Основна література:

1. Бичко І.В., Бойченко І.В., Табачковський В.Г. Філософія. Підручник. – К., 2002.

2. Губерський Л.В., Надольний І.Ф., Андрущенко В.П., Розумний В.П., Бойченко В. П. Філософія: Навч. Посібник. – К., 2005.

3. Канке В.А. Философия. Исторический и систематический курс. – М., 1996.

4. Лазарев Ф.В. Трифонова М.К. Философия. Учебное пособие. – Симферополь, 1999.

5. Мир философии. Книга для чтения. В 2 т. – Т. 2. – М., 1991.

6. Новая философская энциклопедия. В 4-х томах. – М., 2000.

7. Причепій Є.М., Черній А.М., Чекаль Л.А. Філософія: Підручник. – К., 2007.

Додаткова література:

1. Аболіна Т.Г., Єрмоленко А.М., Киселева О.О., Малахів В.А. Етичні норми і цінності: проблеми обґрунтування. – К., 1995.

2. Кримський С.Б. Запити філософських смислів. – К., 2003.

3. Несторенко В.Г. Вступ до філософії: онтологія людини. – К., 1995.

4. Шрейдер Ю.А. Ценности которые мы выбираем: мифы и предпосылки ценностного выбора. – М., 1990.

Зм 2 (т. 7-9). Практична філософія т. 7.: Філософія культури

Мета: вивчити культуру як предмет філософського осмислення; філософське поняття культури, її структуру та основні функції. Розглянути проблему взаємодії культури і природи. Проаналізувати механізм відтворення і розвитку культури в звичаях, нормах, традиціях. Розглянути проблематику взаємозв’язку культури та цивілізації.

Основні поняття: культура, цивілізація, культ, звичаї, криза культури, попкультура, контркультура, елітарна культура, антикультура, національна культура, духовна і матеріальна культура, інтелігентність, суспільний ідеал, криза культури.

План лекції:

1. Філософське поняття культури. Теорії культури.

2. Структура культури.

3. Атрибутивні ознаки і властивості культури.

4. Культура і цивілізація. Проблема кризи культури.

Семінар: Культура і цивілізація:

1. Сутнісні принципи культури.

2. Культурний час, простір і рух.

3. Культура і цивілізація: розуміння та перспективи розвитку.

4. Проблема кризи сучасної культури в провідних концепціях ХІХ-ХХ ст.

Методичні вказівки до семінару:

1. Відповідаючи на перше запитання студент має назвати сутнісні початки, що визначають буття культури. Перше джерело культурного зростання виникає на ґрунті природи, в її освоєнні та боротьбі з нею. Культура постійно долає природу і в цій боротьбі розвивається. В той же час, культура не може повністю звільнитися від природи, адже повне звільнення від природи приводить культуру до загибелі. Другим витоком буття культури є творча діяльність людини. Через культуру людина зростає, саморозвивається і тим самим розвиває культуру. Але діяльність людини може бути і фактором загибелі культури, коли людина перестає творити, тоді культура перетворюється на мертву форму.

2. Як усяке суще культура існує в часі і просторі, але для неї існує культурний час і простір. Не існує єдиного культурного часу, він складається з часу історичного, соціального та часу людського буття. Існує два уявленні про розвиток часу: лінійний та циклічний. Соціальний простір – єдність матеріальних та ідеальних речей і процесів. Існує декілька видів культурного простору: зовнішній та внутрішній. Окремо варто виділити простір національної та світової культури. Культурний рух є саморухом культури, її соціальним розвитком, що єднає індивідуальний та історичний розвиток.

3. Студент має пояснити зміст понять культура та цивілізація. Варто зрозуміти, що в широкому сенсі поняття цивілізація і культура тотожні, вони означають увесь неприродний, мовно-символічний світ створений діяльністю людини. Але існує інше бачення згідно якого цивілізація – це певний рівень розвитку культури, який передбачає наявність державності, письма, техніки, тощо. Тобто, культура є втіленням духу народу, а цивілізація виникає, коли на перше місце виступають формальні структури суспільства. При такому підході кожна культура рано чи пізно перетворюється в цивілізацію і зрештою гине.

4. Необхідно пояснити, що мають на увазі сучасні філософи під поняттям криза культури. Мова йде не лише про занепад високої культури минулого і панування попкультури. Філософія життя бачить кризу культури в пануванні раціоналізму, науки і техніки над проявами життя. Чимало філософів говорять про неприпустимо велику владу людини над сущим, життям, що викликає такі деструктивні сили, які неможливо зупинити і які знищують саму культуру, людство, планету.