Тема 19. Конституційне право чеської республіки

1. Конституція:історія та сучасність.

2. Система вищих органів Чеської Республіки

3. Конституційний суд.

1. Конституція: історія та сучасність.

Сучасна Конституція Чеської Республіки була прийнята 16 грудня 1992 року. Це перша Конституція незалежної Чеської держави. Остання виникла внаслідок порозуміння двох слов'янських народів чехів та словаків, які тривалий час проживали у спільній чехословацькій державі.

Відомо, що протягом кількох століть ні чехи, ні словаки не мали самостійної держави і були примусово включені до складу Австро-Угорської Імперії.

Поразка Німеччини та її союзника Австро-Угорської Імперії під час першої світової війни, піднесення національно-визвольного руху, Жовтнева революція в Росії та інші обставини сприяли утворенню самостійної чехословацької держави як держави для двох слов'янських народів. У той час ідейною основою державності стала теорія "чехословакіз-му", тобто теорія єдиної чехословацької нації, в якій не було окремого місця чеській і словацькій націям.

28 жовтня 1918 року утворилася Чехословацька Республіка як незалежна держава.

У роки другої світової війни Чехословаччина стала жертвою фашистської Німеччини. В березні 1939 року вона припиниласвоє існування як самостійна держава.

Відродження Чехословаччини розпочалося з моменту її звільнення Радянською Армією. Цьому процесу сприяла Кошицька урядова програма 1945 року, яка проголосила установлення взаємовідносин між чехами і словаками на основі принципу "рівний з рівним". Про це свідчила Конституція Чехословаччини 1948 року, яка проголосила Чехословаччину унітарною державою двох рівноправних народів — чехів і словаків, але у дійсності не закріпила цей принцип. Хоч у Словаччині були створені законодавчі та виконавчі державні органи (Словацька національна рада — СНР, Колегія уповноважених), але їхні повноваження обмежувалися значною мірою загальнодержавними органами: Національними зборами. Президентом та урядом країни.

Конституція 11 липня 1960 року зробила подальший крок у позбавленні Словаччини самостійності в рішенні своїх внутрішніх проблем, особливо господарських. Словацька Національна рада була проголошена національним органом державної влади й управління, тобто була ліквідована Колегія уповноважених як орган управління, а окремі уповноважені були підпорядковані безпосередньо уряду Чехословаччини. СНР за Конституцією 11 липня 1960 року, була перетворена на "декораційний" орган, позбавлений влади. Це, природно, зумовило непорозуміння між чехами та словаками.

Установленню справедливих відносин між чехами та словаками у державно-правовій сфері був покликаний Конституційний закон від 27 жовтня 1968 року "Про чехословацьку федерацію". Зокрема, він передбачав утворення чехословацької федерації, суб'єктом якої стали чеська та словацька республіки.

Наприкінці 80-х — на початку 90-х років розпочалася боротьба політичних сил як в Чехії, так і в Словаччині за скасування федерації і утворення Словацької та Чеської незалежних держав.

Федеральні збори Чехословаччини прийняли кілька десятків законодавчих актів, спрямованих на ліквідацію федерації чехів та словаків і утворення самостійних незалежних держав.

На території Словаччини відбувся референдум. За ліквідацію федерації і утворення самостійної словацької держави висловилися 95 відсотків усіх виборців, які взяли участь у референдумі. Так демократичним шляхом було вирішено питання про ліквідацію федерації та утворення замість неї двох самостійних національних держав.

Протягом 1992 року були прийняті Конституція Словацької Республіки (1 вересня) і Конституція Чеської Республіки (16 грудня 1992 року). Остання набула чинності 1 січня 1993 року1.

Утворення двох самостійних національних республік, які раніше складали чехословацьку федеративну республіку, є визнанням права чеського та словацького народів да самовизначення.

Чехословацька федерація припинила своє існування.

Відповідно до ст. 1 Конституції, "Чеська Республіка є суверенною, єдиною, а також демократичною правовою державою, заснованою на повазі до прав і свобод людини і громадянина". Чехія є республікою з парламентарною формою правління.

Конституція Чеської Республіки від 16 грудня 1992 року складається з короткої преамбули, що має декларативний характер. У преамбулі, зокрема, нагадується історія Чеської державності. Громадяни Чеської республіки в Богемії, Моравії та Сілезії вирішили спільно захищати і розвивати успадковане природне, культурне, матеріальне та духовне багатство, а також додержуватися всіх випробуваних часом принципів правової держави. У преамбулі записано прийняття Конституції ЧР вільно обраними представниками.

Конституція ЧР складається з восьми розділів.

Розділ перший "Основні положення" має 14 статей, в яких дається характеристика принципів державного устрою, здійснення народом державної влади через законодавчі, виконавчі та судові органи; належність влади усім громадянам; принципи політичної та економічної системи.

Складовою частиною конституційного порядку Чеської Республіки є Хартія основних прав і свобод, яка була опублікована Президією Чеської Національної ради 16 грудня 1992 року, тобто до набрання чинності Конституції. Вона включає главу першу "Загальні положення", главу другу "Права людини та основні свободи", яка, своєю чергою, складається з розділу першого "Основні права і свободи людини", розділу другого "Політичні права"; главу третю "Права національних і етнічних меншостей", главу четверту "Економічні, соціальні та культурні права", главу п'яту "Право на судовий та інший правовий захист" та заключну главу шосту "Загальні положення".

У розділі першому Конституції ЧР "Основні положення" закріплюється порядок доповнення та зміни Конституції; столиця та державні символи тощо.

Розділи другий, третій і четвертий регулюють правовий статус органів держави (відповідно до законодавчої влади, виконавчої влади, судової влади), розділи п'ятий І шостий присвячені Контрольній палаті та Чеському Національному банку; розділ сьомий — місцевому самоврядуванню, восьмий — "Тимчасовим та прикінцевим положенням".

За формою державного устрою Чехія є унітарною державою. З метою урядування її територія поділена на області і муніципалітети. Населення відповідних адміністративно-територіальних одиниць строком на чотири роки обирає представницькі органи — асамблеї. Останні, в свою чергу, на такий самий строк формують виконавчі органи — ради — на чолі з мером.