Сердюк%20БЖД%20лек%20у

31

Розрізняють зовнішнє і внутрішнє опромінення організму. Під зовнішнім опроміненням розуміють вплив на організм іонізуючих випромінювань від зовнішніх стосовно нього джерел. Внутрішнє опромінення здійснюється радіоактивними речовинами, що потрапили усередину організму через дихальні органи, шлунково-

кишковий чи тракт через шкірні покриви. Джерела зовнішнього випромінювання -

космічні промені, природні радіоактивні джерела, що знаходяться в атмосфері, воді,

ґрунті, продуктах харчування й ін., джерела альфа-, бета-, гама-, рентгенівського і нейтронного випромінювань, використовувані в техніку і медицині, прискорювачі заряджених часток, ядерні реактори (у тому числі й аварії на ядерних реакторах) і ряд інших.

Радіоактивні речовини, що викликають внутрішнє опромінення організму,

попадають у нього при прийомі їжі, палінні, питві забрудненої води. Надходження радіоактивних речовин у людський організм через шкіру відбувається в рідких

32

випадках (якщо шкіра має чи ушкодження відкриті рані). Внутрішнє опромінення організму триває доти, поки радіоактивна речовина чи не розпадеться не буде виведено з організму в результаті процесів фізіологічного обміну. Внутрішнє опромінення небезпечне тим, що викликає довгостроково незагойні виразки різних органів і злоякісні пухлини.

Опромінення може привести до біологічних змін в організмі, а саме це захворювання назване променевою хворобою. Променева хвороба - це комплексна реакція організму на кількість і інтенсивність поглиненої енергії: важливо, яке це було випромінювання, які ділянки й органи тіла уражені, яке відбулося опромінення -

внутрішнє чи зовнішнє, чи уражене кістковий мозок - головний кровотворний орган.

Постійне опромінення малими дозами (навіть при неповній дезактивації) може викликати хронічну форму променевої чи хвороби негативні наслідки в більш пізній період життя. До такого ж результату приводить влучення усередину організму РВ через органи подиху, відкриті рані, опіки, з їжею, рідинами. Така форма променевої хвороби виліковна, але необхідно припинити опромінення. Гостра форма променевої хвороби характеризується даними таблиці Таблиця - Характеристика основних форм променевої хвороби.

33

Хронічне опромінення слабкіше діє на живий організм у порівнянні з однократним опроміненням у тій же дозі, що зв'язано з постійно йдуть процесами відновлення радіаційних ушкоджень. Вважається, що приблизно 90% радіаційних ушкоджень відновлюється.

Стохастичні (вірогідні) ефекти, такі як злоякісні новотвори, генетичні порушення, можуть виникнути при будь-яких дозах опромінення. Зі збільшенням дози підвищується не вага цих ефектів, а імовірність (ризик) їхньої появи.

4.6.Нормування опромінення і принципи радіаційної безпеки.

Людина володіє найвищої з усіх живих істот чутливістю до іонізуючого випромінюванню. Тому необхідно постійно контролювати рівень радіації і зберігати її на низькому рівні в тій мікросфері, де людина фактично живе.

Найбільшу небезпеку для людей, що піддалися іонізуючому опроміненню,

представляє можливість виникнення самопідсилючого ефекту, що має генетичну природу. Необхідно враховувати, що вплив на генезис мутацій кумулятивно не тільки в даного особи, але й у всіх його нащадків, наприклад дефекти в структурі хромосом передаються власне кажучи цілком.

Рівень мутацій у нащадків опромінених батьків зростає пропорційно дозам,

отриманим нащадками протягом їхнього життя. У таких умовах навіть мінімальна імовірність мутацій у першому поколінні може привести до генетико-екологічної катастрофи в майбутньому, якщо ці умови зберігаються.

34

Саме з урахуванням подібних перспектив зважується питання про "припустимі дози" (якщо взагалі такі існують) у Міжнародній комісії з захисту від радіації (CІPR).

Норми встановлені цією комісією, ґрунтуються на наступному постулаті: для всього людства як гранично припустиму дозу іонізуючої радіації приймають дозу, рівну подвоєному середньому значенню дози опромінення, якому людина піддається в природних умовах, тобто подвоєному значенню середнього радіаційного тла.

