Сердюк%20БЖД%20лек%20у

81

утримуючої токсичні речовини мікробного чи немікробного походження. Харчові отруєння виникають раптово, охоплюючи часто значний контингент облич,

об'єднаний загальним джерелом харчування. Через якийсь час після вживання недоброякісної їжі (від 15 хв до 24 годин) може з'явитися біль в області живота,

нудота, блювота, понос, загальна слабість, порушення діяльності серцево-судинної системи й ін.

Харчові отруєння немікробного походження. Перелік таких отруєнь досить великий.

1. Отруєння отрутними грибами (блідою поганкою, мухомором, помилковим опеньком і ін.). Основні причини отруєння: недостатнє знайомство з грибами, збір переспілих і червивих грибів, незнання правил обробки умовно їстівних грибів,

недотримання санітарних правил при заготівлі. В останні роки навіть добре відомі їстівні гриби можуть викликати отруєння, якщо вони зібрані поблизу промислових чи об'єктів великих автомагістралей.

2.Отруєння продуктами тваринного походження. Найбільше значення мають отруєння рибою. Є отрутні види риб, а також риба може здобувати отрутні властивості при забрудненні водойм з'єднаннями ртуті, кадмію і т.д., порушенні технології консервування.

3.Отруєння рослинами. Спостерігалися отруєння листами і ягодами отрутних рослин, ядрами абрикосових, вишневих і інших кісточок. При неправильному збереженні пророслий і картопля, що позеленіла, містить отруйна речовина соланін,

тому його потрібно ретельно очищати.

4.Отруєння бджолиним медом. Мед може здобувати токсичні властивості при збиранні нектару з отрутних рослин (азалія, рододендрон і ін.).

5.Отруєння насіннями бур'янистих рослин.

6.Отруєння, викликувані отрутними домішками до харчових продуктів. Насамперед ,

забруднення їжі може відбутися при зіткненні з чи посудом тарою, виготовленими з не відповідають санітарним вимогам матеріалів, що містять свинець, цинк, чи мідь забрудненими раніше зберігалися в них отруйними речовинами. Відомі випадки,

коли в їжу замість борошна, солі, соди додавали отруту для гризунів, тарганів і т.д.

82

7. Отруєння, викликувані домішкою отрутохімікатів, застосовуваних у сільському господарстві. Надходячи з їжею в організм, вони накопичуються, уражають печінку,

бруньки, нервову систему.

8. Отруєння, викликувані різними харчовими добавками. Це природні з'єднання і хімічні речовини, що самі по собі звичайно в їжу не вживаються, але в обмежених кількостях спеціально вводяться в процесі виробництва в продукти харчування з метою попередження їхнього псування і поліпшення зовнішнього вигляду, смаку,

аромату, консистенції (барвники, консерванти, ароматизатори, емульгатори й ін.).

Застосування харчових добавок повинне дозволятися лише після всебічного токсикологічно-гігієнічного дослідження. Дозвіл на застосування добавок дається спеціалізованою міжнародною організацією - Об'єднаним комітетом експертів ФАО/ВІЗ по харчових добавках і коптаминатам (забруднювачам), скорочено ДЖЕКФА. У рамках Європейського співтовариства діє аналогічна комісія (звідси, до речі, в індексах і з'явилася буква Е).

8.5.Використання харчових добавок в Україні

ВУкраїні використовують харчові добавки здебільшого при переробці фруктів та ягід (пюре, соки, джеми, варення, повидло, сиропи, пасти та ін.). В ці продукти, як правило, додають консерванти (сорбінову і сірчисту кислоти, бензоати). В окремих випадках при переробці некислих сортів плодів додають органічні кислоти.

Кондитерські вироби виробляють з використанням смако-ароматичних харчових добавок (есенції, лимонної кислоти, ваніліну) і барвників (здебільшого натуральних).

До фруктово-ягідних напоїв додають сорбінову кислоту, в окремих випадках — метавинну кислоту, а до безалкогольних напоїв — бензоат натрію, лимонну кислоту та палений цукор, в окремих випадках — синтетичні барвники, ванілін і ароматичні есенції.

Овочеві консерви виготовляють із додаванням маринадів або заливок, до складу яких входять оцтова, лимонна, рідше винна кислоти.

