Інформаційна технологія

1. За визначенням академіка В.М. Глушкова, "процеси, де основною перероблюваною продукцією є інформація, називаються інформаційними технологіями".

2. Інформаційні технології – це операції і процедури, які виконуються над інформаційними сукупностями.

Інформаційні сукупності – це дані про певний об'єкт, які можуть бути зареєстровані, збережені та оброблені.

3. Інформаційна технологія – це системно організована технологія вирішення завдань управління на базі методів і засобів реалізації процесів збору, реєстрації, передачі, нагромадження, пошуку, обробки і захисту інформації шляхом застосування засобів обчислювальної техніки і зв'язку, програмного забезпечення, а також засобів передачі інформації споживачам.

4. Інформаційна технологія – це система методів і засобів збору, передачі, накопичення, опрацювання, зберігання, подання та використання інформації.

5. Інформаційна технологія – це спосіб перетворення інформації.

Найбільш лаконічним визначенням, на нашу думку, є визначення 4.

Але інформаційні процеси можуть відбуватися лише під час руху інформаційних, матеріальних або енергетичних потоків. У природі всі три потоки – матеріальний, енергетичний та інформаційний – нерозривні і не існують відокремлено один від одного. Лише для зручності вивчення виділяють один із них, абстрагуючись від інших. Тому запропоноване визначення стосується тільки суто інформаційних процесів, у яких інформація як форма відображення дійсності є вхідним впливом, предметом перетворення й обробки, а також і вихідним продуктом процесу. Тільки в цьому випадку можна говорити, що суто інформаційні процеси відбуваються над інформаційними сукупностями (інформаційними потоками), які змінюються в просторі і часі.

Базові складові інформаційної технології

Для практичної реалізації інформаційних процесів важливе значення мають технології комп'ютерної техніки і програмних засобів, мережі передачі даних та інші комунікації, які, поєднуючи багато секторів економіки, стимулюють їх взаємний зв'язок. Вони виступають у двох якостях: як продукти споживання і як засоби виробництва, від яких залежить інформаційне забезпечення ринку і його функціонування. Тому з точки зору сьогоднішнього стану світового ринку та масштабу застосування ІТ можна стверджувати, що базовими складовими інформаційних технологій є:

– компоненти технічного забезпечення для збору, передачі, обробки, збереження і видачі (представлення) даних;

– системне і прикладне програмне забезпечення;

– інформаційні послуги, телекомунікації, електронна комерція і банки.

Тема: Основи організації інформаційних технологій.

План

1. Поняття і класифікація інформаційних технологій.

2. Основні етапи розвитку інформаційних технологій.

3. Структура інформаційних технологій забезпечення управлінської діяльності.

Література

1. Автоматизированные информационные технологии в экономике: Учебник/ Под ред. проф. ГА. Титоренко. — М.: Компьютер; ЮНИТИ, 1998.

2. Гейман Л.М. Этапы развития информатики как системы знаний //Микропроцессорные средства и системы. – 1989. – № 3. – С. 31-34.

3. Информатика: Учебник / Под ред. проф. Н.В. Макаровой. – М.: Финансы и статистика, 1997.

4. Информационные системы в экономике: Учебник / Под ред. проф. В.В. Дика. – М.: Финансы и статистика, 1996.

5. Компьютерные технологии обработки информации: Учебное пособие / СВ. Назаров, В.И. Пер-шиков, В.А. Тафинцев и др. / Под ред.СВ. Назарова. – М.: Финансы и статистика, 1995.

6. Морозов В.П., Тихомиров В.П., Хрусталев Е.Ю. Гипертексты в экономике. Информационная технология моделирования: Учебное пособие. – М.: Финансы и статистика, 1997.

7. Першиков В.И., Савинков В.М. Толковый словарь по информатике. – М.: Финансы и статистика, 1991.

8. Универсальная энциклопедия компании «Кирилл и Мефодий» .– http:// www.km.ru

9. Цветков В.Я. Геоинформационные системы и технологии. – М.: Финансы и статистика, 1998.