При цьому, передбачається, що людство відмінне пристосувалося до природної радіоактивності середовища. Це підтверджується наявністю груп людей, що живуть у районах з високою радіоактивністю і тому підданих дозам опромінення, значно перевищуючої дози, одержувані жителями більшості промислово розвитих країн.

Наприклад, плем'я, що живе в Бразилії, одержує в середньому дозу радіації близько

1600 мбер у рік, що в 10 - 20 разів більше звичайної дози опромінення.

Що ж стосується мутагенних впливів, сьогодні можна сказати, що єдиною дозою, що не залишає ніяких наслідків, є нульова доза. Варто відзначити, що дослідження останнього років показують, що в області раку дія радіації підсилюється іншими негативними факторами, а саме палінням (імовірність збільшується в 4 рази).

У діючих Нормах радіаційної безпеки України (НРБУ-97), радіаційна безпека і протирадіаційний захист стосовно практичної діяльності будуються з використанням наступних основних принципів:

-Принцип виправданості - будь-яка практична діяльність, супроводжувана опроміненням людей, не повинна здійснюватися, якщо вона не приносить більшої користі обличчям, що опромінюються, чи суспільству в цілому в порівнянні зі шкодою, що вона заподіює.

-Принцип неперевищення - рівні опромінення від усіх, що попадають під регулювання, видів практичної діяльності не повинні перевищувати встановлені межі доз.

низькими, наскільки це може бути досягнуте з обліком економічних і соціальних факторів.

35

Гранично-допустима доза (ГДД) опромінення для жителів України в період з

1988 по 1997 роках складала 500 мбер за рік, тобто 5 мЗв/рік.

Міжнародною комісією з захисту від радіації встановлена ГДД опромінення, у

тому числі і від природних джерел на рівіа 1,66 мЗв за рік.. З 1997 року і по цей час гранично-допустима доза опромінення для жителів України узаконена в НРБУ-97 і

складає 1 мЗв/рік, або 10 мкбер/година (мкР/година).

ТЕМА 5 РАДІАЦІЙНИЙ КОНТРОЛЬ У БУДІВНИЦТВІ

План

5.1. . Небезпечна дія газу радону на життєдіяльність людини у приміщеннях

5.2.Радіаційно – гігієнічні параметри, що нормуються в будівництві

5.3.Нормативи вмісту природних радіонуклідів в будівельних матеріалах

5.4.Нормативи потужності поглиненої в повітрі дози

5.5.Допустимий вміст радону - 222 і торону в повітрі приміщень

5.6 Порядок контролю за дотриманням радіаційно – гігієнічних нормативів у будівництві

5.7.Контроль на стадії проектування і будівництва

5.8.Радіаційний контроль будівельних матеріалів

5.9.Розрахунки результатів гамма-спектрометричних досліджень

5.10.Радіаційний контроль в приміщеннях

5.11.Заходи щодо зниження вмісту ізотопів радону в повітрі приміщень

5.1. . Небезпечна дія газу радону на життєдіяльність людини у приміщеннях

В формуванні сумарних доз природної радіації важливе місце займає радон. Лише не так давно вчені зрозуміли, що значним із усіх природних джерел радіації являється невидимий, без смаку і запаху важкий газ (в 7,5 разів важчий за повітря) радон, з

періодом піврозпаду 3,6 доби.

В природі радон зустрічається в двох основних формах: у вигляді радона-222,

члена радіоактивного ряду, який утворюється в результаті розпаду урану-238, і у вигляді радона-220 (Торон), члена радіоактивного ряду торія-232. Отже радон

36

супутник урану і торію. Він утворюється і поступає в атмосферу в результаті розпаду радіоактивних елементів в ґрунті і предметах навколишнього середовища.

Середня концентрація радону в атмосфері складає майже 0,3-1012 кюрі (Кі) на літр.

Основну частину дози опромінення від радону людина отримує, знаходячись в приміщеннях, що не провітрюються.

Радон є небезпечним забруднювачем повітря, ґрунту, води. На долю радону припадає більша частина радіоактивного фону: радон — 54%, штучна радіація — 3%,

випробування ядерної зброї — 2%, медичні обстеження — 14%, природна радіація —

27%.

