6.3.2. Сільськогосподарське використання торфовищ

Після видобутку торфу лишається велика кількість площ, придатних для вирощування сільськогосподарських культур. Через недостатнє знання особливостей вироблених торфовищ ці площі вважались непридатними для сільськогосподарського використання, проте досвід багатьох господарств показав, що на деяких з них можна вирощувати сільськогосподарські культури відразу після закінчення видобутку торфу, без додаткових витрат або після проведення необхідних меліоративних та агротехнічних заходів.

Для сільськогосподарського використання найбільш придатними є торфовища, вироблені фрезерним способом. Кар’єри машинно-формувального і гідравлічного способу видобутку непридатні до використання у тому стані, в якому вони лишаються після вироблення. Для їх рекультивації необхідні значні витрати на осушення, розчищення та видалення деревних залишків, планування. Такі кар’єри можуть бути використані для створення водойм або приписних мисливських угідь.

Важливим кроком при сільськогосподарському освоєнні вироблених площ є вибір напрямку їх використання. Він має бути здійснений ще на стадії проектування торфовидобувного підприємства.

Найбільш доцільно використовувати площі вироблених торфовищ під залуження. Багаторічні трави, завдяки своїм біологічним особливостям, більш продуктивні на вироблених торфовищах порівняно із зерновими культурами і за рахунок коренів та пожнивних решток значно краще компенсують органічну речовину та зберігають торф від видування, ніж просапні культури. При залуженні вироблених торфовищ використовують тимофіївку лучну, кострець безостий, вівсяницю лучну, тонконіг лучний, конюшину червону, конюшину білу тощо.

Одним із найбільш значущих факторів агротехніки вироблених торфовищ є правильна система удобрення. На первинно освоюваних ґрунтах із малопотужним залишковим шаром торфу система удобрення має передбачати внесення не лише фосфорно-калійних, але й азотних добрив. Якщо залишковий шар торфу достатньо потужний, високі врожаї забезпечуються і без застосування азотних добрив. На родючість освоюваних торфових кар’єрів значний вплив має час проведення оранки. Практика показує, що зяблева оранка має цілий ряд переваг перед весняною.

При рекультивації вироблених торфовищ досить часто необхідним агротехнічним заходом є проведення вапнування, що дозволяє знизити не лише кислотність та вміст рухомого алюмінію, але й сприяє збільшенню питомої ваги бобових у травостої, зменшенню засміченості посівів та покращенню кормової цінності трав (збільшується вміст білку, кальцію, вітамінів).

Без належного регулювання водного режиму вироблених торфовищ культурні рослини в перші роки зазвичай страждають у посуху від нестачі води, а у період дощів – від її надлишку. Меліоративні заходи, що проводяться на вироблених ділянках, мають враховувати водно-фізичні властивості ґрунтів та відповідати наступним вимогам: створювати та підтримувати у кореневмісному шарі оптимальний водно-повітряний режим, що забезпечує нормальний розвиток вирощуваних культур і своєчасне виконання польових робіт; не ускладнювати застосування сільськогосподарських машин та обладнання; забезпечувати за необхідності можливість двостороннього регулювання водного режиму.

При виборі раціонального напрямку використання вироблених площ слід мати на увазі, що торфове родовище має тісний взаємозв’язок із навколишнім середовищем та є важливою ланкою екологічної системи. Техногенні фактори при цьому впливають на довкілля та призводять до порушення екологічної рівноваги. Проте за той час, який триває розробка родовища (як правило 20-30 років), зміни в екологічній системі не встигають стати незворотними. Але використання вироблених площ буде тривати невизначено довго, тому напрям подальшого їх використання має бути обраним таким, щоб колишні сприятливі умови поступово відновлювались.

Торфові родовища здійснюють вплив на водний режим прилеглих територій, піднімаючи рівень ґрунтових вод на значні відстані від заповненої торфом котловини. В результаті осушення торфового родовища поступово понижується рівень ґрунтових вод на оточуючих суходолах, що призводить до висихання лісів, обміління розташованих поблизу озер і малих річок.

Найбільш доцільно вироблену площу торфового родовища перетворити на природній ландшафт із водоймами у джерелах первинного заболочування, сіножатями і пасовищами, лісовими масивами.