83

При виготовленні молочних продуктів харчові добавки використовують у виробництві плавлених сирів — фосфати, консерванти (сорбінова кислота та нізин),

ванілін, ароматичні есенції, барвники. Ковбасний сир обробляють коптильною рідиною «Вахтоль». До молока при виробництві твердих сирів додають вуглекислі або лимоннокислі солі, селітру, хлорид кальцію.

Варені ковбасні вироби практично всі виробляють з додаванням прянощів,

фосфатів, нітритів, коптильної рідини «Вахтоль». До окремих рецептур додають смако-ароматичні добавки (глютамінат натрію, ароматизатор м'яса «Арома-1»).

При виготовленні продуктів для хворих на цукровий діабет (безалкогольних напоїв та кондитерських виробів) використовують цукрозамінники (сорбіт та ксиліт) та інші харчові добавки, обумовлені їх рецептурою.

Оскільки використання деяких харчових добавок може перевищувати ДЛД,

тому необхідний постійний контроль за вмістом їх у готовій продукції, особливо консервантів, нітритів, фосфатів, барвників, смако-ароматичних речовин (есенцій та ін.). Доведено, що вживання харчових добавок вище ДДД може негативно впливати на стан здоров'я населення (псевдоалергії, відкладання кальцію в судинах — фосфати, імуномодулюючий ефект та ін.).

Харчовими добавками не вважаються:

1)продукти, які містять пектин;

2)основи жувальної гумки;

3)білий і жовтий декстрин, декстринований крохмаль, модифікований крохмаль;

4)хлорид амонію;

5)плазма крові, їстівна желатина, гідролізати білка;

6)амінокислоти та їх солі, за винятком глутамінової кислоти, гліцину, цистеїну та цистину (та їх солей), які не виконують ніяких додаткових функцій.

На цей час (2009 рік) близько 30% об’єма хімічної промисловості України складає випуск синтетичних харчових добавок.

84

8.6. Деякі пріоритети державної політики в питаннях продовольчої безпеки

Для рішення проблем продовольчої безпеки населення України крім державної підтримки і стимулювання розвитку національного аграрно-продовольчого сектора і заходів для скорочення масштабів бідності необхідно виробити і законодавчо закріпи механізми підвищення приступності і якості продовольства, виходячи з задач підвищення здоров'я нації, передбачаючи в тому числі:

-розвиток інфраструктури продовольчого ринку і підвищення її приступності для всіх товаровиробників аграрно-продовольчого сектора;

-недопущення встановлення міжрегіональних торгових бар'єрів, у тому числі при закупівлях сільськогосподарської сировини, продукції і продовольства для бюджетних організацій і установ, що поліпшить фізичну приступність продовольства для населення в різних регіонах;

-розробку системи адресної продовольчої допомоги (у залежності від рівня розташовуваного доходу родини) найбільш нужденним шарам населення й організацію комплексного всебічного аналізу оцінки стану продовольчої безпеки - "продовольчого моніторингу" населення;

-внесення змін і доповнень у діючі нормативні правові акти з метою створення єдиного державного органа по контролі за якістю і безпекою харчових продуктів шляхом об'єднання відомств по розробці стандартів з відомствами, що відповідають за їхнє дотримання;

-стимулювання переходу від виробництва "знеособленого" продовольства до випуску вітчизняних продовольчих товарів під торговими марками, що підніме якість і підвищить конкурентноздатність продукції вітчизняних товаровиробників.

ТЕМА 9. ВПЛИВ НА СТАН ЗДОРОВ'Я ЛЮДИНИ НЕБЕЗПЕЧНИХ

ФАКТОРІВ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА.

План

9.1. Небезпечні фактори середовища.

9.2. Вплив наркоманії та токсикоманії на життєдіяльність людини.

85

9.3.Негативна дія на стан здоров'я людини алкоголю та нікотину

9.4.Небезпека захворювання на СНІД.

9.5.Гриби та їх небезпека для здоров'я людини.

9.1. Небезпечні фактори середовища.

