22.Культурная жизнь межвоенного периода
Основание медицинского института (первый ректор-профессор Д.К.Заболотный).
Литературная жизнь Одессы.
Музыкальные традиции Одессы.
История Одесской киностудии.
Золотой или трудный век одесской культуры?
-руководство учреждениями народного образования в Одессе после установления советской власти осуществлял губернский отдел народного образования губисполкома;
-глава Одесского губнаробразования с 1921 года по 1922 год - историк, педагог, позднее выдающийся советский дипломат и первый президент Российской Академии педагогических наук В. П. Потѐмкин;
-самое важное задание органов образования - ликвидация безграмотности;
-при создании системы народного образования учитывался национальный вопрос;
-создавалась система профессионального образования рабочей молодежи;
-первый рабочий факультет в Украине появился в Одессе в 1920 году;
-в процессе реформы высшего образования в Украине (1920 г.) были ликвидированы все университеты: на их базе были созданы Институты народного образования (ИНО);
-медицинский факультет университета в 1920 году был превращен в медицинскую академию, со временем - медицинский институт, первым ректором которого стал известный ученый-эпидемиолог профессор Д.К. Заболотный;
-в 1933 году был создан Одесский педагогический институт;
-в 1920 - 1930 годы в Одессе возник ряд научно-исследовательских институтов: санитарно-бактериологический, институт стоматологии, институт курортологии,
Всесоюзный селекционно-генетический институт, Украинский научно-исследовательский институт виноградарства и виноделия, Украинский научно-исследовательский институт экспериментальной офтальмологии, руководителем которого был академик В.П. Филатов.
Даниил Кириллович Заболотный (1866-1929)
– первый ректор Одесского медицинского института
Должно было пройти время, чтобы после разрушения старой высшей школы на новых принципах стал осуществляться медленный ее подъем. Однако то положительное, что было заложено еще в дореволюционном периоде, стало проявляться, давая свои плоды. Вскоре Медицинский факультет Новороссийского университета был реформирован в самостоятельное высшее учебное заведение - медицинский институт, который превратился в ведущий вуз юга нашей страны.
В 20-е годы прошлого столетия активно формируются и развиваются основные научные школы, которые принесли Медицинскому институту всемирную славу. Это - одесская терапевтическая школа, основанная учениками С. П. Боткина, - профессорами С. В. Левашовым и П. А. Вальтером, продолжателями которой стали Л. П. Дмитренко, Н. Д. Стражеско, Ф. Г. Яновский, М. А. Ясиновский. В этот период активно и плодотворно развивается одесская офтальмологическая школа, одним из основателей которой был профессор С. С. Головин. Дальнейшее ее становление и всемирная известность связаны с именем академика В. П. Филатова.
Еще в дореволюционное время зарождается всемирно известная школа патологов, основателем которой был первый декан Медицинского факультета В. В. Подвысоцкий. Его ближайшими учениками и помощниками были А. А. Богомолец и Д. К. Заболотный, в дальнейшем возглавлявшие Академию Наук Украины.
Одновременно формируется крупнейшая научная школа выдающегося ученогопатолога В. В. Воронина. На его идеях воспитывались будущие известные клиницисты В. П. Филатов, Л. Ф. Дмитриенко, С. И. Винокуров, Л. А. Черкес, М. А. Ясиновский, В. К. Жгенти и другие.
Нельзя не упомянуть когорту известных морфологов, чьи оригинальные работы получили признание во всем мире. Это профессора Н. К. Лысенков, Н. С. Кондратьев, Ф. А. Волынский, В. И. Бушкович и др.
История создания Одесского государственного медицинского университета odmu.od.ua
Из паспорта на Одесскую музыкальную школу имени Столярского:
Музыкальная школа им. Столярского. 1962 г.
Однією з визначних споруд і установ у місті Одесі, що відома далеко за межами міста, є середня спеціалізована музична школа імені П.С.Столярського, вихованці якої зробили значний внесок у розвиток музичного (особливо скрипального і фортепіанного) мистецтва Радянського Союзу й України. Серед її учнів такі видатні музиканти: Д.Ойстрах, В.Клімов, Я.Зак, Ю. Фалік, С.Терентьєв і багато інших.
