192. Порядок оформлення спеціального використання лісових ресурсів

Оформлення спеціального використання лісових ресурсів регулю­ється:

— Лісовим кодексом України у редакції від 8 лютого 2006 року;

— Порядком видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 року №761.

Спеціальне використання лісових ресурсів оформлюється різними способами залежно від того, який це різновид використання:

— державним актом про право власності на землю - оформлюєть­ся спеціальне використання лісових ресурсів на праві власності;

— державним актом на право постійного користування земельною ділянкою - оформлюється право постійного лісокористування;

— договором - оформлюється спеціальне використання лісових ресурсів на праві довготермінового лісокористування (від 1 до 50 років);

— лісорубним квитком - оформлюється місцевим органом Державного комітету лісового господарства України на рубки голов­ного користування;

— ордером- оформлюється власником лісу чи постійним лісокористувачем на дрібний (до 10 м³) відпуск деревини на пні населенню;

— лісовим квитком - оформлюється власником лісу чи постійним - лісокористувачем на інші види спеціального використання лісових ресурсів.

Спеціальне використання лісових ресурсів на праві тимчасового лісо­користування здійснюється на лісових ділянках, які виділяються з цією метою, без надання земельних ділянок (ст. 68 ЛКУ).

193. Розрахункова лісосіка та її правове значення

Відповідно до ст. 43 Лісового кодексу України у редакції від 8 лютого 2006 року розрахункова лісосіка - це щорічна науково обґрунтована норма заго­тівлі деревини в порядку рубок головного користування, яка затверджується для кожного власника, постійного користувача лісів окремо за групами порід, виходячи з засад безперервності та невиснажливості використання лісових ресурсів. її розмір обґрунтовується у ході лісовпорядкування.

Розрахункова лісосіка загалом для України, областей визначається як сума затверджених у встановленому порядку розрахункових лісосік для окремих власників і постійних лісокористувачів.

Пропозиції та відповідні обґрунтування щодо розрахункової лісосіки готуються лісовпорядними організаціями. Розрахункова лісосіка за­тверджується Мінприроди за поданням Державного комітету лісового господарства України згідно з Інструкцією про порядок погодження та затвердження розрахункових лісосік, затвердженою наказом Мінприроди України від 5 лютого 2007 року № 38.

Правове значення розрахункової лісосіки полягає у тому, що відпо­відно до ст. 71 ЛКУ, вона є лімітом заготівлі деревини в порядку рубок головного користування. Заготівля деревини в порядку рубок головного користування в розмірах, що перевищують розрахункову лісосіку, за­бороняється.

194. Правовий режим особливо захисних лісових ділянок

Правовий режим особливо захисних лісових ділянок визначається ст. 41 Лісового кодексу України у редакції від 8 лютого 2006 року та По­рядком поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних ділянок, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2007 року №733.

Особливо захисні лісові ділянки - це лісові ділянки з режимом обмеженого лісокористування, що встановлюється у межах лісових ді­лянок певної категорії для забезпечення охорони лісів і раціонального їх використання.

Особливо захисні лісові ділянки виділяються місцевими органами Держкомлісгоспу України за клопотанням лісовпорядних організацій і за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами і місце­вими органами Мінприроди. В їх межах може бути повністю або частково заборонено застосування окремих видів і способів рубок. Згідно з п. 4 Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 року № 761, на особливо захисних лісових ділянках (крім узлісь уздовж межі з безлісною місцевістю) проведення рубок головного користування забороняється.

Як особливо захисні лісові ділянки виділяються ліси на схилах ярів, балок, зсувів, вздовж річок, навколо токовищ глухарів, навколо карстовим утворень, вздовж магістральних трубопроводів, уздовж межі з безлісною місцевістю, забудованих територій, у межах охоронних зон, радіоактивно забруднені лісові ділянки тощо.