На мозок людини безперервно діють, різноманітні за кількістю і якістю численні подразники з внутрішнього і навколишнього середовища. Вони викликають утворення безумовних і умовних рефлексів в організмі людини, і все це зустрічається, стикається, взаємодіє і, зрештою, систематизується, врівноважується і закінчується утворенням динамічної рівноваги. Вироблення умовних рефлексів є біологічним актом, який створює основу для правильного обміну речовин та енергії між організмом і навколишнім середовищем. Розвиваючи вчення про взаємозв'язок організму з навколишнім середовищем, яке його підтримує, І. П. Павлов твердив, що умовні і безумовні рефлекси є органом для постійного здійснення все досконалішої рівноваги між організмом і навколишнім середовищем. Організм людини може існувати лише при постійній взаємодії з природою і самовідновлюватись в результаті такої взаємодії.

Навколишнє середовище, в якому живе людина, характеризується умовами, що сприяють нормальним фізіологічним функціям. Людина не може жити без повітря,

яке є одним з найважливіших елементів навколишнього середовища. Атмосферне повітря є постійним джерелом кисню, необхідного для оксидаційних процесів і збереження життя. Важливі й інші компоненти атмосферного повітря, зокрема вуглекислота. З другого боку, в атмосферне повітря поступають газоподібні продукти обміну речовин людини. Отже, в процесі еволюції між організмом людини і повітряним середовищем склалася певна рівновага. Велике значення мають температура повітря, його вологість, барометричний тиск, рух повітря, сонячна радіація, процеси теплообміну організму з навколишнім середовищем, кліматотворчі фактори, тощо. Вода і харчові продукти також є компонентами навколишнього

86

середовища, без яких неможливе життя людини. Ці компоненти входять до складу організму, вони є джерелом мінеральних речовин, вітамінів, білків, жирів, вуглеводів,

що постійно беруть участь в обміні між організмом і навколишнім середовищем.

Не менш важливим є значення ґрунту для організму людини. Він є джерелом мінеральних, органічних і органо-мінеральних речовин і унікальною лабораторією, в

якій відбуваються процеси розкладу та синтезу органічних речовин, а також фотохімічні процеси. Ґрунт впливає на формування здоров'я людини, є основним фактором, що формує геохімічні процеси, від яких залежить хімічний комплекс організму. Ґрунт є також джерелом мінеральних речовин необхідних для циклу обміну речовин, для росту рослин, які вживає людина і тварина.

Отже, можна образно сказати, що людина — дитя природи не може існувати поза нею. За словами М. Рильського, природа є вічним джерелом нашого життя і творчості. Як показують численні незаперечні факти, тривала ізоляція від природного середовища викликає не лише фізичні, а й психічні захворювання людей, не кажучи вже про падіння їхньої моральності. Тому можна вважати абсолютно нереальними і навіть шкідливими уявлення деяких футурологів про те, що в майбутньому, коли біосфера Землі буде остаточно зруйнована, людство створить якийсь штучний світ, у

якому зможе безбідно існувати. Треба твердо уяснити, що єдиний шлях до виживання людства — збереження природи нашої планети.

Фактори навколишнього природного середовища по своїй комплексній дії впливають як ефективно, так і неефективно на стан здоров'я.

Серед факторів, які можуть несприятливо впливати, розрізняють етіологічні,

тобто причинні фактори і фактори ризику. Причинні фактори безпосередньо обумовлюють розвиток патологічного процесу (хвороби). Фактори ризику не є причиною захворювання, але сприяють, посилюють дію етіологічних факторів.

Наприклад, інфекційні збудники, токсичні речовини, вібрація є причиною певних захворювань — грипу, туберкульозу, отруєння ртуттю, вібраційною хворобою. А

зайва маса тіла, паління, малорухливий спосіб життя можуть як збільшити імовірність захворювань (гіпертонія, ішемічна хвороба серця), так і негативно впливати на їх перебіг. Вони можуть робити менш сприятливий прогноз цих та

87

інших захворювань, які обумовлені дією етіологічних факторів. Алкоголь також може служити фактором ризику, який посилює несприятливу дію хімічних речовин,

що діють на нервову систему, а паління — речовин, що вражають переважно легені та дихальні шляхи. Неповноцінне харчування (обмаль білків, вітамінів, тощо) може служити етіологічним фактором елементарних розладів і фактором ризику інтоксикацій важкими металами або радіаційного ураження осіб, які стикаються з ними у виробничих умовах.