Історія спеціалізованої музичної школи-десятирічки (з інтернатом) для обдарованих дітей відходить у 1933 рік. Тоді на базі приватної музичної школи відомого одеського скрипаля й педагога Петра Соломоновича Столярського була відкрита Одеська спеціалізована музична школа-десятирічка-інтернат. Відразу ж вона отримала ім‘я свого видатного педагога (офіційно присвоєно лише 1937 року). З самого початку своєї роботи в ній навчалося 30 учнів. Клас скрипки вів особисто П.С.Столярський зі своїм асистентом Л.Д. Лемберським. Через два роки після заснування школи юні її вихованці здобули звання лауреатів на ІІ Всесоюзному конкурсі музикантів-виконавців.
Відразу ж при школі був відкритий інтернат – сюди приїзджали діти з колгоспів, віддалених районів України. Вже 1936 року в школі було 190 учнів. У колектив влилися нові педагоги – Плешицер, Мордкович, Бродський.
1937 року відбулося два міжнародних конкурси – конкурс скрипалів імені Е.Ізаї у Брюселі та конкурс піаністів імені Ф.Шопена у Варшаві, де перші місця посіли вихованці Одеської консерваторії та музичної школи імені П.С.Столярського. З успіхом пройшов показ школи в Москві на перегляді десятирічок Москви, Ленінграда, Києва та Одеси. В центрі уваги опинився дитячий оркестр під керівництвом П.С.Столярського та ансамбль скрипалів.
Враховуючи такі суттєві успіхи вихованців школи П.С.Столярського і його особисті педагогічні досягнення, міське керівництво Одеси у 1937 році прийняло рішення побудувати спеціальне приміщення для спеціалізованої музичної школи-інтернату зі спеціально обладнаними класами, концертною залою, бібліотекою та гуртожитком.
Будівля музичної школи розміщена на великій ділянці з крутим ухилом у бік Воєнного узвозу. Раніше на цьому місці знаходився двоповерховий на високому напівпідвалі дім Бодаревського. Він був спроектований 1848 року архітектором К.О.Даллаквою і своїм продовгуватим фасадом з двома бічними ризалітами був звернутий до Воєнного узвозу. У 1930-ті роки з перетворенням Одеси у великий культурний центр постала необхідність у спеціальній музичній школі-інтернаті. На місці дому, що був дуже старим і до того ж займав відповідальну у містобудівному відношені ділянку у центрі Одеси, в 1938-1939 роках було зведено нову споруду за найкращим конкурсним проектом бригади одеських архітекторів на чолі з Федором Абрамовичем Троупянським.
На початку Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років спеціалізована музична школа-десятирічка-інтернат майже в повному складі була евакуйована до Свердловська. Будівля школи, заняття в якій частково продовжувалися під час румунської окупаційної влади в квітні 1944 року – перед відступом німецько-румунських військ з Одеси - була знищена. Того ж місяця у Свердловську помер її засновник – професор П.С.Столярський.
Утім, за період з квітня 1944 по вересень 1945 року будівлі спеціалізованої музичної школи імені П.С.Столярського були відновлені за первісним проектом. У цьому була велика заслуга не тільки будівельників та архітекторів Одеси, а й педагогів і директорів школи – Г.Х. Бучинського та А.А.Станко.
Вже 1945 року в школі було 300 учнів. Повністю відновили класи віолончелі, арфи та духових інструментів. У 1950-ті роки в школі відкрилися теоретичний та хормейстерський класи. На початку 1960-х років школа приймала вже 435 учнів. Тоді ж була відпрацьована система навчання в школі за двома циклами – музичне та загальноосвітнє в обсязі середної школи. Дітей на навчання почали приймати з 7-річного віку, які мали відповідні музичні здібності для навчання у класах фортепіано, скрипки та віолончелі. У 1980-х роках при школі була відкрита підготовча госпрозрахункова група для дітей 5-6 років. Випускники школи, як правило, продовжували своє навчання в Одеській консерваторії імені Н.В.Нежданової.
