- •1.1. Загальні поняття
- •Родовищ корисних копалин [8]
- •Запасами деяких видів корисних копалин [15]
- •1.2. Металічні корисні копалини
- •1.2.1. Титанові руди та руди кольорових металів
- •1.2.2. Радіоактивні метали та поліметалічні руди
- •1.2.3. Дорогоцінні метали та коштовне каміння
- •1.3. Неметалічні корисні копалини
- •1.3.1. Сировина для металургії
- •1.3.2. Сировина для гірничо-хімічного та агропромислового комплексів
- •Сировини на території України:
- •1.3.3. Інша нерудна сировина (вапняки, глауконіт, барит)
- •1.3.4. Сировина для будівельної індустрії
- •1.4. Енергетичні ресурси
- •1.4.1. Фундаментальні концепції щодо енергетичного стану біосфери
- •1.4.2. Енергетична характеристика навколишнього середовища
- •Ккал/см2/рік [3]
- •(За р. Г. Дерев'янком, 1987)
- •1.4.3. Паливно-енергетичні ресурси
- •1.4.3.1. Нафта, газ і конденсат в Україні
- •І газу в Україні[14, 15]
- •1.4.3.2.Тверді горючі копалини
- •1.4.3.3. Метан вугільних родовищ
- •1.4.3.4. Уранові руди
- •1.4.4. Відновлювальні і нетрадиційні джерела енергії
- •До електричних мереж в деяких країнах, мВт
- •1.4.5. Еколого-економічні проблеми використання мінерально-сировинних ресурсів
- •Контрольні запитання
- •Література до розділу 1
- •2.1. Загальні поняття. Водні ресурси Світу
- •2.2. Характеристика водних ресурсів України
- •2.2.1. Поверхневі водні ресурси
- •2.2.2. Підземні, мінеральні та термальні води
- •2.3. Екологічний стан водних ресурсів
- •2.4. Охорона та використання водних ресурсів
- •2.4.1. Охорона вод від забруднення
- •2.4.2. Раціональне використання водних ресурсів
- •2.4.3. Гідрологічний стан річок та заходи боротьби зі шкідливою дією вод
- •2.4.4. Оптимізація управління щодо раціонального використання водних ресурсів
- •2.5. Державний контроль за використанням і охороною водних ресурсів
- •Контрольні запитання:
- •Література до розділу 2
- •3.1. Хімічний склад та екологічне значення атмосферного повітря
- •3.2. Екологічне значення основних компонентів атмосферного повітря
- •3.3. Екологічний стан атмосферного повітря в Україні
- •3.4 Техногенний та “природний” парниковий ефекти
- •3.5.Охорона та раціональне використання атмосфери
- •Контрольні запитання
- •Литература до розділу 3
- •4.1. Лісові ресурси і рослинний світ
- •4.1.1. Поняття про лісові ресурси. Лісові ресурси планети та їх використання
- •4.1.2. Лісові ресурси і рослинний світ України
- •Деревними породами [12]
- •4.1.3. Рекреаційне використання лісів
- •4.1.4. Екологічний стан лісів та їх відновлення
- •4.1.5. Законодавча база щодо охорони лісів і рослинного світу
- •4.2. Тваринний світ
- •4.2.1 Тваринний світ як складова біологічних ресурсів та передумова життєдіяльності людства
- •4.2.2. Тваринний світ України
- •4.2.3. Мисливські ресурси України
- •4.2.4. Господарська діяльність і тваринний світ
- •4.2.5. Законодавча база з питань охорони тваринного світу в Україні
- •Контрольні запитання
- •Дайте визначення поняття “лісові ресурси”. Які лісові ресурси відносять до лісових ресурсів загальнодержавного значення, а які – до місцевого?
- •Література до розділу 4
- •5.1. Біосферна роль земельних ресурсів
- •5.1.1. Поняття про земельні ресурси та екологічні проблеми, пов'язані з їх експлуатацією
- •5.1.2. Ґрунтовий покрив як природний ресурс
- •5.1.3. Екологічні функції ґрунтового покриву
- •Екосистема ґрунту і її еволюція
- •5.2. Земельні ресурси Світу
- •5.2.1. Розподіл земельних ресурсів по материках, їх використання і природна продуктивність
- •Над рівнем моря (за даними фао, 1982)
- •В деяких країнах світу [6]
- •5.3. Земельні ресурси України та їх використання
- •Станом на 1.01.2005 р. [46]
- •Станом на 01.01.2005 р. [46]
- •5.3.1. Географія та структура ґрунтового покриву
- •5.4. Екологічні наслідки антропогенних змін ґрунтового покриву
- •За характером ґрунтового покриву [41]
- •По континентах [41]
- •5.5. Ерозія ґрунтів та протиерозійні заходи
- •5.6. Зрошувані землі
- •5.6.1. Поширення зрошуваних земель в Україні
- •Станом на 2006 р.)