Негативний вплив факторів навколишнього середовища на організм людини може проявлятись у вигляді запалення, дистрофічних змін, алергічного стану, порушення у розвитку плоду і пошкодження спадкового апарату клітини. У 70-80% усіх випадків раку виявлені дії хімічних канцерогенів. Вже тепер близько 4% новонароджених відрізняється генетичними дефектами, які ведуть далі до виражених спадкових захворювань.

Небезпека хімічного та радіаційного забруднення полягає в тому, що вплив цих забруднень на організм людини проявлятиметься протягом багатьох поколінь. Від атомної енергетики смертність у світі складає 20%, а від хімічних сполук гербіцидів та пестицидів — 80%.

Діти, які проживають у районах, забруднених атмосферними викидами, часто мають малу масу тіла і рівень фізичного розвитку, а також функціональні відхилення серцево-судинної і дихальної систем. Захворюваність хворобами органів дихання становить в середньому 73,5% від їх загальної кількості.

Зміни мікроелементарного складу води також можуть викликати такі захворювання, як зоб (тиреотоксикоз), флюороз, карієс зубів, тощо. Так, недостатня кількість фтору у воді у західному регіоні України призводить до збільшення захворюваності людей на карієс зубів (у населення Львову і Львівської області вона сягає 96%). Збільшення кількості фтору у питній воді до 1,0-1,9 мг/л спричиняє виникнення флюорозу і характеризується ураженням зубів з утворенням на них плям жовто-бурої пігментації, дефектів емалі, тощо. Особливості вмісту різноманітних хімічних речовин у ґрунті дають змогу вивчити стан організму і зрозуміти сутність захворювань. Забруднення ґрунту отрутохімікатами, мінеральними добривами,

88

промисловими та господарськими відходами призвело до того, що грунт став джерелом захворювань на туберкульоз, бруцельоз, паратифи та інші шлунково-

кишкові захворювання, а також гельмінтози.

Пестициди і мінеральні добрива є причиною багатьох забруднень і отруєнь.

Потрапляючи у питну воду і продукти харчування, вони сприяють порушенню діяльності центральної нервової, серцево-судинної та інших систем організму,

аномалій новонароджених та зниження діяльності імунної системи. Вони можуть викликати ріст злоякісних пухлин та бути причиною зниження тривалості життя.

Важко переоцінити трагічні наслідки Чорнобильської катастрофи, що стала для України фатальним фактором, який спричинив загрозу генетичному здоров'ю нації.

Радіоактивні продукти створили високий радіаційний фон і сприяли зовнішньому і внутрішньому опроміненню людей. Багато з них потрапило в організм через органи дихання, травлення, шкіру.

Визначення впливу на організм цілого ряду інкорпорованих радіонуклідів не дає права встановити допустиму дозу опромінення для людини, що відповідає концепції

35 бер за все життя . Ця концепція не стільки медична, як економічна. Вона науково не обґрунтована і загрозлива для здоров'я. Ця норма може бути причиною 250

випадків генетичних аномалій на 1 млн. людей. Вже тисячі мешканців заражених районів стали її жертвою. В 1986 р. було констатовано опромінення щитовидної залози, яке підвищує ризик захворювання на рак у 5,8 тис. дітей і 7 тис. дорослих.

Професор Ю. Щербак стверджує, що в Україні на території, насиченій атомною радіацією; живе понад 4 млн. осіб. Майже 100 тис. людей живе там, де рівень радіації все ще загрожує здоров'ю людини. Підрахунки демографів показали, що протягом одного-двох поколінь в Україні основна частина молодого населення може бути психічно і фізично неповноцінною з огляду на те, що з'являються мільйони психічно хворих і недорозвинених людей.

Значно збільшилась кількість серцево-судинних захворювань, особливо інфаркту міокарда та ішемічної хвороби серця, судинних уражень мозку, захворювань на рак,

бронхіальну астму, цукровий діабет, алергічних захворювань та захворювань травного каналу. У Чернівецькій області спостерігаються у дітей випадання волосся і

89

неврози. В місті Калуші майже вдвічі частіше, ніж у країні в цілому, народжуються тяжкохворі діти.