Паспорт об’єкту.
Прийнято на облік як пам‘ятник архітектури рішенням Одеського облвиконкому № 480 від 15.08.1985 р. Прийнято на облік як пам‘ятник історії рішенням Одеського облвиконкому № 652 від 25.12.1984 р.
Пѐтр Соломонович Столярский
СТОЛЯРСЬКИЙ Петро Соломонович (18(30) ХІ 1871 р., Липовці,
Київської губернії, тепер Вінницької області
– 29 ІV 1944 р. – Свердловськ) – видатний радянський скрипаль, педагог, мичносуспільний діяч. Народний артист УРСР (1939). Член КПРС з 1939 року.
Грі на скрипці став навчатися в дитинстві під керівництвом батька. Деякий час навчався у Варшаві під керівництвом С. Барцевича. У 1893 році закінчив Одеське музичне училище, а у 1900 році закінчив музичне училище РМО (Російського Музичного Товариства – РМТ) по класу скрипки у Й.Й. Карбульки. Навчався також у Еміля Млинарського – видатного польського скрипаля, який довгий час мешкав у Одесі. У 1893-1911 роках працював артистомскрипалем в оркестрі Оперного театру в Одесі, одночасно вів педагогічну діяльність. 1911 року, за допомогою професора
Петербурзької консерваторії Леоніда Ауера П.С.Столярський відкрив в Одесі власну приватну музичну школу (у власній квартирі), куди брав на навчання дітей з 5-річного віку. 1920 року П.С.Столярський брав участь у конкурсі на заміщення вакантної посади викладача Одеської консерваторії і був обраний одноголосно. З 1923 року П.С.Столярський - професор Одеської консерваторії імені Н.В.Нежданової. П.С. Столярський - один із засновників радянської скрипальної школи. Він був ініціатором і засновником першої в Радянському Союзі музичної школи-інтернату-десятирічки для обдарованих дітей, яка була відкрита в Одесі на базі його власної приватної музичної школи у 1933 році (офіційно почала працювати з 1933/34 навчального року, з 1939 року отримала спеціально побудоване приміщення), яка відразу отримала ім‘я П.С.Столярського (офіційно з 1937 року). З іменем П.С.Столярського повязано утвердження в радянській музичній педагогиці метода професійного навчання дітей музиці з раннього віку.
Чудові результати педагогічної роботи П.С.Столярського привернули увагу радянського суспільства. За зразком його школи-десятирічки були створені групи для особливо обдарованих дітей при Московській, Ленінградській, Київській та інших консерваторіях, а потім музичні школи-десятирічки (в подальшому спеціалізовані музичні школи) в інших містах СРСР.
Педагогічна майстерність, високі особистісні якості педагога-майстра, тонке музичне чуття й організаторський талант дозволили П.С.Столярському досягти вражаючих результатів. Першочергове значення він надавав методу відбору дітей до музичної школи. П.С.Столярський володів рідкою якістю миттєво розпізнавати здібності дитини й більше того вгадувати її майбутнє. Система занять у спеціальній музичній школі-десятирічці була основана на глибокому розумінні психології дитини. Широко застосовувався метод гри-занять. Намагаючись виховувати у дитини з самого початку навчання професійних та артистичних навичок майбутнього виконавця, П.С.Столярський надавав виключне значення розвитку музичної фантазії, емоційного сприйняття й відтворення їх в музиці. Метою цього було виховання у маленькій людині широко
розвинутого музиканта, майбутнього великого артиста з перших його кроків у музиці. Тому, П.С.Столярський наполягав на тому, щоб майбутні скрипалі об‘єднувалися в скрипальні дуети, квартети, ансамблі, вивчали альт і якомого більше виступали на публіці. Його учні виступали в оркестрах, різного роду ансамблях; особливо великого значення надавалося грі в унісон і не тільки в колективах скрипалів – а й разом з віолончелістами, піаністами і т.д. Створений П.С.Столярським шкільний симфонічний оркестр, яким він до того ж і особисто керував – перший в СРСР колектив юних музикантів, який не мав аналогу.
