184. Порядок ведення державного кадастру природних територій курортів

Ведення державного кадастру природних територій курортів регу­люється:

— розділом 7 Закону України «Про курорти» від 5 жовтня 2000 року;

— Порядком створення і ведення Державного кадастру природних і територій курортів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 року № 562.

Державний кадастр природних територій курортів України є системою відомостей про правовий режим, належність, географічне положення, площу, запаси природних лікувальних ресурсів, якісні ха­рактеристики цих територій, їх лікувальну, профілактичну, реабілітаційну, природоохоронну, наукову, рекреаційну та іншу цінність.

Державний кадастр природних територій курортів ведеться Держав­ною службою туризму і курортів Міністерства культури і туризму України для планування ефективного використання їх територій, облаштування відповідної курортної інфраструктури, її розвитку, а також природоохо­ронних заходів.

185. Порядок ведення державного кадастру природних лікувальних ресурсів

Ведення державного кадастру природних лікувальних ресурсів ре­гулюється:

— розділом 7 Закону України «Про курорти» від 5 жовтня 2000 року;

— Порядком створення і ведення Державного кадастру природних лікувальних ресурсів, затверджених постановою Кабінету Міні­стрів України від 26 липня 2001 року № 872.

Державний кадастр природних лікувальних ресурсів є системою відомостей про кількість, якість та інші важливі з точки зору лікування та профілактики захворювань людини характеристики всіх природних лікувальних ресурсів, що виявлені та підраховані на теренах України, а також можливі обсяги, способи та режими їх використання.

Державний кадастр природних лікувальних ресурсів ведеться Дер­жавним департаментом з питань діяльності курортів Міністерства охорони здоров'я України для планування раціонального використання природних лікувальних ресурсів, їх охорони, а також планування створення нових курортів.

Тема 35: правова охорона рекреаційних зон

186. Правовий режим рекреаційних зон

Рекреаційні зони - це території (акваторії), призначені для організа­ції відпочинку населення, туризму та для проведення спортивних заходів. Це зони відпочинку населення.

Охорона рекреаційних зон регулюється:

• ст. 63 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року;

• Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року;

• Лісовим кодексом України у редакції від 8 лютого 2006 року;

• Водним кодексом України від 6 червня 1995 року;

• Законом України «Про природно-заповідний фонд України» від 16 червня 1992 року;

• Законом України «Про туризм» у редакції від 18 листопада 2003 року;

• Законом України «Про фізичну культуру і спорт» від 24 грудня 1993 року;

• Законом України «Про музеї та музейну справу» від 29 червня 1995 року тощо.

Рекреаційні зони можуть бути створені і не на земельних ділянках рекреаційного призначення, а на землях водного фонду, лісогосподар­ського та ін. призначення. Вони належать до ключових територій еколо­гічної мережі України. Рекреаційні зони можуть перебувати у приватній, державній і комунальній власності.

Правовий режим рекреаційних зон визначається місцевими радами в актах локального характеру (локальні ресурсовпорядні документи). Ст. 63 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» забороняє у межах рекреаційних зон:

господарську та іншу діяльність, що негативно впливає на довкілля;

зміну природного ландшафту;

проведення інших дій, що суперечать використанню цих зон призначенням.