Прибуток() – кількість конкурентів() – попит () – прибуток()

Кількість конкурентів, від яких залежить попит, буде незмінною лише за відсутності прибутку у фірм. Ця ситуація кваліфікується як рівновага на рику монополістичної конкуренції і має графічну модель:

Мал. 6.8. Довгострокова рівновага за умов

монополістичної конкуренції

На малюнку 6.8. D позначає початковий попит, D₁ – попит за рівноваги галузевого ринку. MR та MR₁ означають відповідно лінії граничних доходів за початкового стану галузевого ринку та у стані рівноваги, Q₀ та Q₁ – обсяг виробництва фірми за початкового стану галузевого ринку та у його стані рівноваги. Короткострокова рівновага позначена через Е, довгострокова через Е₁.

Точка короткострокової рівноваги Е розташована над кривою середніх витрат, отже, наявний прибуток. Точка довгострокової рівноваги Е₁ – на кривій середніх витрат, тобто прибуток у довгостроковому періоді відсутній.

Коли крива попиту є дотичною до кривої середніх витрат при обсязі виробництва, що максимізує зиск, фірма просто покриває свої витрати, тобто беззбиткова. Будь-яке відхилення від обсягу виробництва, за умови рівноваги, призведе до перевищення середніх довгострокових витрат над ціною, а значить приведе фірму до збитку. Тобто в довгостроковому періоді за монополістичної конкуренції існує тенденція до одержання фірмами нормального прибутку.

Треба бути обережним, коли говорити про те, що фірма на ринку з монополістичною конкуренцією прагне до беззбитковості, тобто до одержання нормального прибутку, в довгостроковому періоді. Існують ускладнюючі фактори, які не дозволяють бути категоричними.

По-перше, деякі фірми можуть випускати продукти, які конкурентам дуже складно наслідувати. Наприклад, якась бензоколонка може займати єдине доступне місце на самому пожвавленому перехресті в місті. Або фірма має патент, який дає можливість мати більш або менш тривалу перевагу над суперниками. Такі фірми можуть одержувати прибутки навіть в довгостроковому періоді.

По-друге, вступ в галузь може бути обмежений рядом причин. Наприклад, існують фінансові бар’єри для вступу. Це знову говорить про те, що деякі економічні прибутки можуть продовжувати існування в довгостроковому періоді.

В результаті дії третьої обставини – диференціації продукту на основі розміщення та доступності – прибутки та збитки нижче нормального можуть зберігатися в довгостроковому періоді. Наприклад, власники невдало розташованої закусочної погоджуються з невисокими доходами і не бажають займатися іншим, більш прибутковим бізнесом, бо їх діяльність є для них способом життя. Перукар у невеликому містечку може ледве зводити кінці з кінцями, тому що стрижка волосся – це єдине, що він може робити.

Важливим є порівняння рівноваги галузевого ринку у довгостроковому періоді за умов досконалої та монополістичної конкуренції. Основними відмінностями цих двох видів конкуренції є:

¬ На відміну від досконалої конкуренції за монополістичної конкуренції рівновага галузевого ринку вже не забезпечує мінімуму середніх валових витрат.

¬ Ціна на продукцію за монополістичної конкуренції перевищує граничні витрати.

Остання риса монополістичної конкуренції пояснює схильність фірм до розширення кола їх споживачів, оскільки це збільшує прибуток.

Питання 6.9: Нецінова конкуренція. Вплив рекламної діяльності на обсяг виробництва і витрати фірми.

Відповідь:

Умови монополістичної конкуренції та олігополії постійно націлюють фірму на пошук варіантів виділення свого продукту серед аналогічних товарів галузі, найповніше враховуючи при цьому різноманітність потреб споживачів. Це підштовхує її до нецінової конкуренції. Методами нецінової конкуренції можуть бути: а) методи, пов’язані з удосконаленням продукту; б) методи, орієнтовані на рекламно-пропагандистську діяльність.

