Сердюк%20БЖД%20лек%20у

101

З мікологічної точки зору концентрацію грибних отруєнь і 80% смертельних випадків від них на території степової зони України можна пояснити тим, що тут знаходяться найнебезпечніші отруйні види. Місцями збору грибів в цій зоні поряд із залишками лісів, де збирали 37,0% осіб, що отруїлися грибами, були також лісосмуги

(відповідно 34,2%), які особливо забруднені важкими металами, пестицидами,

викидами автотранспорту. Враховуючи таку смертельно-загрозливу ситуацію, чи не час перейти до втілення в життя ідеї повної відмови від вживання в їжу дикорослих грибів, як харчового продукту підвищеного ризику, а натомість докласти зусиль всіх зацікавлених сторін до розвитку в Україні у широких масштабах промислового вирощування грибів.

За даними роботи спільних комісій, створених із фахівців Міністерства охорони здоров'я, Інституту ботаніки НАН і регіональних штабів Цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій, лікування у всіх випадках визнано адекватним, летальні випадки спричинялись не через дефект лікування, а через пізнє звернення населення за лікарською допомогою.

Результати аналізу показали, що серед загальних факторів, які призводять до отруєнь грибами, слід відзначити такі:

незнання населенням основних видів грибів та правил їх приготування і зберігання;

недостатня профілактична робота по недопущенню отруєнь населення грибами;

недостатня увага з боку санітарно-епідеміологічної служби України до отруєнь населення грибами;

низька свідомість населення і з зазначених питань, що посилюється скрутним економічним становищем більшої її частини;

низька міжвідомча взаємодія (на першому етапі) з питань профілактики отруєнь населення грибами, а саме невизначеність порядку надання та обміну оперативною інформацією;

відсутність належної роз'яснювальної роботи у навчальних закладах;

суто відомче ставлення Міністерства охорони здоров'я до забезпечення санітарного благополуччя населення та неможливість отримання постійної

102

інформації з питань захворювання населення, як того вимагає «Тимчасовий

класифікатор надзвичайних ситуацій»;

низьке забезпечення через нестачу коштів лікувальних закладів, особливо дитячих, наркознодихальною апаратурою, апаратурою для проведення методів активної детоксикації, гепатопротекторами та ін.

Як свідчать донесення начальників штабів ЦО та НС, у 1997 р. було зареєстровано 55 випадків отруєння грибами, із них 20 дітей (6 померло) у Донецькій,

Запорізькій, Кіровоградській, Луганській, Чернігівській областях. Смертельні випадки зареєстровані у Кіровоградській області. Причиною їх стала бліда поганка.

Також отруєння відмічаються від споживання таких грибів як сироїжки, піддубники,

обабки, лисички, білі.

Наведені дані свідчать про те, що доручення, прийняті як постійною урядовою комісією з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, так і Міжвідомчою групою за контролем та координацією заходів щодо запобігання отруєнню населення грибами в Україні, виконуються не в повному обсязі.

Невідкладна допомога при отруєнні грибами. При отруєнні грибами необхідно терміново надати кваліфіковану медичну допомогу. Якщо є підозра, що це отруєння блідою поганкою або іншими отруйними грибами, хворого потрібно, не гаючи часу,

доставити до лікарні До прибуття лікаря хворому потрібно надати першу допомогу.

Насамперед його потрібно покласти в ліжко, тому що у значній кількості випадків отруєнь грибами спостерігається порушення серцевої діяльності і кровообігу. До ніг і на живіт потрібно покласти грілку. Ні в якому разі не можна займатись самолікуванням! Хворому можна дати невеликими порціями холодну підсолену воду,

міцний чай або каву, молоко, які до деякої міри нейтралізують отруту. Не можна давати міцних напоїв — вони сприяють всмоктуванню токсинів. Потрібно пам’ятати,

успішне лікування залежить від того, чи терміново буде надана медична допомога.

Для визначення причини отруєння потрібно залишити до прибуття лікаря залишки грибів і їхнє лушпиння. Це допоможе з'ясувати, які токсини викликали отруєння, і

терміново вжити необхідних заходів.

103

Як запобігти отруєнню грибами? Основними засобами захисту від отруєнь грибами є їх профілактика. Ні в якому разі не можна збирати і вживати в їжу незнайомі гриби, а також ті, про які в довідниках сказано, що їхні їстівні якості невідомі. Потрібно постійно пам'ятати, що відрізнити їстівні гриби від отруйних можна тільки в комплексі їхніх зовнішніх ознак, що є характерними для того чи іншого виду. Хибною є досить поширена думка про те, що існують надійні методи, за якими можна відрізнити отруйні і їстівні гриби. Якраз при застосуванні таких методів трапляються отруєння. Бажають, наприклад, що отруйні гриби викликають потемніння цибулини або срібних предметів. Ця точка зору невірна! Також помилковою є думка про те, що в отруйних грибах не розвиваються черв'яки і личинки грибних мух і комарів, і що ці гриби завжди неприємні на смак і мають відразливий неприємний запах. Відомо, що більшість отруйних грибів (і бліда поганка також) мають приємний грибний аромат. Вкрай хибна думка про те, що токсини з'являються в грибах тільки на пізніх стадіях розвитку або тільки в окремих частинах грибів.

Список використаної літератури

1.Пістун І.П. Безпека життєдіяльності: навч. посіб., Суми, 1999 р.