Суцільний триумф П.С.Столярський пережив у 1937 році, коли на Першому міжнародному конкурсі імені Ежена Ізаї в Брюселі всі призові місця посіли його учні – Давид Ойстрах, Єлизавета Гілельс, Буся Гольдштейн і Михайло Фіхтенгольц. За це професор П.С. Столярський, що фактично створив вітчізняну скрипальну школу, був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапору – за «видатний внесок у розвиток радянської музичної культури», а Й.В.Сталін подарував йому автомобіль.
Відомий французський скрипаль Жак Тібо назвав клас П.С.Столярського «гордістю світової скрипальної школи».
З початком Великої Вітчізняної війни 1941-1945 рр. та героїчної оборони Одеси у серпні 1941 року П.С.Столярський був разом зі своєю музичною школою евакуйований до Свердловська. Там він не тільки продовжував педагогічну діяльність, а й відкрив у 1944 р., на зразок евакуйовано Одеську спеціалізовану музичну школу (нині також імені П.С.Столярського). На Уралі здоров‘я П.С.Столярського було підірване недостатнім харчуванням і сильними морозами. Відмовившись переїжджати самостійно без власних учнів до Москви, 29 квітня 1944 року у Свердловську помер видатний скрипаль-педагог.
Він виховав цілу плеяду радянських скрипалів, саме: Д.Ф.Ойстрах, М.М.Мільштейн, С.І. Фурер, Є.Г.Гілелс, М.І. Фіхтенгольц, М.Л. Затуловський та інші. Педагогічні ідеї П.С.Столярського отримали широке визнання у всьому світі. Ім‘я П.С.Столярського присвоєно середній спеціальній музичній школі в Одесі, яку він заснував.
Сімейний архів, а також годинник та орден видатного педагога і скрипаля до нині зберігаються в Одеському історико-краєзнавчому музеї.
Директор Музея Кино Одесской киностудии Вадим Костроменко пишет:
«В 1921 году решением Одесского губполитсовета создаѐтся в худоотделе отдел кино. Руководителем подотдела назначен Михаил Капчинский. Поставлена задача: в кратчайший срок восстановить в Одессе демонстрацию фильмов. Легко сказать, уцелело всего шесть кинотеатров. Озирая свои «владения», Капчинский удручѐн: проекционная техника в ужасном состоянии, а залы – в одном сорваны обои, порезан экран. В другом поломаны стулья. В третьем - пол. Заплѐван семечковой шелухой. Мрак. Грязь. Застоявшийся воздух. Разорение…»
Костроменко В. Очерки истории Одесской киностудии. Факты, документы, воспоминания, байки. – Часть первая. – Одесса, 2010. - С. 28.
Мемориальная доска Александру Петровичу Довженко на Одесской киностудии и съѐмочный аппарат, благодаря которому были сняты первые его фильмы.
1.Обратите внимание на последнее фото, где видна часть афишы к фильму А.Довженко. Как Вы думаете, о каких событиях этот фильм?
2.А какой советский фильм был впервые снят в Одессе?
3.В каких условиях возрождалось кино в Одессе?
Из книги «Литературная Одесса»:
В книге К. Паустовского «Время больших ожиданий» внимание читателей привлекла фамилия писателя, на много лет исчезнувшая – Исаак Бабель.
Исаак Эммануилович Бабель (1894-1940) родился в Одессе, некоторое время семья жила в Николаеве, но вскоре вернулась в Одессу. Как и многие одесские мальчики, по моде того времени, Бабель учился играть на скрипке у знаменитого Петра Столярского (неудавшаяся учеба описана в рассказе «Пробуждение» (1930)). Бабель окончил
Коммерческое училище, учился в Киеве, Петербурге. С детства много читал, особенно увлекался французской литературой, по воспоминаниям, даже первый свой рассказ написал на французском языке.
В 1916 году петербуржский журнал публикует очерк Бабеля «Одесса».