- •(За даними Держводгоспу України)
- •(За матеріалами Держводгоспу України):
- •Херсонської області
- •5.6.2. Водно-сольовий режим і його регулювання
- •5.6.3. Якість поливної води і засолення ґрунтів
- •5.6.4. Вторинне засолення і осолонцювання ґрунтів: прогнозування та профілактика
- •5.6.5. Промивки засолених грунтів
- •5.6.6. Фітомеліоративні заходи
- •5.7. Використання перезволожених та осушених земель
- •Контрольні запитання
- •Література до розділу 5
- •6.1. Промислове виробництво та порушення земель
- •6.1.1. Класифікація порушених територій
- •6.1.2. Зміна природних ландшафтів
- •6.1.3. Порушення ґрунтів під час добування
- •6.2.Рекультивація порушених земель
- •6.2.1. Оцінка розкривних порід за їх придатністю до біологічної рекультивації
- •6.2.3.Екологічні основи рекультивації земель
- •6.2.4. Характеристика промислових відвалів
- •6.1.8. Використання рекультивованих земель
- •6.3. Рекультивація вироблених торфовищ
- •6.3.1. Етапи рекультивації та штучні водойми
- •6.3.2. Сільськогосподарське використання торфовищ
- •Контрольні запитання
- •7. Які вимоги до біологічного освоєння порід, складених у відвал?
- •Література до розділу 6
- •Контрольні запитання
- •Література до розділу 7
- •Предметний покажчик
- •Охорона та раціональне використання природних ресурсів і рекультивація земель
- •10008, М. Житомир, бульвар Старий, 7, тел.: (0412)–37-49-44
- •10008, М. Житомир, вул. Мала Бердичівська, 17а, тел.: (0412)–42-00-06
1.4.4. Відновлювальні і нетрадиційні джерела енергії
Природною альтернативою традиційним енергоносіям є відновлювальні і нетрадиційні джерела енергії (НВДЕ), на які у XXI столітті покладають великі надії. Вони є практично невичерпними і екологічно безпечними. До відновлювальних джерел відносять вітроенергетику, гідроенергетику, геотермальні джерела енергії, біоенергетику, сонячну енергію, енергію припливів та енергію хвиль. В свою чергу, нетрадиційними джерелами енергії можуть слугувати електромеханічні генератори, магнітогідродинамічні генератори, радіоізотопні джерела енергії, реактори-розмножувачі та термоядерні реакції, термоелектричні генератори, звалищний газ, вторинні енергетичні ресурси тощо.
Безумовно, освоєння відновлювальних і нетрадиційних джерел енергії потребує значних капіталовкладень. Проте, у зв’язку з обмеженістю традиційних енергетичних ресурсів у світі їх почали використовувати дедалі частіше. Найбурхливіше розвиваються вітроенергетика – в середньому майже 50% приросту щороку, сонячна енергетика – до 33%, геотермальна і водна – понад 8%. Сьогодні 19% виробництва світової енергії забезпечують джерела відновної енергії і 17% – атомна енергетика. Це переважно традиційна велика гідроенергетика, але частка вітру, сонця, малої гідроенергетики та біоенергетики також збільшується. Згідно з програмою розвитку енергетики країн Євросоюзу, вже на 2010 р. європейці мають намір на 50% забезпечувати себе енергією, виробленою з відновлювальних джерел.
У грудні 1997 р. в Кіото на засіданні вищого органу Рамкової конвенції ООН про зміну клімату було прийнято протокол, який, зокрема, передбачає обмежити використання викопних вуглеводнів для виробництва тепла й електроенергії (нині протокол схвалила 181 країна, зокрема й Україна). З огляду на це можна констатувати, що використання відновлювальних джерел енергії стає одним із пріоритетних напрямів розвитку вітчизняної і світової енергетики. Згідно прогнозів Міжнародного енергетичного агентства, до 2020 р. загальна потужність АЕС у світі залишиться на нинішньому рівні (2000 р. – 350 ГВт), а використання відновлювальних джерел енергії може зрости в 1,5 рази.
У більшості країн ЄС НВДЕ стають одним із найважливіших елементів енергетичного балансу. Тут за останні 30 років їх використання зростало в середньому на 2,1% щороку. Якщо термін окупності капіталовкладень у звичайну енергетику становить 8–10 років, саме будівництво ТЕС – 6–8 років, а великих ТЕС і АЕС – 10–12 років, то об'єкти малої енергетики споруджуються за 8–10 місяців, а вкладені кошти окуповуються за 3–4 роки.