Внаслідок катастрофічного погіршення стану навколишнього середовища загальний рівень здоров'я населення України в останні роки різко знизився.

Смертність перевищила народжуваність. Порушились генетичні процеси,

народження дітей з різними спадковими хворобами збільшилось у 2-4 рази. Україна посіла перше місце в світі за рівнем дитячої смертності. Зменшилась тривалість життя людей на 8 років, виріс показник первинної інвалідизації.

9.2. Вплив наркоманії та токсикоманії на життєдіяльність людини.

Соціально-економічні труднощі в державі призвели не тільки до спаду життєвого потенціалу населення, а й до зростання негативних і дуже небезпечних явищ у суспільстві. Одним із таких явищ є розповсюдження наркоманії.

Споживання наркотиків, як правило, заняття анонімне, що часто проходить в інтимному колі. Наркоманом людина може стати вже після першого перебування в наркотичному «кайфі». Наркоман — це кризовий тип, людина, що втікає від труднощів життя. Найчастіше наркоманами стають діти і молодь.

Про причини зростаючої пристрасті до наркотиків є багато точок зору. Вона поширюється від звичайної зацікавленості, від бажання зробити назло, групового примушення і спокусливості, відсутності тепла і захисту в домі, навчальних закладах,

роботі. Спустошення душ та ізоляція в суспільному житті також призводять до цього тяжкого лиха. До наркоманії ведуть невеликий вибір видів проведення вільного часу,

безробіття молоді, надмірний достаток або бідність.

Єдиним загальним показником є, очевидно, те, що причину зростаючого використання наркотиків слід шукати в суспільному розвитку. З одного боку,

держава не веде належної ефективної боротьби з наркоманією, а заходи, що вживаються, дуже загальні. По-друге, в умовах ринкового хаосу, безробіття,

життєвих труднощів, злочинна пристрасть людей до наркоманії зростає.

Правоохоронні органи ведуть боротьбу із наркоманією, особливо із злочинною

90

торгівлею наркотиками. Наркоманію не схвалює ніхто. Між тим є наркомани серед усіх соціальних верств, у яких наркотична залежність з'явилась при порівняно мало вражаючих обставинах. Просто грайливий настрій може привести до вживання наркотику, або до бажання випробувати «кайф» прилюдно, скажімо, на дискотеці або в компанії. Слід пам'ятати, що люди звикають до наркотиків набагато швидше, ніж,

наприклад, до алкоголю або нікотину.

Відступ назад ще можливий, доки не сформувалась залежність. З цієї причини слід рішуче відмовитись уже від першої спроби, оскільки навіть єдина спроба може послужити стартом до початку наркоманії. Разом з тим, якщо це вже трапилось, слід набратися мужності і звернутися за консультацією до лікаря-нарколога.

Психічна залежність означає, що лише з допомогою наркотику можливо відновити душевну рівновагу і тримати під контролем свої нерви. Коли людині більше не вдається обійтися без засобів збуджуючої або пригнічуючої дії, до них доводиться звертатись знову і знову.

Якщо при вживанні наркотиків наступає фізична залежність, то це, безсумнівно,

набагато гірше, оскільки до згаданого психічного потягу вживати наркотики приєднуються фізичні страждання. Якщо наркоман перестає вживати наркотики, він відчуває сильний біль при «ломці». Це означає, що наркоман вживає наркотик уже не для того, щоб відчути наркотичні емоції, а щоб уникнути страждань від “ломки”.

Після настання фізичної залежності помисли наркомана спрямовані виключно на те, щоб будь-яким чином роздобути наркотики. Наркомани, як правило, вже не спроможні ні до якої систематичної роботи і в більшості випадків здійснюють злочини, щоб забезпечити собі засоби на існування та задовольнити потреби в наркотиках. Найбільш поширеними наркотиками, що зумовлюють фізичну і психічну залежність, є опіумні (опіум, морфін, героїн, кодеїн), а також частково барбітурати, транквілізатори і векаміни.

Видужання наркомана можливе лише в умовах стаціонару при проведенні спеціального лікування. Однак навіть при довготерміновому лікуванні можливі рецидиви. Якщо наркоманові не вдається вийти з цього пекла, смерть його неминуча.