Тема 30. Конституційне право республіки куба

План

1. Конституція Республіки Куба

2. Вищі органи державної влади

3. Конституційний контроль.

4. Місцеві органи народної влади

1. Конституція Республіки Куба.

Діюча Конституція Республіки Куба була прийнята шляхом референдуму 7 лютого 1976 року і введена в дію 24 лютого 1976

Конституція 1976 року невелика за обсягом. Вона складається з Преамбули, дев'яти частин, які, своєю чергою, поділяються на глави, а ті — на 141 статтю.

У Преамбулі дається характеристика боротьби кубинського народу за національну незалежність проти іспанського полонізму, імперіалістичного панування деяких великих держав, політичної корупції, безробіття, експлуатації, за завоювання національної незалежності та проведення демократичних перетворень. Сучасна Конституція — йдеться в кінці Преамбули — приймається вільним волевиявленням шляхом референдуму.

У главі "Політичні, соціальні та економічні основи держави" закріплюється класова суть та республіканська форма правління, національні символи, столиця, політична, соціальна та економічна основи держави; функції держави та її завдання у сучасний період розвитку.

Глави друга — "Громадянство", третя — "Родина", четверта — "Освіта та культура" Окрема (п'ята глава) висвітлює "Рівність", а шоста — "Основні права та обов'язки громадян".

Глава сьома "Принципи організації та діяльності державних органів" закріплює, що державні органи утворюються та діють на основі принципів демократії, єдності влади і демократичного централізму.

Глава восьма "Верховні органи народної влади" регулює правове становище органів держави: Національної Асамблеї Народної Влади, Державної влади, Ради Міністрів.

Глава дев'ята — "Місцеві органи народної влади", десята — "Суди та прокуратура", глава одинадцята — "Виборча система" і, нарешті, заключна — дванадцята — регулює питання повної або часткової реформи Конституції. Основний закон може бути переглянутий тільки Національною Асамблеєю народної влади на основі рішення, прийнятого поіменною більшістю — не менш як двома третинами загальної кількості її депутатів.

2. Вищі органи державної влади

Національна Асамблея народної влади - є верховним органом державної влади. Вона репрезентує і виражає волю всього трудового народу, є єдиним органом, якому належить установча та законодавча влада Республіки (статті 67, 68 Конституції).

Правове становище Національної Асамблеї народної влади регулюється Конституцією, Регламентом Національної Асамблеї народної влади від 18 липня 1977 року і частково Виборчим законом від 7 липня 1977 року.

Національна Асамблея народної влади складається з депутатів, які обираються загальними виборами. Право голосу мають усі кубинські громадяни, які досягли 16 років, а бути обраним — 18 років; вибори є рівними — кожний громадянин має один голос; виборці беруть участь у виборах на рівних засадах; голосування на виборах депутатів є таємним. Вибори депутатів є прямими. Національна Асамблея народної влади обирається строком на п'ять років; вона ж має право продовжувати цей строк у зв'язку з іншими винятковими обставинами, які перешкоджають нормальному проведенню виборів до того часу, поки не зникли такі умови.

Національна Асамблея народної влади обирає з числа своїх депутатів Державну Раду, яка складається з Голови, Першого заступника Голови, п'ятьох заступників Голови; призначає за пропозицією Голови Державної Ради Першого заступника Голови, заступників Голови та інших членів Ради Міністрів; обирає Голову та інших суддів Народного Верховного суду; Генерального прокурора і його заступників.

Право законодавчої ініціативи, тобто право на внесення пропозиції про прийняття нового закону або внесення змін у старий закон, яку обов'язково повинна розглянути Національна Асамблея народної влади, мають:

- депутати Національної Асамблеї народної влади;

- Державна Рада; Рада Міністрів;

- Комісії Національної Асамблеї народної влади;

- Національний Комітет Профцентру трудящих Куби;

- національні керівні органи інших масових громадських організацій;

- Народний Верховний Сул з питань, що відносяться до здійснення правосуддя;

- Генеральна прокуратура республіки з питань, що відносяться до її відання,

- не менш як десять тисяч громадян, які користуються правом голосу.

До повноважень Національної Асамблеї народної влади належить прийняття рішення про референдум.

Ефективність роботи вищого представницького органу значною мірою залежить від діяльності допоміжних органів, якими є постійні та тимчасові комісії.

Регламент Національної Асамблеї народної влади від 18 липня 1977 року (статті 20—40) закріплює принцип утворення комісій по галузях виробництва і послуг чи по сферах діяльності та їх повноваження