З метою збільшення попиту на свій продукт фірма постійно шукає шляхи його удосконалення. Продукт може удосконалюватися без докорінної зміни його споживацьких якостей: упаковки товару, його дизайну, способів продажу тощо. Однак у довгостроковому періоді фірми орієнтуються на розробку нових моделей товарів, які втілювали б у собі нові досягнення науки і техніки.

Конкуренція продукту є важливим засобом реалізації технічних нововведень і поліпшення продукту з часом. Таке удосконалення може бути наростаючим з двох позицій. По-перше, удосконалення продукту однією фірмою зобов’язує конкурентів наслідувати або, якщо це можливо, перевершити тимчасову ринкову перевагу цієї фірми, бо інакше, їм не уникнути збитків. По-друге, прибутки, одержані від вдалого поліпшення продукту, можуть бути використані фірмою на фінансування його подальшого удосконалення.

Різноманітність вибору краще задовольняє потреби споживачів, їх смаки, але швидке збільшення асортименту якогось із видів товарів може досягти такого рівня, коли споживач почне плутатися, розумний вибір стане важким і споживач почне судити про якість товару тільки по ціні.

Виробник в умовах монополістичної конкуренції може, маніпулюючи продуктом, домогтися по меншій мірі тимчасової переваги над конкурентами.

Найбільш вагомим інструментом нецінової конкуренції, що робить продукцію виробника більш дорогою, є витрати на рекламу. В той час коли диференціація продукту пристосовує продукти до споживчого попиту, реклама пристосовує споживчий попит до продукту.

У економічній науці роль реклами розцінюється суперечливо. Існують досить вагомі аргументи на користь реклами. Серед них, зокрема, такі: реклама дає інформацію, яка допомагає споживачеві у виборі товару; кошти за розміщення реклами – це чи найголовніше джерело доходів засобів інформації; реклама стимулює удосконалення продукту; збільшує товарообіг тощо.

Разом з тим, доцільно прислухатися і до аргументів проти реклами: реклама більше переконує, ніж інформує; сприяє росту монополій, тому що утворює фінансові бар’єри до вступу в галузь; більша частина реклами нейтралізується, тому що кожен з конкурентів використовує її, в результаті кожна фірма має ту ж саму долю ринку, а ціна продукту зростає, в зв’язку з витратами на рекламу; завдяки рекламі виникають значні зовнішні витрати –збільшується споживання шкідливих продуктів (тютюну, алкоголю) тощо.

Якщо досконалий конкурент не витрачає кошти на рекламу через те що її можливий ефект значною мірою дістанеться іншим, а монополісту реклама не дуже потрібна через відсутність суперників, то для монополістичного конкурента реклама слугує одним з основних знарядь у боротьбі за існування. За рахунок витрат на рекламу він може збільшити свою частку ринку.

Фірми за монополістичної конкуренції, а також за олігополії досить багато уваги приділяють розробці рекламного повідомлення. Удала провідна ідея реклами, форма подання матеріалу, його обсяг – визначають кінцеву результативність усього рекламного процесу (мал. 6.9).

Мал. 6.9. збільшення виручки за рахунок реклами.

Витрати на рекламу збільшують вартість одиниці випуску (АС → АС₁), але одночасно зріс попит на продукцію фірми (D → D₁) і, в результаті, виручка фірми зросла.

Крім того, коли значно розширюється виробництво завдяки вдалій рекламі, то при цьому можуть навіть зменшитися середні витрати фірми, проте, якщо реклама виявиться марною, і обсяг виробництва залишиться незмінним, то при цьому значно збільшується вартість одиниці продукції.

Мал. 6.10. Вплив реклами на середні витрати фірми.

На малюнку 6.10 показані криві середніх витрат фірми без використання реклами (АС) та з використанням реклами (АС₁). Якщо рекламна кампанія допоможе фірмі збільшити обсяг виробництва з Q₀ до Q₁, її середні витрати зменшаться з “а” до “b”. А якщо реклама не буде сприяти розширенню виробництва і виробництво залишиться незмінним – Q₀, то середні витрати фірми підвищаться з “а” до “с”.

Питання 6.10: Монополістична конкуренція та економічна ефективність.

