Динаміка сукупних видатків на функціонування Державної казначейської служби України, тис. Грн.

Показник	2011	2012	2013		2014		2015
Загальний фонд
Всього	785 097,2	851 577	962 405,8	805 670,3			858 447
видатки споживання, в т. ч.	745 097,20	755 771,00	962 405,80	805 670,30			858 447,00
оплата праці	471 339,40	471 003,60	492 559,20	450 359,50			429 984,80
комунальні послуги та енергоносії	24451	29 264,50	41 940,90	39 884,50			45 845,70
видатки розвитку	40 000	95 806	0	0			0
Спеціальний фонд
Всього	4 627,50	5 193,80	6 790,30	6 464,80		5 953,90
видатки споживання, в т. ч.	3881	4 300,30	6 031,30	5 914,80		5 482,60

Продовження таблиці 3.3

оплата праці	0	0	0	0	0
комунальні послуги та енергоносії	1 363,60	1 435,40	2 766,30	2 392,70	2 389,20
видатки розвитку	746,5	893,5	759	550	471,3
Разом	789 724,70	856 770,80	969 196,10	812 135,10	864 400,90

Органи Державної казначейської служби України фінансуються повністю за рахунок Державного бюджету України як загального, так і спеціального фондів. У 2015 році загальні видатки на функціонування ДКСУ склали 864 400,9 тис. грн, з яких 858 447 тис. грн. із загального фонду і 5945,9 тис. грн. зі спеціального. Зазначена сума є більшою від аналогічних видатків у 2011 році – на 74 676,2 тис. грн. (загальний фонд зріс на 73349,8 тис. грн, а спеціальний – на 1326 тис. грн.). У минулому році Казначейство України було профінансовано на 864 400,9 тис. грн., а найбільше видатків на службу спостерігалися у докризовому 2013 році – 969 196,1 тис. грн.

Із загального фонду державного бюджету було профінансовано лише видатки споживання – 858447 тис. грн, що на 113 349,8 тис. грн. більше, ніж у 2011 році (745097,2 тис. грн.). Серед них левову частку (більше 50%) займають видатки на оплату праці – 429984 тис. грн (що менше від аналогічного показника базового 2011 року на 41345,6 тис. грн). Іншою суттєвою складовою видатків споживання склали видатки на комунальні послуги та енергоносії. У звітному році вони складали 45845,7 тис. грн, що на 21394,7 тис. грн більше, ніж в 2011 році. Із загального фонду видатки розвитку мали місце лише у 2012 році – 95, 8 млн. грн. та у 2011 році – 40 млн. грн.

Видатки спеціального фонду були суттєво меншими. Так, у 2015 році вони були профінансовані на суму 5953,9 тис. грн., що на 1326, 4 тис. грн більше, ніж у базовому році, проте на 510,9 тис. грн. менше, ніж у минулому 2014 році[21, ст. 22-26].

Таким чином державний бюджет України у звітному періоді виконувався в умовах падіння ділової активності, зниження експорту товарів. Доходи державного бюджету становили 244,7 млрд грн, або 48,2 відс. річного плану. План звітного періоду за доходами загального фонду перевиконано на 21,4 млрд грн, або 10,1 відсотка. Порівняно з першим півріччям 2014 року, доходи державного бюджету зросли на 68,8 млрд грн, або 39,1 відс., що в умовах економічного падіння спричинено насамперед девальвацією гривні, змінами бюджетного і податкового законодавства й інфляційним чинником. Видатки державного бюджету проведені в сумі 245,7 млрд грн, або 42,8 відс. річного плану, що на 48,1 млрд грн, або 24,4 відс., більше, ніж у першому півріччі 2014 року. На поточні видатки спрямовано 98,9 відс. їх загального обсягу. Загальний обсяг наданих з державного бюджету трансфертів збільшився, порівняно з першим півріччям попереднього року, на 15,2 млрд грн, або 24,4 відс., їх частка в доходах місцевих бюджетів зросла на 2,6 відс. пункту – до 58,3 відсотка. За перше півріччя 2015 року державний бюджет виконано з дефіцитом у сумі 2,1 млрд грн, або 2,7 відс. річного плану. Для фінансування державного бюджету залучено державні запозичення, частка яких у загальній сумі надходжень до державного бюджету, порівняно з відповідним періодом 2014 року, зросла до 39,0 відсотка. Девальвація гривні до іноземних валют і перевищення в 2,1 раза державних запозичень над витратами на погашення державного боргу призвели до збільшення державного боргу на 27,6 відс. – до 1 трлн 208,8 млрд гривень. Загалом державний і гарантований державою борг з початку року зріс на 30,7 відс. – до 1 трлн 438,2 млрд гривень. Витрати на погашення й обслуговування державного боргу збільшилися, порівняно із січнем – червнем 2014 року, на 47,6 млрд грн, або 69,2 відс., – до 116,4 млрд гривень.

ВИСНОВКИ

Основним фінансовим агентом держави, що здійснює обслуговування бюджетів є Державна казначейська служба України. Роль ДКСУ у процесі управління коштами бюджету є надзвичайно важливою, оскільки виключно даний орган володіє правом і має повноваження надавати достовірну і своєчасну інформацію щодо динаміки та стану державних фінансів загалом.

Таким чином у свої роботи ми дізналися, що єдину централізовану систему, яка містить центральне управління Державного казначейства України та його територіальних управлінь на місцях, було створено з метою:

• підвищення дієздатності державної бюджетної політики;

• ефективного управління доходами та витратами у процесі виконання державного бюджету;

• підвищення відповідальності учасників бюджетного процесу та забезпечення належної бюджетної звітності;

• оперативності реалізації державних програм;

• посилення контролю за надходженням, цільовим і ефективним використанням державних коштів.

У процесі аналізу функціонування казначейської системи виконання бюджетів загалом виявлено ряд чинників, які впливають на її ефективність.

Сам механізм казначейського обслуговування бюджетів розглядається як процес взаємозв’язку системи забезпечення та системи регулювання (яка у свою чергу включає набір конкретних методів і пов’язаних між собою важелів та інструментів), у результаті якого відбувається виконання бюджетів усіх рівнів у системі казначейства

Виявлено, що неефективне управління державними фінансовими потоками є вкрай важливою проблемою розвитку процесу виконання бюджетів в Україні. Головним фактором цього є надто повільний розвиток методології управління бюджетними коштами.

Якщо підсумувати результати існування Державного казначейства України, то, незважаючи на те що на момент його створення не існувало теоретичного підґрунтя реалізації функцій, можна стверджувати про позитивні досягнення у здійсненні ним контрольних функцій, створенні передумов для поліпшення управління доходами та витратами бюджету. При цьому слід враховувати, що будь-яка стратегія розвитку, пов’язана з роботою державного органу виконавчої влади, повинна відповідати меті створення та її фактичним можливостям.