18. Доля релігії в генезисі культури

Духовная культура, формируясь в течение веков и тысячелетий, ориентировалась на выполнение, по крайней мере, двух социальных функций - выявление объективных законов бытия и сохранение целостности социума. Иначе говоря, речь идет о познавательной функции, которую реализует в системе духовной культуры наука (отчасти и искусство), и функции общелогической, регулятивной, которую выполняют политическая, правовая и моральная культура, религия, искусство. Эти элементы духовной культуры осуществляют «теоретическое» и «практическо-духовное» освоение действительности. Религия - весьма разнообразное, разветвленное, сложное общественное явление, представленное различными типами и формами, самыми распространенными из которых являются мировые религии, включающие многочисленные направления, школы и организации..В истории культуры особое значение имело возникновение трех мировых религий: буддизма, христианства и ислама. Эти религии внесли существенные перемены в культуру, вступив в сложное взаимодействие с различными ее элементами и сторонами.

Во взаимодействии с искусством религия обращается к духовной жизни человека по-своему интерпретирует смысл и цели человеческого бытия. Искусство и религия отражает мир в форме художественных образов, постигают истину интуитивно, путем озарения.

Исторически взаимодействие искусства и религии осуществлялось следующим образом. Для первобытной культуры была характерность нерасчлененность общественного сознания, поэтому в древности религия, представлявшая собой сложное переплетение тотемизма, анимизма, фетишизма и магии, была слита с первобытном искусством и моралью, вес месте они являлись художественным отражением природы, окружающей человека, его трудовой деятельности. Сначала, очевидно, появился танец, представляющий собой магические телодвижения, имеющие целью задобрить или устрашить духов. Затем родилась музыка и мимическое искусство. Из эстетической имитации процессов и результатов труда постепенно развилось изобразительное искусство, направленное на умилостивление духов.Огромное влияние религия оказала на античную культуру, одним из элементов которой явилась древнегреческая мифология. Из мифов мы узнаем об исторических событиях того времени, о жизни общества и его проблемах. Древнегреческие мифы послужили почвой для создания античного театра. Прообразом театральных представлений были празднества в честь бога Диониса. Во время празднества выступали хоры наряженных в козьи шкуры певцов, которые исполняли особые гимны - дифирамбы. Из них и возникла позже греческая трагедия. Из сельских празднеств с шуточными песнями и плясками родилась трагическая комедия. Древнегреческая мифология оказала большое влияние на культуру многих современных европейских народов. К ней обращались Леонардо да Винчи, Тициан, Рубенс, Шекспир. Моцарт и многие другие композиторы, писатели и художники.

19. Міф та релігія співвідношення понять.

Форми культури, обнаружива ющіе в ході історії глибинну взаємозв'язок. Прагну-ня людей знайти фінальну осмисленість свого існування, раціоналізуючи незбагненне, веде до постійного відтворення в культурі Міфу і релігії.Релі-гія, як така передбачає наявність певного Світоглядні-ня та світовідчуття, зосереджених на вірі в непо-стіжімое, божеств, джерело існуючого. На цій основі виникають специфічні для неї ставлення, стереотипи дії, культова практика і організа-ції.

Релігійний погляд на світ і супутній йому тип світовідчуття спочатку складаються в грани-цях міфологічної свідомості. Різні типи релігії супроводжується даються несхожими між собою міфологічними системами.Од-новременно існує і тенденція відокремлення міфу від релігії, бо він має іманентної логікою са-моразвертиванія, яка не обов'язково звернена на останню реальність - незбагненний абсолют.З-образно з логікою міфу можна препарувати соціо-культурні явища або ж творити ідеальні конст-рукції засобами худож. фантазії. Міф - перша форма раціонального осягнення світу, його образно-символічний. відтворення і пояснення, що виливаються у перед-писання дій.Міф перетворює хаос у космос, з-здает можливість розуміння світу як якогось орга-нізованной цілого, виражає їх у простий доступ-ної схемою, яка могла втілюватися в магічний вплив як підкорення незбагненного.Інтерпретація універсуму міфу антропоморфна: він наділяється тими якостями, які забарвлюють буття індивіда і його взаємозв'язку з іншими людьми. Відсутність суб'єкта опозиції, початкова Нерозколоте світу також специфічні для міфології.Міфологічні образи наділяються субстанциальностью, розуміються як реально існуючі. Символічний. уяву продукує образи, які сприймаються як частина дей-ствительности. Міф народжується на стадії панів-ства архаїчного свідомості, але не йде зі сцени історії і з появою витончених рефлективних процедур, бо антропоморфне бачення реальності постійно відтворюється в культурі, апелюй до масового со-знання.Соціально-мнфологіческіе конструкції відповідають ча-яніям маси і часто отримують своє завершення в рефлективних зусиллях професійних ідеологів. Прикладами можуть служити нацистський міф крові або міф про радянську людину.