Радон концентрується в повітрі в середині приміщення. Проникає в середину через фундамент і підлогу з ґрунту, або випромінюється з матеріалів, що використовуються в конструкції будівлі. В результаті в приміщенні можуть виникати значно високі рівні радіації, особливо якщо будинок стоїть на грунті з відносно підвищеним вмістом радіонуклідів, або якщо при його будівництві використовувались матеріали з підвищеною радіоактивністю. Радіаційний контроль будівельних матеріалів заслуговує самої пильної уваги, але головне джерело радону в закритих приміщеннях

— це грунт. Попадаючи крізь підлогу радон представляє собою джерело радіоактивного опромінення населення. Концентрація радону на верхніх поверхах багатоповерхових будинків, як правило нижча ніж на першому.

Швидкість проникнення радону з землі в приміщення фактично визначається товщиною і цілістю (тобто кількістю щілин і мікро щілин) міжповерхового перекриття.

Найбільш розповсюджені будівельні матеріали, що мають велику питому вагу радіоактивного радону це граніти, бетон, калій — силікатний шлак (другорядний продукт який отримують при переробці фосфорних руд). Також слід відмітити цеглу з червоної глини (відходів виробництва алюмінію, доменних шлаків, відходи чорної металургії), а також зольний пил, який утворюється при спалюванні вугілля.

Ще одне джерело проникнення радону в приміщення — вода і природний газ.

Концентрація радону у воді, яку ми використовуємо мала, але деякі її джерела,

особливо глибокі криниці або артезіанські скважини, вміщують дуже багато радону.

37

Найбільша зареєстрована питома радіоактивність води в системах забезпечення складає 100 млн. Бк/м3, а найменша дорівнює 0.

За оцінками Наукового комітету по дії атомної радіації 00Н (НКДАР), серед усього населення Землі менш як 1% населення використовують воду з питомою радіоактивністю більш ніж 1млн. Бк/м3, і менше 10% п'ють воду з концентрацією радону, яка перевищує 100 тис. Бк/м3.

Отже, основна небезпека виходить не від питної води, навіть при високому вмісту в ній радону. Значно велику небезпеку уявляє попадання парів води з високим вмістом радону у легені разом з повітрям, яке вдихаємо, під час купання, прання, готування їжі.

В середньому концентрація радону, яка знаходиться у воді, розбавляється повітрям приміщення в 30 тис. разів.

При обстеженні будинків в Фінляндії виявилось, що в середньому концентрація радону у ванній кімнаті приблизно в три рази вище, ніж на кухні і приблизно в 40

разів вище, ніж в житлових кімнатах. А дослідження, які проведені в Канаді,

показали що всі сім хвилин, під час яких був включений теплий душ, концентрація радону і його дочірніх продуктів у ванній кімнаті швидко зростала, і минуло більш ніж 1,5 години з моменту відключення душа, перш ніж вміст радону знову знизився до вихідного рівня. Концентрація радону у воді складала 4400 Бк/м3.

Радон проникає також в природний газ під землею. В приміщення він попадає через кухонні плити та інші нагрівальні прилади, які не забезпечені системою вентиляції.

До значного підвищення концентрації радону в середині приміщення можуть привести заходи які направлені на економію енергії.

Наприклад, герметизація приміщень і відсутність вентиляції призводить до збільшення вмісту радону в повітрі.

В зонах з помірним кліматом концентрація радону в закритих приміщеннях в середньому приблизно в 8 разів вища, ніж в зовнішнім повітрі.

Вдихання радону з повітрям і його послідуючий розпад є джерелом радіоактивного впливу на тканину легенів, що призводить до захворювання раком.

Люди які палять збільшують небезпеку захворювання на рак легенів у 10 разів. В

38

середньому у людини в легенях відбувається 30 тис. розпадів радону за годину, що створює кумулятивну дозу опромінення тканини легенів порядку 300 мкЗв на рік. В

деяких приміщеннях в Великобританії ця доза, наприклад, в 100 разів вища. В

Швеції, де використовується високоефективна теплоізоляція приміщень, яка при цьому обмежує вентиляцію, налічується до 40 тис. будинків в яких сумарна доза опромінення тканин легенів радоном за рахунок його розпаду досягає 250 мкЗв на рік. За даними МКРЗ захворюваність раком легенів в результаті впливу радону в теперішній час складає 20 тис. випадків на рік і являється однією з найважливіших проблем охорони здоров'я.

