Обробка результатів

1. Процентний вміст фракцій ґрунту розміром більше 10; 10-5, 5-2, 2-1 мм обчислюють за формулою 1.27, при цьому вага середньої проби ґрунту слід визначати з поправкою на гігроскопічну або природну вологість (пункт 1, обробки результатів завдання 3, лабораторної роботи 4) .

2. Вага середньої проби ґрунту та вміст фракцій ґрунту розміром більше 0,5; 0,25 та 0,1 мм обчислюють у відповідності до пунктів 1-2 завдання 3 лабораторної роботи 4.

3. За даними кожного заміру ареометром обчислюють сумарний вміст фракцій ґрунту за формулою:

, (1.35)

де – сумарний вміст всіх фракцій ґрунту менш даного розміру, %;

– щільність ґрунту, г/см³;

– густина води, г/см³ (приймається 1 г/см³);

g₀ – вага абсолютно сухої середньої проби ґрунту, г;

R_п – показання ареометру з поправками.

4. Визначивши сумарний процентний вміст фракцій ґрунту за допомогою ареометра, обчислюють процентний вміст кожної фракції ґрунту, послідовно вираховуючи з більшої величини меншу.

5. Фракцію 0,10-0,05 мм знаходять за різницею: зі 100 % віднімають суму всіх фракцій, які визначаються за допомогою ареометра і ситовим аналізом.

6. Результати аналізу, реєструють в журналі (додаток 6), в якому вказують процентний вміст у ґрунті фракцій розміром більше 10; 10-5; 5-2; 2-1; 1-0,5; 0,5-0, 25; 0,25-0,1; 0,1-0,05; 0,05 - 0,01; 0,01-0,005 і менше 0,005 мм, а також методи підготовки ґрунту до аналізу.

Результати аналізу необхідно супроводжувати зазначенням процентного вмісту гігроскопічної (або природного) вологості і хімічної речовини, застосованого для стабілізації суспензії.

За результатами вимірювань класифікують ґрунт згідно з [8], додаток 2 і 3.

Запитання для самоконтролю

1. Що таке ареометр?

2. Як виконати тарування ареометра?

3. Які фракції виділяють з використанням води?

4. Вміст якої фракції ґрунту визначають розрахунком?

5. В якому випадку вводиться поправка на відлік по ареометру?

6. Яким чином виконується тарування ареометру?

7. Які ареометри можуть застосовуватися для визначення гранулометричного складу ґрунту ареометричним методом?

Завдання 5

ВИЗНАЧЕННЯ МІКРОАГРЕГАТНОГО СКЛАДУ ҐРУНТУ ПІПЕТКОВИМ МЕТОДОМ

Визначення мікроагрегатного складу ґрунту виконується згідно [34].

Прилади та обладнання

Для проведення випробувань потрібна апаратура, перерахована в завданні 3, а також: колба з широким горлом ємністю 0,5 л [15,16], пробка гумова, апарат для збовтування.

Підготовка до випробування

1. Належить виконати операції, вказані в пунктах 1-4 підготовки до випробовування завдання 3 лабораторної роботи 4. Вага середньої проби для аналізу повинен складати для глин близько 10 г, для суглинків близько 15 г, для супісків близько 20 г. Зважування середньої проби слід проводити на аналітичних або електронних вагах.

2. Пробу ґрунту слід перенести в колбу ємністю 0,5 л, змиваючи залишок проби в чашці або стакані струменем води, потім до проби ґрунту в колбу додати 250 см³ дистильованої води і залитий ґрунт залишити на добу розмокати.

3. Колбу слід щільно закрити гумовою пробкою і збовтувати протягом 2 год. з інтенсивністю 200 поштовхів на хвилину.

4. Суспензію з колби слід перенести в літровий циліндр згідно з пунктом 9 підготовки до випробовування завдання 4.

