.: Высшая школа, 1999. – 720 с.

2. Античная лирика. – М.: Худ. лит., 1968. – 623 с.

3. Антична література. Греція. Рим. Хрестоматія / Упорядники: Михед Т.В., Якубіна Ю.В. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 952 с.

4. Із давньоримської літератури. Квінт Горацій Флакк. Публій Овідій Назон. Публій Вергілій Марон // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 1998. – № 10. – С. 28-34.

5. Хрестоматійні матеріали. Катулл. Горацій // Тема. – 1998. – № 1. – С. 51-60.

6. Дератани Н.Ф., Тимофеева Н.А. Хрестоматия по античной литературе. Т.ІІ.: Римская литература. – М.: Просвещение, 1965. – 652 с.

Основна:

1. Шталь И.В. Поэзия Гая Валерия Катулла: Типология художественного мышления и образ человека. – М.: Наука, 1977. – 263 с.

2. Гаспаров М.Л. Поэт и поэзия в римской литературе // Культура Древнего Рима. – М.: Наука, 1985. – Т 1. – С. 300-335.

3. Гаспаров М.Л. Катулл, или Изобретатель чувства // Гаспаров М.Л. Об античной поэзии. – СПб.: Азбука, 2000. – С. 66-110.

4. Гаспаров М.Л. Гораций, или золото середины // Гаспаров М.Л. Об античной поэзии. – СПб.: Азбука, 2000. – С. 148-191.

5. Гаспаров М.Л. Овидий в изгнании // Гаспаров М.Л. Об античной поэзии. – СПб.: Азбука, 2000. – С. 191-246.

6. Лосев А.Ф. История античной эстетики: Ранний эллинизм. – М.: Наука, 1979. – С. 407-433.

7. Содомора А. Дві барви часу у Публія Овідія Назона // www.ae-lib.org.ua/texts/sodomora

8. Морева-Вулих Н.В. Римский классицизм: творчество Вергилия, лирика Горация. – СПб.: Академический проект, 2000. – 272 с.

9. Дримба О. Овидий. – Бухарест: Меридиане, 1967. – 292 с.

Додаткова:

1. Ковбасенко Ю. Давньоримська лірика. Горацій // Тема. – 2001. – № 4. – С. 107-111.

2. Горацієві афоризми // Зарубіжна література в навчальних закладах. – 2004. –№ 8. – С. 48.

3. Содомора А.О. Горацій і його поетична творчість // Квінт Горацій Флакк. Твори. – К.: Дніпро, 1982. – С. 5-23.

4. Ніколенко О. Важкий вінець Аріона. Трагедія поета в «Сумних елегіях» Овідія та її інтерпретація у світовій літературі // Зарубіжна література в навчальних закладах. – 2000. – № 8. – С. 20-26.

5. Шкаруба Л.М. Овидий и варварский мир: встреча двух культур // Зарубіжна література в навчальних закладах. – 2004. –№ 4. – С. 56-60.

6. Ковбасенко Ю. Давньоримська лірика. Овідій // Тема. – 2001. – № 4. – С. 112-115.

7. Лубківський Р., Содомора А. Римська поезія // Жовтень. – 1987. – № 10. – С. 11.