48.Інтерактивні методи навчання

Інтерактивні методи навчання - це методи в основі яких лежить спілкування (О.Січкарук).

Вони вирішують завдання:

- навчати,

- виховувати,

- розвивати особистість,

- форувати професійні та соціальні якості фахівця.

Інтерактивні методи ділять на дві групи, де:

1) однією із сторін виступає викладач і

2) спілкування відбувається між студентами.

До першої групи можна віднести лекції із включеними бесідами, дискусіями ,проблемні лекції, семінари-обговорення, семінари "питання - відповідь", дискусії із провокаційними запитаннями, консультації (особливо при дистанційному навчанні), роботу через сайт-курс.

До другої - бесіди, дискусії, круглі столи, "мозковий штурм", групове вирішення конкретних ситуацій, ділові, рольові та дидактичні ігри, бізнес-симуляції, проекти, панельні вправи.

49.Неформальна освіта

не передбачає встановлення чітких рамок та вимог, її результативність дуже важко перевірити, ніяк не вдається уникнути абстрактності та приділити належну увагу тому, що справді визначає якість освітньої діяльності.

Неформальна освіта відбувається у будь-якому середовищі (навчальному закладі, сім‘ї, церкві, товаристві тощо); в

будь-якому віці (від народження до смерті), що ще раз підтверджує факт

існування неформальної освіти як частини неперервного навчання; в

індивідуальній чи груповій формі. Джерелом неформальної освіти можуть

бути книжки, газети, телебачення, Інтернет, музеї, школи, інститути, досвід

друзів, родичів, власний досвід. Усвідомлення неформальної освіти

відбувається відразу або згодом. Цей вид освіти може бути додатковим чи

трансформативним. Додаткова освіта стосується додавання знань,

удосконалення умінь і розвитку цінностей, що збільшують і поглиблюють

наявні знання. Іншими словами, ми працюємо в тій же парадигмі.

Трансформативна освіта стосується навчального досвіду, що приводить нас

до змін наявних знань. Неформальна освіта може як доповнювати й

укріплювати формальну освіту, так і суперечити їй, водночас залишаючись

важливим елементом, що потребує необхідної уваги, вивчення, впровадження

та використання у сучасному світі для забезпечення гідного освітнього рівня

громадян України.

50.Технічні засоби навчання

ТЗН) — система засобів, що складається з двох взаємопов'язаних частин: специфічних навчальних посібників (носіїв інформації) і апаратури, за допомогою якої може бути подано інформацію, що містить певний дидактичний посібник.

Є багато різноманітних варіантів класифікації ТЗН:

за функціональним призначенням;

за принципом роботи;

за характером дії на органи чуття;

за ступенем автоматизації.

У даний час поняттєво-термінологічний апарат дисципліни ТЗН ще не стандартизований, тому в багатьох навчальних посібниках і інших літературних джерелах визначення термінів суперечливі і не приведені ще до загального знаменника.

Інформація — сукупність відомостей про який-небудь процес, подію або предмет, які зменшують невизначеність, що була в одержувача до здобуття ним інформації. Повідомлення — матеріальна форма подання інформації.

Освітня інформація це інформація, що використовується у навчально-виховному процесі.

Інформаційна взаємодія — процес обміну відомостями, що приводить до змін хоча б одного із одержувачів. Проходить вона у трьох системах:

штучних (датчики, комп'ютери);

змішаних (людина-техніка);

природних (людина-людина, людина-природа);

Інформаційне джерело — будь-яка система, що виробляє відомості або містить деяку інформацію призначену для її передачі. Розрізняють інформаційні джерела: природні-технічні; активні-пасивні.

Комунікація — сукупність процесів подачі, передачі, отримання та зберігання інформації. Розрізняють формальні і неформальні комунікаційні процеси.

Технічні пристрої навчання — пристосування, апарати, пристрої, стенди, моделі, машини або комплекси призначенні для пред'явлення дидактичних матеріалів.

Дидактичний матеріал для ТЗН — навчальна інформація, зафіксована на різного роду носіях (папір, звуко-відеозаписи, слайди і т. д.), яку необхідно пред'являти з використанням ТЗН.