47.Свідомість як проблема філософії

Проблема свідомості завжди привертала увагу філософів, оскільки визначення місця і ролі людини у світі передбачає з'ясування природи людської свідомості. Поняття свідомості - ключове для аналізу усіх форм духовної і душевної життєдіяльності людини, засіб контролю, регулювання, управління взаємовідносин між людиною і світом. Ця проблема має особливе значення для філософії і тому, що ті чи інші підходи до питання про суть свідомості, її характер, І співвідносний з буттям торкаються вихідних світоглядних основ будь-якого філософського напрямку.

На ранніх ступенях розвитку філософії відсутнє чітке розмежування свідомого та несвідомого, матеріального та ідеального у трактуванні психічних явищ. Так, основу свідомих дій Геракліт визначив поняттям логос (слово, думка, суть речей). Вперше розрізняли матерію і свідомість софісти, а за ними - Сократ' У Платоне,'об'єктивний зміст актів свідомості відокремлюється в особливий світ ідей, протилежних всьому матеріальному світу. Відтоді проблема свідомості не втрачає гостроти, а в сучасних умовах навіть актуалізується. Це зв'язано із зростанням ролі свідомості в житті людини і суспільства, з новими досягненнями науки в осягненні свідомості: з відкриттям безсвідомого, виявленням

нових фактів, що утворюють проблемне поле парапсихології, досягненнями реаніматології, що спонукають до розду\ про те, що відбувається з свідомістю людини після смерті тощо. Свідомість має складну багатогранну природи.

48.Духовне життя суспільства та його структура

Духовне життя людини йде на індивідуальному, суспільному та загальнолюдському рівнях. Індивідуальне духов життя зв'язане з глибинним усвідомленням свого буття, його змісту, мети, вищого блага, виробленням та реалізацій свідомого та творчого ставлення до світу (внутрішнього та зовнішнього). Духовне життя суспільства - це твор творення, збереження та засвоєння духовних цінностей та змісту. Духовність є основоположним принципом самобудо та існування особи, суспільства. Фундаментальність духу означає не те, що об'єктивні, матеріальні, зокрема, економічі фактори мають другорядне значення, а те, що усі прояви соціального, суспільного та індивідуального життя мають в значені духовні виміри, що й надають їм, власне, людський характер. Безумовно, значення духовних факторів у різні сферах суспільного життя на різних етапах суспільно-історичного розвитку відрізняється. Але в перехідні епохи, ко; йде пошук нових духовних підвалин та джерел буття, необхідність виявлення, усвідомлення та розвитку духовні вимірів людського життя має першорядне значення.

Виникнення та загострення глобальних проблем, суперечності між розвитком, духовної культури та сучаснс цивілізацією вказують на неспроможність духовних орієнтирів людини - ціннісних, пізнавальних, діяльнісних, и склались та панували на протязі багатьох століть. Стає самоочевидним, що людина новоєвропейського типу, з раціоналізово-експансіоністським та технократично-речовинним світоглядом та світовідносинами, взагалі не здаті вирішити увесь той комплекс глобальних проблем, які й сама і породила. Звідси й необхідність докорінних змін цивілізаційних основах суспільного бутгя, пошук нових підвалин суспільного розвитку, оновлення духовності. З втратс універсальної системи цінностей, її традиційних загальнозначимих підвалин відбувається поступове витиснення офіційі визнаних, усвідомлених цінностей зі сфери реального суспільного та індивідуального буття.

Духовне життя несумісне з будь-яким насильством. Представники постмодернізму справедливо зазначають, и насильницьке