10. Организация работы с документами: Учебник. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА-М, 2002. – С.322-342.

1. Поняття і класифікація інформаційних технологій.

Сам термін «інформаційна технологія» базується на понятті «технологія», яке є достатньо стійким і з'явилося в науково-технічному вжитку у зв'язку з проблемами організації виробництва.

В одній із сучасних енциклопедій подається наступне визначення даного поняття:

«Технологія (від грецького techne – мистецтво, майстерність, уміння + логія) – сукупність методів обробки, виготовлення, зміни стану, властивостей, форми сировини, матеріалу або напівфабрикату, що здійснюються в процесі виробництва продукції; навчальна дисципліна, яка вивчає фізичні, хімічні, механічні та інші закономірності, що діють в технологічних процесах. Технологією називають також самі операції добування, обробки, транспортування, зберігання, контролю, що є частиною загального виробничого процесу» [8].

Із трьох можливих варіантів визначення найбільш близьким до інформаційних технологій є перший варіант.

У понятті «інформаційна технологія» слід виділити три основних складових:

– об'єкт дії (у наведеному визначенні – це сировина, матеріал, напівфабрикат, тобто матеріальний ресурс);

– результат дії (зміна стану, властивостей, форми об'єкту дії);

– методи дії (обробка, виготовлення, зміна – процеси, що приводять до потрібного результату дії).

Розширюючи перелік ресурсів, що розглядаються як об'єкт дії, ми одержуємо відповідне розширення і складу технологій: якщо об'єктом дії є енергія, то ми одержуємо енергетичні технології (передача енергії, перетворення енергії і т. п.); фінансові ресурси як об'єкт дії обумовлюють фінансові технології (операції на ринку цінних паперів, валютні операції, кредитування і т. п.); кадрові (людські) ресурси як об'єкт дії породжують технології навчання, спільної роботи колективів і т.п.

У цьому відношенні інформація, що розглядається як ресурс, спричиняє виникнення інформаційної технології. Звідси визначення інформаційної технології:

інформаційна технологія – це сукупність методів і засобів цілеспрямованої зміни яких-небудь властивостей інформації.

Це визначення дещо відрізняється від тих, які досить широко використовуються в науково-технічній і навчальній літературі: «Інформаційна технологія – система методів і способів збору, накопичення, зберігання, пошуку, обробки і видачі інформації» [7, с. 401].

«Інформаційна технологія – процес, що використовує сукупність засобів і методів збору, обробки та передачі даних (первинної інформації) для отримання інформації нової якості про стан об'єкту, процесу або явища (інформаційного продукту)» [3, с. 87].

«Інформаційна технологія – система методів і способів збору, накопичення, зберігання, пошуку й обробки інформації на основі застосування засобів обчислювальної техніки» [4, с. 25].

«Інформаційна технологія – система методів і способів збору, накопичення, зберігання, пошуку, обробки та видачі інформації» [6, с. 250].

«Автоматизована інформаційна технологія – системно організована для вирішення завдань управління сукупність методів і засобів реалізації збору, реєстрації, передачі, накопичення, пошуку, обробки та захисту інформації на базі застосування розвиненого (програмного забезпечення, використовуваних засобів обчислювальної техніки і зв'язку, а також способів, за допомогою яких інформація пропонується клієнтам» [1, с. 22-23].

Практично всі формулювання не стільки визначають власне інформаційну технологію, скільки перераховують різні варіанти технологій (збір, реєстрація, накопичення, пошук, передача, обробка, видача), що не завжди дозволяє визначити, як і для чого здійснюється дія на інформацію.

Крім того, в багатьох визначеннях указується певна технічна база – засоби обчислювальної техніки, – що істотно звужує коло проблем та їх вирішень у сфері інформаційних технологій, позбавляє їх історії і розгляду тенденцій та перспектив.

Деякі визначення мають досить жорстку цільову спрямованість («для вирішення завдань управління», «для отримання інформації нової якості про об'єкти»), що вирішує проблеми певної предметної області, але не може дати уявлення про загальні властивості й закономірності інформаційних технологій.

