189. Поняття та види лісових ресурсів

Ст. 7 Лісового кодексу України у редакції від 8 лютого 2006 року ви­значає правовий режим лісових ресурсів.

Лісові ресурси - деревні, технічні, лікарські та інші продукти лісу, що використовуються для задоволення потреб населення і виробництва та відтворюються у ході формування лісових природних комплексів. До лісових ресурсів також належать корисні властивості лісів (здатність лісів зменшувати негативні наслідки природних явищ, захищати ґрунти від ерозії, запобігати забрудненню довкілля та очищати його, сприяти регулюванню стоку води, оздоровленню населення та його естетичному вихованню тощо), що використовуються для задоволення суспільних потреб.

Лісові ресурси поділяються:

а) деревина;

б) трав'яна зелень, квіти, горіхи, гриби, ягоди, лісова підстилка;

в) другорядні лісові матеріали (живиця – смола хвойних дерев, пень, луб, кора, деревна зелень, деревні соки);

г) корисні властивості лісів;

г) інші природні ресурси лісу.

190. Поняття та види лісових ділянок

Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України у редакції від 8 лютого 2006 року, лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до ЛКУ для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.

Лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, а також по­стійно або тимчасово невкриті лісовою рослинністю (внаслідок неодно­рідності лісових природних комплексів, лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо). До невкритих лісовою рослинністю лісових ділянок належать лісові ділянки, зайняті не зімкнутими лісовими культурами, лісо­вими розсадниками і плантаціями, а також лісовими шляхами та просі­ками, лісовими протипожежними розривами, лісовими осушувальними канавами і дренажними системами.

Від поняття лісової ділянки необхідно відрізняти поняття земельної лі­сової ділянки. Земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землеко­ристувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.

191. Правове регулювання приватної власності на ліси

Приватна власність на ліси регулюється Лісовим кодексом України у редакції від 8 лютого 2006 року і ст. 59 та 79 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року.

Відповідно до ст. 10 ЛКУ ліси можуть перебувати у приватній власності громадян і юридичних осіб України. Л КУ не забороняє іноземним громадя­нам мати ліси на праві приватної власності. Громадяни та юридичні особи України мають право на безоплатну або платну приватизацію лісових діля­нок у межах 5 га. Громадяни та юридичні особи можуть також створювати ліси на земельних ділянках, що належать їм на праві власності. Площа лісів, що можуть перебувати у приватній власності, законом не обмежується.

Право приватної власності на ліси посвідчується державним актом про право приватної власності на землю. Це право підлягає державній реєстрації згідно з Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 1 липня 2004 року.