2. Основні етапи розвитку інформаційних технологій.

Процес розвитку інформаційних технологій, його розділення на етапи розглянуті в багатьох роботах.

У підручнику «Автоматизовані інформаційні технології в економіці» [1, с. 24] запропонована наступна періодизація розвитку інформаційних технологій:

1. кінець 50-х – початок 60-х рр. – часткова електронна обробка даних;

2. 60-і рр. – початок 70-х рр. – ЕСОД – електронна система обробки даних;

3. 70-і рр. – централізована автоматизована обробка інформації в умовах ОЦ, ОЦКВ (обчислювальних центрів колективного використання);

4. 80-і рр. – спеціалізація технологічних рішень на базі МІНІ-ЕОМ, ПЕОМ і віддаленого доступу до масивів даних з одночасною універсалізацією способів обробки інформації на базі могутніх супер-ЕОМ;

5. кінець 80-х рр. – теперішній час – НІТ (нова інформаційна технологія) – поєднання засобів обчислювальної техніки, засобів зв'язку і оргтехніки.

Наведена періодизація, на наш погляд, відображає не стільки розвиток інформаційних технологій, скільки еволюцію принципів організації систем обробки даних й охоплює лише останні 40 років, що відповідає часу використання електронних засобів обчислювальної техніки.

Інший підхід запропонований в навчальному посібнику «Комп'ютерні технології обробки інформації» [5, с. 10-15], де виділені наступні етапи:

1. «ручний» (до другої половини XIX ст.), такий, що характеризується тим, що основу інформаційної технології складали перо, чорнильниця і бухгалтерська книга, а комунікація (зв'язок) здійснювалася шляхом направлення пакетів (депеш);

2. «механічний» (з кінця XIX ст. до середини XX ст.), такий, що характеризується винаходом і широким використанням друкувальної машинки, телефону, диктофону, модернізацією системи суспільної пошти, що стало базою для принципових змін у технології обробки інформації і, як наслідок, в продуктивності роботи;

3. «електричний» (40-60-і рр. XX ст.), такий, що характеризується появою «електричної» технології, заснованої на широкому використанні електричних друкувальних машинок, копіювальних машин на звичайному папері, портативних диктофонів, що підвищило якість, кількість і швидкість обробки документів;

4. «електронний» або «комп'ютерний» (з середини 60-х рр. XX ст. до сьогодні), такий, що відрізняється широким використанням електронних засобів обчислювальної техніки.

Характеристика «комп'ютерного» етапу в цілому аналогічна опису періодів розвитку, представленому [1], але без вказівки чітких часових меж, із розгорненою характеристикою результатів обробки автоматизованих систем управління й оцінкою перспектив систем підтримки прийняття рішень і експертних систем.

У підручнику «Інформатика» [3, с. 92-94] запропоновано декілька принципів періодизації процесу розвитку інформаційних технологій.

Із погляду видів вирішуваних завдань і процесів обробки інформації, що використовуються, виділені наступні етапи:

60-70-і рр. XX ст. – обробка даних в обчислювальних центрах у режимі колективного користування. Основним напрямом розвитку інформаційної технології була автоматизація операційних рутинних дій людини;

з 80-х рр. XX ст. – створення інформаційних технологій, спрямованих на рішення стратегічних задач.

Із погляду змісту проблем інформатизації виділені наступні етапи:

до кінця 60-х рр. XX ст. – проблема обробки великих об'ємів даних в умовах обмежених можливостей апаратних засобів;

до кінця 70-х рр. XX ст. – відставання програмного забезпечення від рівня розвитку апаратних засобів (розповсюдження ЕОМ серії ІВМ/360);

з початку 80-х рр. XX ст. – максимальне задоволення потреб користувача і створення відповідного інтерфейсу роботи в комп'ютерному середовищі (комп'ютер стає інструментом непрофесійного користувача, а інформаційні системи – засобом підтримки прийняття його рішень);

з початку 90-х рр. XX ст. – створення сучасної технології міжорганізаційних зв'язків та інформаційних систем. Проблеми цього етапу вельми численні:

- вироблення угод і встановлення стандартів, протоколів для комп'ютерного зв'язку;

- організація доступу до стратегічної інформації;

- організація захисту і безпеки інформації.

Із погляду інструментарію, що використовується етапи процесу розвитку інформаційних технологій практично співпадають із вже розглянутими етапами, запропонованими [5], із тією лише різницею, що «електронний» і «комп'ютерний» є окремими етапами, причому останній характеризується широким використанням персональних комп'ютерів.

Усі розглянуті варіанти періодизації в основному стосуються комп'ютерних інформаційних технологій і не враховують значний історичний інтервал до XIX в. Певні, але вельми короткі згадки про це даються в [6, с. 13]:

«У основі будь-якої інформаційної технології лежить писемність, поява якої ініціювала першу інформаційну революцію. Доступ до інформації був обмежений, рівень технології обробки даних був ручним, знання не могли істотно впливати на виробництво. Винахід друкарського верстата і розповсюдження книгодрукування призвели до другої інформаційної революції. Знання стали тиражуватися і чинити вплив на виробництво. Поява персональних комп'ютерів зумовила третю інформаційну революцію. Інформація стає ресурсом нарівні з матеріалами, енергією і капіталом, що сприяє формуванню нової економічної категорії – національних інформаційних ресурсів. Знання перетворюється на безпосередню продуктивну силу».