Не заперечуючи певну цінність і практичну спрямованість перерахованих формулювань для вирішення тих або інших завдань, ми використовуватимемо визначення, вказане вище.

Розглянемо перш за все перший компонент інформаційної технології – об'єкт дії – інформацію. У даному випадку йдеться не про інформацію взагалі, як негентропійну характеристику системи, що оцінюється через кількість інформації, а її конкретне втілення у вигляді даних на тому або іншому носії.

Самі дані характеризуються формою сприйняття або представлення і змістовою інтерпретацією.

Форма сприйняття (представлення) даних визначає основний спосіб кінцевого їх використання в тій чи іншій сфері діяльності і передбачає один із наступних варіантів:

– текстова інформація (різні види писемного мовлення або представлення даних за допомогою систем спеціальних знаків – математичні і хімічні формули, тексти програм і т. п.);

– аудіо-інформація (усна мова, музика, звуки природного або штучного походження, системи звукової сигналізації різного призначення);

– відеоінформація (образи, що сприймаються органами зору, – малюнки, схеми, карти, фільми і т. п.).

Змістова інтерпретація конкретизує сприйняття конкретних даних тієї або іншої форми представлення в рамках конкретного виду діяльності.

Так, текст деякого документа англійською мовою зрозумілий і може бути використаний фахівцем, що знає англійську мову, але не має практичного сенсу для людини, що не володіє цією мовою; одна і та ж математична формула описує різну суть залежно від інтерпретації операндів, її складових; одні і ті ж звукові сигнали, що подаються за допомогою сурми в різних арміях світу, сприймаються по-різному. Цих прикладів достатньо для того, щоб продемонструвати необхідність такої характеристики даних, як їх змістова інтерпретація.

Носій інформації – це матеріальне втілення даних тієї або іншої форми представлення.

Носієм інформації може бути будь-який матеріальний об'єкт (у тому числі і фізичне поле тієї або іншої природи), певні стани або властивості якого можуть розглядатися як представлення даних.

Розгляньмо приклади.

Носіями текстових даних у різний час людської історії були такі матеріальні об'єкти, як поверхня кам'яних печер, вичинені шкури тварин, виготовлені з очерету папірусові сувої, берестяна кора, глиняні і дерев'яні дощечки, тканини і, нарешті, папір. Усі ці носії протягом певного часу змінювали свої фізичні властивості в діапазоні, що дозволяє зберігати зображення тексту.

Носії аудіо-інформації не такі різноманітні – це перш за все природне середовище, що передає звукові хвилі, а також різні штучні матеріальні об'єкти, певні властивості яких дозволяють фіксувати і відтворювати звукові коливання (воскові валики, вінілові диски, намагнічені дріт і плівка, оптичні диски). Слід згадати також й електромагнітні поля, що дозволяють сприймати, передавати і відтворювати звукові коливання (радіо, телефон, телеграф і т. п.).

Носії відеоінформації включають окрім усіх перерахованих носіїв текстової інформації різного роду фотоматеріали, голографічні пластини та інші матеріали, що дозволяють фіксувати й відтворювати зорові образи. До носіїв відеоінформації слід віднести електромагнітні поля, що дозволяють сприймати, передавати і відтворювати звукові коливання.

До особливих видів носіїв даних відносять електронні. Ця не цілком точна назва (оскільки в більшості випадків йдеться про магнітні носії) об'єднує всі види носіїв, які зберігають дані у вигляді деяких об'єктів (файлів, дискових томів і т.п.), інтерпретація яких за допомогою програм, що виконуються комп'ютером, відтворює ту або іншу форму інформації на відповідних пристроях.

Розгляньмо другий компонент інформаційної технології – результат дії як цілеспрямована зміна властивостей інформації (даних на носії).

Визначення результату дії припускає встановлення конкретної властивості даних, яка буде змінена, і власне зміни (напряму і розміру).