5. Сито із затриманими на ньому частками ґрунту необхідно перенести в фарфорову чашку і залити водою так, щоб частки в ситі були покриті водою і вміст в ситі слід кілька разів інтенсивно струшувати в чашці без розтирання. Частинки, що пройшли через сито з розміром отворів 0,1 мм, слід перенести в циліндр з суспензією.

Струшування сита в чашці з водою і перенесення в циліндр часток, які пройшли крізь сито, слід повторювати до тих пір, поки вода в чашці не буде прозорою.

6. Частинки ґрунту, що затрималися на ситі, слід перенести в чисту чашку, а з неї в заздалегідь зважений фарфоровий тигель або скляний стакан, випарити на піщаній бані і висушити до постійної ваги.

7. Належить виконати операції, викладені у пункті 13 підготовки до випробовування завдання 4.

Проведення випробування

Виконують операції, вказані в пунктах 1-5 проведення випробування завдання 3.

Обробка результатів

Результати аналізу необхідно обробляти згідно з вказівками, наведеними у пунктах 1-7 завдання 3, виключивши поправку на диспергатор.

Запитання для самоконтролю

1. Що таке мікроагрегатний склад ґрунтів?

2. З якою метою визначають мікроагрегатний склад?

3. Які умови сприяють цементації елементарних часток ґрунтів і утворенню мікроагрегатів?

4. Яким чином впливає мікроагрегатний склад на використання ґрунті в дорожньому будівництві?

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

Водні властивості ґрунту

Властивості ґрунту, які виявляються при взаємодії його з водою, називаються водними.

Дисперсний ґрунт змінює свої механічні властивості в залежності від вологості, тому під час оцінки будівельних властивостей ґрунту необхідно знати такі властивості, як водостійкість, водопроникливість, набухання, липкість, усадка, коефіцієнт фільтрації ґрунту.

Для оцінки водостійкості зв’язного ґрунту визначається швидкість розмокання зразка глинистого ґрунту у воді (зразок може бути з непорушеною структурою і природною вологістю, або заформований у лабораторії).

Вологоємкість ґрунту – здібність поглинати і утримувати вологу.

Повна вологоємкість відповідає насиченню ґрунту водою у всіх формах. Капілярна вологоємкість відповідає насиченню ґрунту лише капілярною водою. Молекулярна вологоємкість – насичення ґрунту зв’язною водою, яка утримується силами молекулярного притягання на поверхні ґрунтових часток.

Вологість ґрунту, при якій досягається повне насичення ґрунту зв’язаною водою, називається максимальною молекулярною вологоємкістю ґрунту.

Водопідіймальна здатність ґрунту (капілярне підняття води) – здатність ґрунту підіймати і утримувати вологу у кількості, яка перебільшує максимальну молекулярну вологоємкість.

Проникність — властивість (здатність) ґрунту пропускати рідину або газ під дією тиску чи напору [38].

Водопроникність — проникність ґрунту для води [38].

Водопроникність ґрунту визначається коефіцієнтом фільтрації ґрунту.

Липкість ґрунту – здатність ґрунту прилипати до предметів. Величина липкості вимірюється силою, необхідною для відривання предмета (МПа).

Властивість липкості характерна для глинистих ґрунтів, що знаходяться в зволоженому стані. На ступінь липкості ґрунту, крім вологості, впливають його гранулометричний та мінералогічний склад. Збільшення липкості зі зростанням вологості відбувається лише до певної межі. Після досягнення повної вологоємності липкість різко зменшується, і при подальшому збільшенні вологості може зовсім зникнути. Липкість використовується при оцінці придатності ґрунтів для використання в дорожньому полотні, а також при з'ясуванні оброблюваності їх дорожніми машинами.

Набухання ґрунту: 1. Властивість глинистого ґрунту збільшувати свій об’єм при взаємодії його з водою або іншою рідиною. 2. Процес зміни об’єму ґрунту в часі при його взаємодії з водою або іншою рідиною [5].

Усадка – зменшення лінійних розмірів і об'єму виробу при формуванні структури матеріалу.