З урахуванням матеріалу статті [2] розглянемо історію розвитку інформаційних технологій в доелектронний період.

Інформаційна технологія виникла на Землі декілька мільйонів років тому разом із першими прийомами спілкування (нечленороздільними звуками, мімікою, жестами, дотиками) наших далеких предків. При цьому забезпечувався лише обмін інформацією між індивідами. Разом із виникненням мови (близько 100 тис. років тому) з'явилася можливість цілеспрямованого спілкування і накопичення інформації, поки що індивідуальної, в пам'яті людини. Можна вважати, що інформаційні технології, що використовувались характеризувалися наступними параметрами:

– при спілкуванні об'єктом дії були дані у формі звукової (аудіо) інформації, носієм було повітряне середовище; змінна властивість об'єкту дії – просторові координати передаваної інформації, а напрям зміни – від одного індивідуума до іншого; методи дії визначалися можливостями індивідуумів відтворювати і сприймати звукову інформацію;

– при накопиченні інформації об'єктом дії були відомості, що сприймаються індивідуумом, а носієм – мозкові нейронні структури, що забезпечують зберігання інформації; змінна властивість об'єкту дій – їх об'єм і корисність для індивіда, а напрям зміни – відповідне збільшення; методи дії визначалися індивідуальними можливостями мозку індивіда.

Наступний етап – виникнення писемності (5-6 тисячоліть тому), що дала людству колективну (суспільну) пам'ять. Поява писемності дозволила реалізувати повний набір процесів циркуляції і переробки інформації, її збір, передачу, переробку, зберігання і доведення. Ці можливості забезпечувала фіксація інформації на матеріальних носіях.

Сама інформаційна символіка, що використовувалась при цьому, зазнала ряд істотних змін: піктографічне письмо, ідеографічне письмо, рисункове ієрогліфічне письмо (що збереглося дотепер у деяких країнах Азії), клинопис, лінійне складове письмо і, нарешті, алфавітне письмо.

Крім вдосконалення символіки для передачі тексту удосконалювалися системи представлення числової інформації (позиційна система числення у Вавилоні, римська система числення, арабські цифри), позначення речовин, хімічних операцій і приладів, математична символіка.

Інформаційні технології в даних умовах як об'єкт дії мали текстові дані на тому або іншому матеріальному носії (вичинені шкури тварин, папірусові сувої, берестяна кора, глиняні і дерев'яні дощечки, тканини і, нарешті, папір); змінні властивості визначаються значно збільшеним переліком інформаційних потреб, чому відповідають і методи перетворення, втілені в різних системах діловодства у всьому їх різноманітті.

Певний розвиток одержала і система представлення відеоінформації, що призвело до становлення і формування картографії та технічної графіки.

Підбиваючи підсумок розгляду еволюції системи представлення інформації, можна відзначити загальну тенденцію до створення найбільш раціональних форм людської (наднаціональної) інформаційної символіки.

Розвиток інформаційних технологій крім системи представлення інформації був пов'язаний із вдосконаленням засобів інформаційних комунікацій. Вони виникли, як вже вказувалося, із появою людської мови, яка стала нематеріалізованим носієм інформації. Початок цієї фази, поза сумнівом, можна вважати першим інформаційним вибухом в історії технологічної цивілізації. Протягом наступної фази – допаперові інформаційні вибухи характеризували перехід до більш досконалих носіїв: запис на камені дозволив уперше добитися ефекту знеособленості процесу передачі інформації, закріпленої навічно; перехід до записів на сирих глиняних табличках і дерев'яних дощечках (з 4-го тисячоліття до н. е.) додав інформаційним комунікаціям динамічний характер (камінь зберігає значення носія символічної монументальної інформації); винахід папірусу (з 3-го тисячоліття до н. е.) значно підвищує одиничну місткість носія і його роздільну здатність завдяки великій площі сувою і можливості застосувати фарби; поява пергаменту (III ст. до н. е.) завершує допаперову фазу новим інформаційним вибухом: з'являється оптимальний носій інформації – книга (IV ст. н. е.).

Якісно нового характеру набули інформаційні комунікації, коли у великих державах Стародавнього світу (Греція, Персія, Єгипет, Китай, Рим) виник добре налагоджений державний поштовий зв'язок: письмова інформація передавалася гінцями за принципом естафети. З утворенням старогрецьких міст полісів створюються бібліотеки, доступні для вільних громадян. Бібліотека в цей період стає першим в історії центром зосередження інформаційних носіїв на папірусових сувоях (пізніше на пергаменті) для передачі широкому колу користувачів, свого роду першим інститутом масової інформаційної комунікації. Ця обставина значною мірою сприяла початку продукування інформації в новій формі – авторських творах. Книга набуває функцій товару, у зв'язку з чим виникає нова реміснича професія – переписувач книг. Книжкові лавки перетворюються у свого роду інтелектуальні мікроцентри, у яких відбувається інтенсивний обмін знаннями. Разом із суспільними бібліотеками формується нова форма масової комунікації – особисті бібліотеки (у найбільш забезпечених громадян). Принципово важливим моментом є виділення поки що вузького соціального шару людей – виробників знань, що закріплюються ними в книгах і передаються тим, що найбільш здатні до продовження цієї справи. Поза сумнівом, що така широка інформаційна взаємодія людей приводила до накопичення не тільки духовних, але і матеріальних (зокрема культурних) цінностей, сприяла появі раціональних для того часу законодавчих форм, що регулювали соціальні відносини в суспільстві.