Проаналізовані формулювання визначення інформаційної технології по суті були переліками інформаційних процесів – збір, передача, обробка, зберігання, представлення інформації, – які можна розглядати як узагальнення відповідних цілеспрямованих змін властивостей даних.

Збір даних – трансформація сукупності даних, при якій змінюється властивість її концентрації, тобто з різних джерел дані збираються в одному місці.

Передача даних – трансформація сукупності даних, при якій змінюються її просторові координати, що розглядаються як відповідна властивість.

Обробка даних – трансформація сукупності даних, при якій змінюється та або інша якісна її властивість, що має сенс для вирішення конкретного завдання або проблеми.

Зберігання даних – трансформація сукупності даних, при якій змінюються її тимчасові координати (від минулого до майбутнього), що розглядаються як відповідна властивість.

Представлення даних – трансформація сукупності даних, при якій змінюється її вигляд – форми зберігання або результату обробки до форми, зручної для використання при розв’язанні конкретної задачі або проблеми.

Аналогічним чином може бути інтерпретований практично будь-який інформаційний процес. Головне – виявити якісно корисну властивість даних, визначити напрям і величину зміни цієї властивості.

Визначивши об'єкт дії (дані на носії), результат дії (доцільна зміна властивостей даних), можна перейти до методів дії.

Третій компонент інформаційної технології – методи дії, визначення яких припускає вибір відповідних засобів і способів їх використання. Вибір їх настільки різноманітний, що практично не піддається досить реальній класифікації, тому обмежимося пояснюючим прикладом.

Припустимо, що в офіс якоїсь організації надійшов документ іноземною мовою, що має важливе значення. Для роботи зі вказаним документом необхідний переклад його тексту на українську мову, але в офісі відсутні фахівці, що знають цю мову. Можливі три варіанти дій:

1. запрошення професійного перекладача;

2. використання комп'ютерної програми машинного перекладу;

3) поєднання перших двох варіантів: професійний перекладач редагує текст, отриманий із використанням комп'ютерної програми машинного перекладу.

У перерахованих варіантах вирішення проблеми процес досягнення необхідного результату складається з трьох етапів:

– отримання копії документа у формі, необхідній для подальшої роботи (копіювання);

– власне переклад тексту копії документа з отриманням робочого екземпляра з текстом українською мовою (переклад);

– отримання документа українською мовою для подальшої роботи з ним (видача).

Кожен етап реалізується за допомогою відповідної інформаційної технології, особливості якої при різних варіантах вирішення проблеми визначаються методами перетворення, що використовуються.

Копіювання як інформаційна технологія має як об'єкт дії текст початкового документа. Змінна властивість об'єкту дії – це його оригінальність. Напрям зміни властивості – від оригіналу до копії, а величина зміни – весь текст.

У рамках першого варіанту вирішення поставленої проблеми отримання копії початкового документа реалізується шляхом використання копіювального устаткування (наприклад, офісного копіювального апарату фірми Хеrох), і для подальшого використання (професійним перекладачем) видається дублікат початкового документа на паперовому носії.

Другий варіант рішення проблеми вимагає іншої форми представлення копії початкового документа – у вигляді файлу на тому чи іншому пристрої довготривалої пам'яті. У цьому випадку метод перетворення вказаного об'єкту (тексту документа іноземною мовою) передбачає використання пристрою сканування тексту (сканера) з подальшим розпізнаванням тексту і записом у файл. У даному випадку метод перетворення включає принципово інші (порівняно з першим варіантом) засоби і способи отримання результату.

У разі реалізації третього варіанту процес отримання копії аналогічний такому ж процесу при реалізації другого варіанту.

Переклад як інформаційна технологія має як об'єкт дії текст копії початкового документа. Змінна властивість об'єкту дії – мова тексту. Напрям зміни властивості – з іноземної мови на українську, а величина зміни – весь текст.

При першому варіанті вирішення проблеми професійний перекладач відповідно до своїх навиків і кваліфікації перекладає текст і як результат готує робочий (поточний, проміжний і т. п.) варіант документа українською мовою у вигляді чернетки на папері.