Відповідь:

Економічна ефективність вимагає потрійної рівності: ціни, граничних витрат і мінімальних середніх витрат. Рівність ціни та граничних витрат необхідно для досягнення ефективного використання ресурсів. Рівність ціни з мінімальними середніми витратами передбачає високу виробничу ефективність, використання найбільш ефективної технології. Дана рівність означає, що споживачі одержать найбільший обсяг продукції по найнижчій ціні, яку будуть допускати існуючі витрати.

Ринки з досконалою конкуренцією бажані, оскільки вони економічно ефективні – поки нічого не перешкоджає нормальній діяльності ринку. Монополістична конкуренція в дечому подібна до досконалої конкуренції, проте, чи є вона ефективною ринковою структурою? Щоб відповісти на запитання, порівняймо довгострокову рівновагу в монополістично конкурентній галузі (мал. 6.11.б) з довгостроковою рівновагою в досконало конкурентній галузі (мал. 6.11.а). В умовах досконалої конкуренції ціна дорівнює граничним витратам, проте в умовах монополістичної конкуренції ціна перевищує граничні витрати.

Мал. 6.11 Довгострокова рівновага фірм:

а) в умовах досконалої конкуренції; б) в умовах монополістичної конкуренції.

З мал. 6.11.б випливає, що в монопольно конкурентній галузі існують два джерела неефективності.

По-перше, на відміну від ринку з досконалою конкуренцією, ціна рівноваги перевищує граничні витрати. Адже рівновага наступає у точці перетину кривої граничних витрат з кривою граничного доходу, тобто коли MC = MR. Оскільки ціна завжди більша за граничний дохід, то в точці рівноваги вона буде більшою, ніж граничні витрати. Це означає, що цінність для споживачів додаткових одиниць продукції перевищує вартість виробництва цих одиниць. Якби обсяги виробництва збільшилися до тієї точки, де крива попиту перетинає криву граничних витрат, то сумарний надлишок можна було б збільшити на величину, що дорівнює заштрихованій площині на мал..6.11.б. Отже, монополістична конкуренція не забезпечує оптимального розподілу та використання ресурсів.

По-друге, монопольно конкурентна фірма функціонує з надлишковою продуктивністю – її рівень виробництва нижчий від того, який мінімізує середні витрати. Вхід нових фірм на ринок зводить прибутки до нуля, як на ринку з абсолютною конкуренцією, так і на ринку з монополістичною конкуренцією. На ринку з досконалою конкуренцією крива попиту на товар фірми – це горизонтальна лінія, так, що точка нульового прибутку збігається з точкою мінімальних середніх витрат, як показано на мал.. 6.11.а. Проте на ринку з монополістичною конкуренцією крива попиту похило спрямована донизу, так, що точка нульового прибутку перебуває зліва від точки мінімальних середніх витрат (мал..6.11.б). Тобто, рівень виробництва фірми за монополістичної конкуренції нижчій від того, який мінімізує середні витрати, а ціна вища за мінімальні середні витрати.

Отже, споживачі завжди змушені платити на ринку монополістичної конкуренції за одиницю продукції більше, ніж на конкурентному ринку.

Таким чином, недовантажені потужності підприємств та завищені ціни – ось плата суспільства за монополістичну конкуренцію.

Але стверджувати, що монополістична конкуренція – це соціально небажана ринкова структура неможливо з двох причин:

По-перше, на більшості ринків з монополістичною конкуренцією монопольна влада незначна. Як правило, тут конкурує достатня кількість фірм, товарні марки яких легко взаємно замінюються, так, що жодна окрема фірма не має значної монопольної влади. І оскільки криві попиту на товар фірми будуть досить еластичними, будь-який надлишок фірми буде також незначний.