Велике переселення народів, що супроводжувало падіння Римської імперії, практично повністю знищило культуру, що склалася (зокрема інформаційну). У зв'язку із цим не можна не відзначити важливий історичний факт міграції інформаційних джерел – рукописних тиражів перших творів. Спочатку з першими християнами, гнаними Римом, вони потрапляють до Візантії і Середньої Азії – головним чином до Бухари, де в VII–X ст.. перекладаються арабською мовою. Після падіння Константинополя із середини XV ст.. рукописні старогрецькі і латинські книги разом із масою біженців переміщаються до Західної Європи, де стають основним інформаційним масивом накопичених знань.

Паперова фаза розвитку інформаційних технологій починається з X ст.., коли папір (винайдений ще в II ст. у Китаї) стає об'єктом промислового виробництва в країнах Європи. Епоха Відродження і наступний за нею період зіграли велику роль у розвитку інформаційних технологій. Із розширенням торгівлі і ремесел з'явилася міська пошта, з XV ст. – приватна пошта (Західна Європа), в XVI-XVII ст.. – централізована королівська пошта (у Франції, Швеції, Англії та інших країнах). Завдяки цим стабільним комунікаціям до інформаційної діяльності залучається велике число людей, і вона охоплює крупні регіони. Центрами зберігання і передачі інформації стають перші університети Італії, потім Франції, Німеччини, Англії.

Революцією в процесі розвитку інформаційних технологій став винахід у Німеччині книгодрукування (середина XV ст.), що надав їй форму масової діяльності, особливо з кінця XVII ст., тобто з часу виникнення науки і появи парового двигуна – основи машинного виробництва. По суті це стало початком нового науково-технічного етапу в природознавстві. Головним якісним змістом інформаційних технологій стала поява систем науково-технічної термінології в основних галузях знань, а кількісним – випуск багатотиражних книг, журналів, газет, географічних карт, технічних креслень, а так само перших енциклопедій – свого роду стаціонарних інформаційно-пошукових систем на алфавітній основі.

Новий етап у розвитку інформаційних технологій, пов'язаний із технічною революцією кінця XIX ст., характеризується створенням поштового зв'язку як форми стабільних міжнародних комунікацій (Загальний поштовий союз з 1874 р. і Всесвітня поштова конвенція з 1878 р.), фотографії (з 1839 р.), винаходом телеграфу (1832 р.), телефону (1876 р.), радіо (1895 р.), кінематографу (з 1895 р.), а пізніше бездротової передачі зображення (1911 р.) і промислового телебачення (з кінця 20-х рр.). У розвитку інформаційних комунікацій настав період створення загальносвітової системи зосередження, зберігання і швидкодіючої передачі інформації в найбільш зручній для користувачів формі. Це перетворило інформацію на рушійну силу технічного, соціального й економічного прогресу, визначило її провідну роль на етапі сучасної технологічної революції, яка надає інформаційним технологіям форму інтелектуальної індустрії. Завдяки цьому була вирішена назріла історична суперечність між накопиченням гігантського об'єму інформації в суспільстві і неможливістю ефективного її використання за допомогою традиційних немашинних методів.

Інформація перетворюється на один із найбільш цінних за змістом і масових за формою продуктів цивілізації, споживачем якої стає все людство. Етап інформаційної революції другої половини XX ст.. знаменує початок безпаперової фази розвитку інформаційних технологій, коли на якісно новому рівні завершується найбільший історичний виток переходу до невідчутної несучої інформації, причому швидкість її передачі (за допомогою електромагнітних хвиль) зростає в мільйони разів (порівняно з людською мовою). Машинна інтуїція (експертні системи) перетворюється на продуктивну силу, а штучний інтелект дозволяє вирішувати якісно нові задачі технічного прогресу. Виняткове значення машинних динамічних інформаційних систем у житті сучасного суспільства висунуло на перший план проблеми створення все більш досконалих ЕОМ і пов'язаних із ними технологій. Історія розвитку механізму інформаційної взаємодії між людьми (а зараз і між людиною і машиною) дає підставу для розуміння інформаційних технологій як єдиної інтеграційної системи розвитку всіх сфер знань, етапи якої в основному співпадають із періодами становлення природознавства і більш ранніми в часі періодами накопичення знань у суспільстві.

Представлений історичний огляд істотно доповнює проаналізовані варіанти періодизації розвитку інформаційних технологій, а весь матеріал даного розділу в цілому дає достатньо повне уявлення про їх становлення й еволюцію.