При другому варіанті перекладу файл із копією початкового документа надходить на вхід програми машинного перекладу, яка створює файл із текстом документа українською мовою.

Третій варіант повністю включає процедури другого варіанту, але отриманий текст за допомогою засобів обробки текстових документів (текстових процесорів) піддається редагуванню професійним перекладачем для уточнення і коректування кінцевого документа українською мовою. Результатом є файл із відповідним текстом.

Видача як інформаційна технологія має як об'єкт дії текст документа українською мовою. Змінна властивість об'єкту дії – офіційність документа. Напрям зміни – від чернетки до офіційного документа, а величина зміни – весь документ.

Перший варіант реалізації технології видачі припускає достатньо традиційні способи перетворення чернетки на офіційний документ із використанням засобів підготовки текстових матеріалів (друкуючих машинок) і стандартних процедур реєстрації й обороту документів.

Другий і третій варіанти видачі ідентичні і припускають використання можливостей комп'ютерних систем щодо підготовки та виведення текстових документів.

Докладний розгляд наведеного прикладу демонструє різноманіття інформаційних технологій, що породжується можливостями засобів рішення конкретної проблеми, що використовуються, і приводить до однієї з основних проблем організації інформаційних технологій – проблеми вибору методів отримання необхідного результату (доцільної зміни необхідної властивості даних).

У цьому відношенні цікавим є питання про класифікацію інформаційних технологій як про методологічну основу їх вибору і використання при рішенні задач в тій або іншій сфері діяльності.

У підручнику «Інформаційні системи в економіці» [4, с. 25-30] запропоновані такі принципи класифікації інформаційних технологій:

– за типом оброблюваної інформації: СУБД (системи управління базами даних), алгоритмічні мови, табличні процесори, текстові процесори та гіпертекст, графічні процесори, експертні системи, засоби мультимедіа;

– за типом призначеного для користувача інтерфейсу: командний WIMP- інтерфейс (по суті графічний інтерфейс користувача), SILK-інтерфейс (інтерфейс пошукових систем);

– за ступенем взаємодії, що відображає ту або іншу форму використання обчислювальних мереж.

У підручнику «Автоматизовані інформаційні технології в економіці» [1, с. 25] запропоновані дещо інші принципи класифікації:

– за способом реалізації в інформаційних системах: традиційні і нові;

– за ступенем вирішення завдань управління: електронна обробка даних, автоматизація функцій управління, підтримка прийняття рішень, електронний офіс, експертна підтримка;

– за класом технологічних операцій, що реалізовуються: робота з текстовим редактором, робота з табличним процесором, робота з СУБД, робота з графічними об'єктами, мультимедійні системи, гіпертекстові системи;

– за типом призначеного для користувача інтерфейсу: пакетні, діалогові, мережеві;

– за способом побудови мережі: локальні, багаторівневі, розподілені;

– за сферами, що обслуговуються: бухгалтерський облік (банківська діяльність, податкова діяльність, страхова діяльність та ін.).

У підручнику «Інформатика» [3, с. 97-113] даний наступний перелік інформаційних технологій, який можна розглядати як класифікацію:

– інформаційна технологія обробки даних;

– інформаційна технологія управління;

– технологія автоматизації офісу;

– інформаційна технологія підтримки прийняття рішення;

– інформаційна технологія експертних систем.

Аналогічні класифікації інформаційних технологій у тому або іншому вигляді можна знайти і в інших виданнях [5, 6, 9].

Сформульоване нами трактування поняття «інформаційна технологія» дає підстави і для відповідної класифікації. Три якісні характеристики даного поняття можуть бути використані як критерії класифікації:

– вид об'єкту дії (різні форми і способи представлення даних вже були розглянуті);

– необхідний результат дії (основні види змінних властивостей даних також були представлені, хоча їх повний перелік, поза сумнівом, набагато ширший);

– методи дії (про принципову неможливість дати їх вичерпну класифікацію вже мовилося).