Наша держава володіє величезним потенціалом для розвитку альтернативної енергетики. Загальний технічно можливий потенціал НВДЕ України складає близько 78 млн. т у. п. на рік (100%), який за напрямками використання розподіляється таким чином: вітроенергетика – 24,6 млн. т у. п. (31,4%), мала гідроенергетика – 2,24 (2,86), сонячна енергетика – 4,92 (6,29), біоенергетика – 21,2 (27,11), штучні горючі гази та метан шахтних родовищ – 13,2 (16,88), інші напрямки використання джерел енергії (геотермальна енергетика, теплонасосні установки, ріпакова олія, спирти, водоналивні емульсії, техногенні родовища, гумові відходи) – 12,03 млн. т. у. п. (15,38%). За її рахунок, відповідно до Національної енергетичної програми до 2010 р., має бути забезпечено до 10%, а до 2030 р. – 16% енергопостачання країни. Значним резервом економії вуглеводнів є також використання енергоспроможних відходів металургійної, коксохімічної та хімічної промисловості – це штучні та промислові гази, що їх можна використовувати і як хімічну сировину, і як паливо. За даними статистики, лише середньорічний обсяг штучних горючих газів становить 12–13,5 млн. т. у. п.
Вітроенергетика Використовуючи енергію вітру, такі країни як США і Німеччина мають на меті забезпечити до 2030 р. до 25% загального споживання електроенергії, а Данія – до 50%. Зокрема, загальна потужність вітроенергетичних станцій у Німеччині на початок 2003 р. становила 7 млрд. кВт. Потужність вітрових електроустановок, підключених до електричних мереж в деяких країнах, наведена в табл. 1.10.
Розвиток вітроенергетики в Україні обумовлений наявністю значного технічно доступного потенціалу енергії вітру на території країни. Для розміщення вітроенергетичних установок (ВЕУ) можуть використовуватися площі, які не були задіяні у господарстві, пасовища та безлісні ділянки гір, мілководні акваторії штучних та природних водойм, озер, лиманів, заток і морів. Так, в затоці Азовського моря – Сивашу, що має площу акваторії близько 2700 км2, є потенційна можливість розмістити до 135 тис. МВт загальної потужності вітроенергетичних станцій (ВЕС). Для спорудження ВЕС може бути використана практично вся площа Азовського моря, а в Чорному морі лише на Одеській балці є можливість розмістити ВЕС установленою потужністю до 20 тис. МВт. З урахуванням ділянок на суші загальний потенціал території, де можуть бути розміщені ВЕС, перевищує нинішнє виробництво електроенергії в Україні.
Найбільші середньорічні швидкості вітру, що перевищують 5 м/с, спостерігаються в приморських районах, південних степах і Донбасі. Ці території, а також гірські райони Карпат і Криму є найбільш перспективними з точки зору використання енергії вітру. Але у гірських районах, які являють собою зону активного вітру, існують деякі обмеження для використання вітрової енергії. Тут повітряні потоки відзначаються сильною турбулентністю, різкою зміною швидкості та напрямку вітру. Для надійної експлуатації ВЕУ у Карпатах, наприклад, вважається придатною лише 1 – 2 % території.
У Комплексній програмі будівництва ВЕС задекларовано, що у 2010 р. потужність вітроагрегатів сягатиме 1,9 млрд. кВт. Пріоритетною територією для використання енергії вітру визнано Крим, насамперед Керченський і Тарханкутський півострови.
Таблиця 1.9. Запаси торфу розвіданих родовищ України, тис. т [10]
Адміністративна область |
Кількість родовищ |
Запаси на 1.01.2004 р. |
Видобуток в 2003 р. |
||||
загалом |
в т. ч. ті, що розробляються |
загальні |
в т. ч. підтверджені |
в тому числі ті, що розробляються |
|||
загальні |
в тому числі підтверджені |
||||||
Загалом в Україні |
1560 |
503 |
1852500 |
662863 |
696029 |
446499 |
713 |
В тому числі: Вінницька |
47 |
8 |
33728 |
3713 |
5632 |
1722 |
- |
Волинська |
226 |
86 |
372153 |
160706 |
236862 |
131473 |
206 |
Житомирська |
187 |
59 |
83707 |
31791 |
26329 |
15133 |
31 |
Івано-Франківська |
35 |
13 |
13324 |
5228 |
6180 |
5228 |
20 |
Київська |
51 |
14 |
147810 |
36978 |
21966 |
19883 |
10 |
Львівська |
128 |
46 |
200050 |
67360 |
83355 |
60308 |
86 |
Полтавська |
49 |
20 |
69806 |
27230 |
34576 |
17035 |
1 |
Рівненська |
330 |
46 |
361951 |
135822 |
67296 |
55772 |
207 |
Сумська |
115 |
53 |
101456 |
55511 |
47040 |
37418 |
3 |
Тернопільська |
76 |
27 |
102124 |
26375 |
34749 |
15330 |
25 |
Херсонська |
3 |
1 |
2726 |
1664 |
516 |
516 |
6 |
Хмельницька |
80 |
30 |
61519 |
24214 |
19485 |
12955 |
- |
Черкаська |
37 |
12 |
52127 |
22346 |
16940 |
14978 |
26 |
Чернігівська |
198 |
88 |
250019 |
63925 |
95103 |
58748 |
92 |
Таблиця 1.10. Потужність вітрових електроустановок, підключених