35. Преса для жінок

Ж.П. в Галичині розвивалася здавна: 1887 р.- вихід першого номеру жіночого альманаху “Перший вінок” (видавець і редактор, засновниця Товариства руських жінок Наталія Кобринська). Допомогу в його випуску надала прогресивна газета “Діло” і особисто І. Франко та М. Павлик. Головним кандидатом на посаду редактора був Франко, але для більшості жінок його кандидатура як небезпечного радикала була неприйнятна. Самі жінки не могли взятися за випуск газети, і тому вирішили почати з видання альманаху. У випуску взяла активну участь Олена Пчілка: запропонувала назву, листувалася з українками Наддніпрянщини, надала фінансову допомогу. Публіцистика першого числа альманаху відображала “вбоге й злиденне життя сільських жінок”.

Згодом Н. Кобринська випустила власним коштом три номери “Нашої долі”. Тут у 1893, 1895, 1896 рр. виходили збірки “Жіноча доля”, які ставили проблеми емансипації жінок, зокрема показували високий рівень жіночої літературної творчості. В цих часописах друкувалися і публіцистичні твори українок. Заснувала Кисілевська. Ж-л порушував проблеми, пов’язані із селянством. Мета – виховати жінку та свідому своїх прав громадянку, не забуваючи, що вона є при тім дружиною, матір’ю і господинею. Статті Кисілевської, Рудницької, Баранової. Проблеми виховання дітей та охорони здоров’я. Твори Шевченка, Франка, Українки, матеріали про їх творчість, вірші укр поетів, проза. Серед постійних авторів-чоловіків – А. Чайковський.

Двічі на місяць тут виходила “Жіноча воля” для сільських господинь (1932-1939 рр.), додаток до «Жін. долі». Виховував читачок у патріотичному дусі, намагався підвищити культурний рівень своєї аудиторії. Публікував художні твори. Постійні автори – Кравченко, Марійка Підгірянка, Ірина Вільде + Кисілевська, Домбчевська, Блажкевич, Цегельська, Парфанович. Публікації методичного хар-ру.

В ті ж роки, щомісячне видання для сільських дівчат “Світ молоді”. Помітний слід в історії української преси залишив і часопис “Нова хата” (1925 - 1939 рр.) – видання в художньо оздобленій обкладинці, що активно пропагувало народне мистецтво та творчість визнаних митців. За ред Марії Громницької.. Відомими стали цикли статей В. Січинського про дерев’яну архітектуру, про кераміку і скло. Ж-л пише про нац одяг + матеріали про тогочасних художників – Холодного, Новаківського, Дольницьку; пр отворчість відомих українок + місце жінки у суспільному житті. Є. Маланюк пише про мужній тип укр жінки. Представлена укр і зарубіжна література.

90-ті рр ХІХ ст – жіночий рух поступово набирав сили. 1893 – у Львові виник Клуб руських жінок, очолила Герміна Шухевич. Ств кооператив «Труд», українська дівоча школа ім. Шевченка (директор – Марія Білецька).

1904 – Тов-во Марійської дружини пань (на чолі – Ольга Барвінська-Бачинська)

«Кружок українських дівчат». Організатори – Дарія Шухевич, Наталка Будзиновська, Северина Данилевич, Олена Охримович. 1906 – ж-л «Мета» - «орган поступових жінок» (видавець і відп ред – Д. Старосольська (Шухевич). 1904 – праця К. Малицької «Про жіночий рух», вона вважала фемінізм обмеженим рухом, на відміну від Кобринської.

1912 – безплатний додаток до «Діла» «Жіноче діло» (ред О. Кисілевська).

Із вибухом І СВ жіночий рух перестав існувати. У Легіоні УСС воювали: Олена Степанів, Анна Дмитерко, Софія галечко, Анна Цісняк та ін. Жінки брали участь у визвольних змаганнях та лавах УГА.

1917 – «Жіночу громаду» перейменували на Союз українок, очолила Є. Макарушка. М. Рудницька у статті «Львівське жіноцтво під час падолистового перевороту» критикує галицьких політиків, які не допускали жінок до участі у визвольній боротьбі.

1918 – газета «Наша мета», відп ред Д. Старосольська. Автори М. Рудницька, О. Кисілевська, С. Хабаровська обговорювали нац-патріотичне виховання дітей, проблеми шкільництва та освіти, різноманітних професійних шкіл і курсів + літ твори.