2.Пістун І.П. Курс лекцій з безпеки життєдіяльності (для бакалаврського рівня),

Львів, 1997 р.

3.Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини, Львів, 1998 р.

4. Безопасность жизнедеятельности. Под ред. Э.А.Рустамова. Уч.пособие, М., 1998 г.,

кн.2 .

5.Безопасность жизнедеятельности. Учебник для вузов под ред. С.Б.Белова и др. М., 1999 г.

6.Безопасность жизнедеятельности. Под ред. О.Н.Русака, конспект лекций, Санкт-

Петербург, 1992 г.

7. Безпека життєдіяльності у повсякденних умовах виробництв, побуту та у

надзвичайних ситуаціях: навч.посібник /М.В.Захарченко та інші./ К.:1996 р.

104

8. Безопасность жизнедеятельности. /Г.Н.Крикунов, А.Е.Беликов, В.Ф.Залунин/

Уч.пособие, Днепропетровск, “Пороги”, 1992, т.1,2.

9. Миценко І.М. Забезпечення життєдіяльності людини в навколишньому середовищі.

Навч. посібник, -Кіровоград, 1998 р.

10. Экономика природопользования. Под ред. Т.С.Харатурова, М.,МГУ 1990 г. 11.Алексеев Н.А. Стихийные явления в природе: проявление , эффективность защиты.-М.:Мысль, 1988 г.

12.Никитин Д.П., Новиков Ю.В. Окружающая среда и человек.-М.:Наука.-1980 г.

13.Закон України 1992р. «Про охорону праці».

14.Закон України 1993р. «Про цивільну оборону України».

15.Термінологічний словник з безпеки життєдіяльності. /В.Л. Лущенков, Д.А. Бутко,

О.В.Гранкін та ін./- К.:Урожай, 1995 р.

16.Три года Чернобыля (опыт работы ГО УССР по ликвидации последствий аварии на Чернобыльской АЭС) - К. Штаб ГО УССР, 1989 г.

17.Бабский Е.Б., Глебовский В.Д., Коган А.Б. Физиология человека. – М.: Медицина, 1984 г.

18.Кукал З. Природные катастрофы. – М. 1985 г.

19.Дворшак И. Земля, люди, катастрофы. – К. 1989 г.

20.ВИНИТИ. Проблемы безопасности при чрезвычайных ситуациях (реферативный сборник), вып.7. - М. 1990 г.

21.Новак С.М., Логвинец А.С. Защита от вибрации и шума в строительстве.

Справочник, - К.:Будівельник, 1990 г.

22.Самойлюк Е.П., Денисенко В.И., Пилипенко А.П. Борьба с шумом в населенных местах. - К.:Будівельник, 1981г.

23.Нормы радиоактивной безопасности Украины (НРБУ-97). – К.,1998 г.

24.Максимов М.Т., Ожагов Г.О. Радиоактивные загрязнения и их измерения. – М.:

Энергоиздат,1989 г.

25. Патологическая физиология. Под ред.Н.Н.Зайко. – К.: Вища школа, 1985 г. 26.Куляндер С., Ларсен Б. Жизнь после Чернобыля. Взгляд из Швейцарии. – М.:

Энергоиздат, 1991 г.

105

27.Николаев Г. Климат на переломе. Журнал “Наука и жизнь”,1995, №6, с.88-93.

28.Основы общей и промышленной токсикологии. Под ред. Н.А.Толоконцева и В.А.Филова. – Л.: Медицина, 1976 г.

29.Меренюк Г.В. Загрязнение окружающей среды и здоровье населения. – Кишенев: Штиинце, 1984 г.

30.Чернобаев Н.П. Химия окружающей среды. – К.: Вища школа, 1990 г.

31.Судаков А.К. Защита населения от радиоактивных осадков . – М. 1973 г

32.Холл Дж. Радиация и жизнь. – М.: Медицина, 1989 г.

33.Матвеев Л.В. Почти все о ядерном реакторе. – М.: Энергоиздат, 1990 г.

34.Хенли Д., Кумамото Х. Надежность технических систем и оценка риска./Пер. с англ. Сыромятникова В.С., Деминой Г.С.; Под.ред. Сыромятникова В.С. – М.: Машиностроение, 1984 г.

35.Справочное пособие к лекционному курсу “Безопасность жизнедеятельности”. Учебное пособие /Л.В.Дементий, А.П.Авдеенко. – Краматорск: ДГМА, 1999 г.

35.Фізіологія та гігієна харчування /Смоляр В.І. - К.: Здоров'я, 2000. - 336 с.

36.Смоляр В.И. Іонізуюча радіація і харчування. - К.: Здоров'я, 1992. - 176 с.

37.Запольський А.К., Салюк А.І. Основи екології: Підручник /За ред.К.М.Ситника. - К.: Вища шк., 2001. - 358 с.

38.Закон України "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини" №771/97 - ВР від 23.12.97.

39.Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник. Київ: “Каравела”; Львів: “Новий світ -2000”, 2001.- 320 с.

40.Джигирей В.С., Жидецький В.Ц. Безпека життєдіяльності. – Львів: “Афіша”, 2000

41.Экология и безопасность жизнедеятельности. Учебное пособие для вузов /Под редакцией Л.А.Муравья. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – 447 с

42.Гринин А.С., Новиков В.Н. Безопасность жизнедеятельности. Учебное пособие. М.: ФАИР-ПРЕСС, 2002. – 210 с.