47. Становлення психологічної антропології Бенедикт

Рут Бенедикт робила щось більше, ніж просто описувала поведінку людей як продукт тієї чи іншої культури. Вона прагнула описати культуру як психологічну цілісність.Як зауважив Філіп Бокк, культурний патерн "інтегрує різні елементи, надані історією, даючи кожному нове значення, подібно до того, як кожен індивідуум інтегрує різні життєві навички в зв'язну систему особистості".[3] Причому схожість між структурою культури і структурою особистості не обов'язково проявляє себе в етнографічних описах поведінки членів культури. Вона може бути виражена тільки за допомогою тонкої скрупульозної порівняльної роботи і розумової інтеграції багатьох рівнів культури.У результаті цього маніпулювання культура уподібнюється особистості. А індивід являє собою граничний осередок культури - "мікрокосм культури". Її мало цікавила індивідуальна психологія як така і психологічної розвиток особистості.Говорячи про психологічну концепції Рут Бенедикт (яка в цьому своєму аспекті значно вплинула і на концепції багатьох інших антропологів), слід зазначити, що вона мала на увазі незвичайну пластичність людське природи: соціальне і культурне оточення фактично ліпить із особистості все,що йому до вподоби,особистість стає як би частиною культури."Бенедикт не мала добре розробленої і інтегрованої концепції індивідуальної психології і нехтувала проблемою особистісного розвитку. Предметом її уваги була психологічна узгодженість різних інституцій, що виникли в суспільстві.Більш того, вона не робила ясного концептуального розрізнення між соціокультурною системою і особистістю як системою. Швидше стверджувалося, що психологічна узгодженість особистості індивіда пов'язана з психологічної узгодженістю культури. "

Найвідоміша робота Бенедикт, таким чином, була присвячена швидше розуміння культури як моделі особистості, ніж розвитку способів дослідження взаємозв'язку між культурою і особистістю.

48. Мід

Загальною тенденцією динаміки культури є рух від традиційної культури до культури інноваційної. Ця тенденція спричиняє зміни конфігурації комунікацій і процесів соціалізації особистості. Змінюються механізми трансляції культурного досвіду від покоління до покоління. Ці питання ґрунтовно дослідив американський антрополог Маргарет Мід (1901 - 1978 рр.).В історії розвитку культури він виокремив три типи культур:· постфігуративну;· конфігуративну;· префігуративну. Для постфігуративних культур характерним є механізм передачі досвіду від батьків до синів і онуків. Аби зберегти традиції і норми такої культури потрібні певні умови: спільного проживання, трьох поколінь; життєдіяльність в одній місцевості, в одному маєтку; панування колективістської (родинної, кланової) психології та шанування родинних зв'язків. Кожне нове покоління, засвоївши досвід батьків, не прагне змінювати існуючий образ життя. Особливостями цієї культури є неусвідомлений, майже автоматичний характер підкорення існуючим традиціям та копіювання дій (зразків) людей старшого покоління Конфігуративні культури спирають не на досвід людей похилого віку, а на тих, чий стиль життя є більш ефективним і дозволяє якнайкраще пристосуватися до нових умов життєдіяльності. В цих культурах і дорослі, і діти навчаються переважно у сучасників. Конфігуративні культури виникають в суспільствах, що модернізуються, змінюються. В конфігуративних ситуаціях форми поведінки різних поколінь стають неідентичними, що спричиняє конфлікт між поколіннями, певну нестабільність соціальної структури суспільства, нації та утворення молодіжної субкультури. Конфігуративні культури виникають під час криз постфігуративної системи. Подібні перетворення спостерігалися в історії дуже часто - це і великі завоювання країн та народів, створення великих імперій, які супроводжувалися зміною ядра культури та обернення людей в іншу віру; це і розвиток індустріального суспільства в Європі, який супроводжувався докорінною зміною форм життєдіяльності; це і бурхливий розвиток науково-технічної революції, який призвів до виникнення і поширення нової техніки і технологій, нових знань і професій.

На зміну конфігуративної культури приходить префігуративна культура, для якої характерними є постійні зміни в механізмах соціалізації та адаптації до нових умов. Батьки вже н встигають запропоновувати нові стилі і стандарти життя. Вони починають вчитися у своїх дітей. В культурі, яка орієнтована на постійні інновації, змінюється система освіти і професійної підготовки та перепідготовки людей. Освіта стає справою всього життя. Разом з тим послаблюється роль традицій, шанування національних та родинних цінностей. Процеси глобалізації, інтернаціоналізації господарської діяльності та нестримне розповсюдження інформаційних технологій вимагає формування нового стиля мислення та зміни форм життєдіяльності людей в умовах постійних загроз і ризиків.