«Одесса – очень скверный город. Это всем известно. Вместо ‗большая разница‘ там говорят – ‗две большие разницы‗ и еще: ‗тудою и сюдою‘.
… город, в котором легко жить, в котором ясно жить… Летом в его купальнях блестят на солнце мускулистые бронзовые фигуры юношей,
занимающихся спортом, мощные тела рыбаков, не занимающихся спортом, жирные, толстопузые и добродушные телеса ‗негоциантов‘…
ВОдессе сладостные и томительные весенние вечера, пряный аромат акаций и исполненная ровного и неотразимого света луна над темным морем.
…В Одессе есть порт, а в порту – пароходы, пришедшие из Ньюкастля, Кардифа, Марселя и Порт-Саида… Одесса знала времена расцвета, знает времена увядания – поэтичного, чуть-чуть беззаботного и очень беспомощного увядания».
Втом же году в журнале М. Горького «Летопись» был напечатан рассказ Бабеля. Известный писатель посоветовал начинающему «пойти в люди», чтобы лучше узнать жизнь. Позднее Бабель писал, что был солдатом и воевал во время Первой мировой войны, работал в газете, был переводчиком. Но две самые значимые страницы его жизни, отраженные в его книгах, – детство, что прошло на Молдаванке (в начале ХХ века именно там жила большая часть налетчиков) и служба в 1920 году в Первой конной армии, во время наступления на Польшу.
Бабелю было присуще неуемное любопытство, его интересовали люди, их поступки. Язык его рассказов ярок и сжат. Он писал коротенькие рассказы, составившие две книги.
«Одесские рассказы» – истории об одесских налетчиках и их «короле» Мишке Япончике, орудовавшем в Одессе в 1917-19 годах. Бабель называет свого героя «Беня Крик», о нем написаны рассказы «Король» (1921), «Как это делалось в Одессе» (1923), «Справедливость в скобках» (1921). Рассказ «Король» впервые был напечатан на страницах одесской газеты «Известия».
К этому же циклу относятся «Любка Казак» (1924), «Фроим Грач» (1933, впервые напечатанный лишь в 1963), «Отец» (1924). Веселым рассказам о налетчиках противостоит «Конармия» – такие же небольшие по объему рассказы об ужасах войны.
Окончательно покинул Одессу Бабель в 1924 году, но часто приезжал сюда. По натуре он был непоседлив, много ездил по стране, его друзьями и знакомыми были самые разные люди: от простых крестьян и рабочих, от завсегдатаев ипподрома и бывших конармейцев до знаменитых писателей и руководителей страны.
Бабеля упрекали в том, что он мало пишет. Заступаясь, друзья в шутку сравнивали его со слонихой, длительное время вынашивающей ребенка, но рожающей гиганта. Многие рассказы Бабеля просто невозможно было опубликовать в те годы – о коллективизации, об одесском ЧК – они вовсе не были такими жизнеутверждающими, как требовалось в те годы.
В1939 Бабеля арестовали, обвинив в шпионаже в пользу Франции и в подготовке покушения на Сталина. В 1940 году он был расстрелян. Изъятые во время обыска рукописи новых рассказов и повести были уничтожены в НКВД. Длительное время настоящая дата смерти Бабеля была неизвестна. Книги его до 1959 года не переиздавались
вСССР, но за границей выходили как по-русски, так и в переводах.
Короткие «Одесские рассказы» сделали наш город всемирно известным.
Литературная Одесса. – Одесса, 204. – С. 39-40.
Исаак Бабель и его печатная машинка
ВОПРОСЫ И ЗАДАНИЯ
1.В портретной галерее одесских литераторов указан и знаменитый советский поэт Владимир Маяковский. Как вы думаете, почему он попал в плеяду литераторов - наших земляков?
2.Одесская киностудия стала первой на Украине, созданной советской властью. Почему именно в нашем городе, а не в Харькове (тогдашней столице Украины) и не в Киеве (столице УССР с 1934 г.) было решено создать студию художественных фильмов?
3.Расскажите о своѐм самом любимом одесском писателе или поэте межвоенного периода…