По-друге, якою б не була неефективність, її необхідно порівнювати з важливою вигодою, яку створює монополістична конкуренція – різноманітність товарів. Справа в тому, що орієнтація на монополістичну конкуренцію постійно націлює фірму на пошук варіантів виділення свого продукту серед аналогічних товарів галузі, найповніше, враховуючи при цьому різноманітність потреб споживачів. Більшість споживачів цінить можливість вибору серед великої кількості конкуруючих товарів та марок, що так чи інакше відрізняються між собою. Виграш від різноманітності може бути значним і набагато переважати неефективні витрати, які виникають від кривих попиту, нахилених донизу.

Тести 6.1. Ринки монополістичної конкуренції та олігополії.

Вибрати з наведених правильний варіант відповіді:

1. Які з наведених характеристик кривої попиту притаманні ринку монополістичної конкуренції:

а) абсолютна еластичність;

б) абсолютна нееластичність;

в) висока еластичність;

г) низька еластичність.

2. Монополістична конкуренція відрізняється від досконалої конкуренції:

а) неоднорідністю продукції;

б) великою кількістю виробників;

в) легкістю входу та виходу з галузі;

г) безліччю покупців.

3. В умовах монополістичної конкуренції:

а) MR = P;

б) MC = P;

в) MR = MC = P;

г) MR < P.

4. Крива попиту на продукцію окремої фірми в умовах монополістичної конкуренції:

а) співпадає з ринковою кривою попиту;

б) абсолютно еластична;

в) спадаюча крива з високою еластичністю;

г) абсолютно нееластична.

5. Умовою максимізації прибутку фірмою в умовах монополістичної конкуренції є випуск такої кількості продукції, за якою:

а) ціна більша ніж середні валові витрати;

б) ціна дорівнює граничним витратам;

в) граничний доход дорівнює граничним витратам;

г) ціна є більшою, ніж граничні витрати.

6. Формами диференціації продукції не можуть бути:

а) якість товару;

б) різні ціни на одну і ту ж товарну групу;

в) розміщення торгової точки;

г) стимулювання збуту.

7. Олігополістичний ринок має з ринком монополістичної конкуренції таку спільну рису:

а) відсутні бар’єри до вступу в галузь;

б) для фірми характерна стратегічна поведінка;

в) діє незначна кількість виробників.

г) фірми мають монопольну владу.

8. До методів ведення нецінової конкуренції не належить:

а) реклама;

б) надання гарантійного обслуговування;

в) надання споживацького кредиту;

г) сезонний розпродаж товару.

9. Дуополія – це ситуація, коли:

а) одному покупцю протистоїть один продавець;

б) в галузі функціонує дві фірми;

в) одному продавцю протистоять два покупця;

г) двом фірмам протистоїть один покупець.

10. Цикл послідовного зменшення ціни конкуруючими фірмами на олігополістичному ринку – це:

а) цінове лідерство;

б) цінова війна;

в) таємна змова;

г) висока цінова конкуренція.

11. В умовах олігополії спонукає фірм до таємної змови:

а) залежність однієї фірми від іншої;

б) відмінності у попиті та витратах фірм;

в) зниження рівня процентної ставки.

г) наявність у галузі мілких фірм.

12. Модель “ламаної кривої попиту” показує, що в умовах олігополії:

а) фірмам слід підвищувати ціну продукції;

б) фірмам слід зменшувати ціну продукції;

в) будь-яка зміна ціни призводить до гіршого;

г) можна встановлювати будь-яку ціну.

13. «Ламана крива попиту» для олігополіста обов’язково припускає, що:

а) існує розрив кривої граничних витрат;

б) існує розрив кривої граничного доходу;

в) ціна товару вище рівня граничних витрат;

г) ціна товару нижче рівня граничних витрат.

14. Якщо підприємство за умов олігополії очікує, що при зниженні або підвищенні ціни всі учасники ринку зроблять теж саме, то воно:

а) має справу з жорсткою ціновою конкуренцією;

б) має ламану криву попиту;

в) є ціновим лідером даного ринку;

г) максимізує свої прибутки.

15. Ймовірність виникнення картелю при олігополії висока при умові:

а) відмінності у попиті та витратах фірм;

б) якщо в галузі є фірма-лідер;

в) мала кількість фірм у галузі;

г) в галузі існують мілкі фірми.