В 1987 р. в Лісабоні відбувся 4-й Міжнародний сімпозіум з питань природної радіації в навколишньому середовищі, на якому радон був визнаний найбільш серйозною причиною радіоактивного опромінення людей. На сьогоднішній день дослідження в цій області проводяться в Швеції, Норвегії, Великобританії і США.

Серед європейських країн найбільші досягнення мають Швеція: проведені обстеження в 60 тис. будівель, в 2000 будівлях здійснені ремонтні роботи, в 95%

випадків прийняті заходи були високоефективними. В США з 1987 р. федеральні видатки на боротьбу з радоном склали 10 млн. доларів і з кожним роком збільшуються. А основні заходи програми по боротьбі з цим небезпечним газом:

визначення масштабів проблеми, удосконалення попереджувальних заходів,

розповсюдження корисної інформації. Більше 250 тис. американських домовласників перевірили свої будинки і усунули високі рівні концентрації радону в них.

Міжнародна комісія з радіаційного захисту опублікувала експертну оцінку, що примушує замислитися. Якщо концентрація радону сягає 150-200 Бк/м3,

захворюваність на рак зростає удвічі.

Та наскільки це стосується населення України, чи маємо ми десь такі концентрації газу-невидимки?

Нещодавно одна з дослідницьких партій підприємства «Кіровгеологія» провела обстеження кількох десятків сіл та селищ міського типу в Кіровоградській області. І

виявила, що в кожному другому будинку концентрація радону сягала за допустиму граничну норму (100 Бк/м3), у кожному п'ятому — вдвічі й більше. А в семи

39

відсотках будівель значення були аж за 300 Бк/м3. Знайшлися навіть приміщення, де радон просто-таки панував—до тисячі беккерелів на кубічний метр!

Слід підкреслити, що ці результати були одержані у порівняно безпечний період року— влітку, у спеку й сушу, коли помешкання часто провітрюють. На жаль,

доводиться майже достеменно вважати, що взимку й навесні ці тривожні цифри значно більші.

У деяких селах Бобринецького та Компаніївського районів, таких, як Червона Слобода, Федорівка, Бобринка, в усіх перевірених будинках концентрація радону близька до 300 Бк/м3. Це, якщо порівняти із звичним для нашого після чорнобильського сприйняття поняття «дози» дорівнює трьом берам.

Де ж шукати причину небезпечного явища? Хто винен? По-перше, геологічні умови області. Тут близько до поверхні проходять величезні гранітні масиви, є

тектонічні розломи. З них насичене, радоном ґрунтове повітря крізь фундаменти,

щілини у підлозі потрапляють у дім.

Та, крім цього, є й факти, коли високий вміст радону в повітрі пояснити примхами природи неможливо. Так на теренах Причорномор'я, де геологічна,

обстановка нібито цілком сприятлива для здорового життя, дослідження наукового центру радіаційної медицини теж виявили небезпечну «емансипацію» газу-шкідника

зжитлових приміщеннях.

УСкадовську, приміром, кожні 18 з 20 перевірених будинків містять радону понад 100 Бк/м3. Трапляються й вищі показники — від 200 до 600 беккерелів. Така ж,

приблизно, ситуація в Цурюпинську, населених пунктах Одещини.

Факт небезпеки встановлено. А що робити далі? На жаль швидко і якісно вивчити або навіть оцінити ступінь поширення цього лиха у тисячах сіл та міст України поки що неможливо. Портативні радонометри, що їх випускає спільне українсько-німецьке підприємство у Жовтих водах, коштують понад 8 тисяч доларів кожен. Ті, що виробляють у Росії — 2 тисячі. На такі витрати основна пошукова радіологічна організація України, «Кіровгеологія», неспроможна — з відомих загальних причин.

А втім, маючи всього лише 4-5 комплектів цієї апаратури, кіровоградські геологи могли б обстежити кілька тисяч будинків на рік. Тобто за 5-7 років дати майже повну

40

оцінку радононебезпечності України. А знання — головне у «радоновій проблемі».

Ціна протирадонових заходів значно нижча від ціни здоров'я і працездатності сотень тисяч людей.

Серйозність небезпеки й нагальність її усунення підтверджують слова відомого американського вченого, доктора Ентоні Беро, видруковані в часописі “Сайєнтифік амерекен”: “Реально сотні тисяч американців, які мешкають в будинках з високими концентраціями радону, отримують за рік таку ж саму дозу, яку отримали жителі Чорнобиля та його околиць”.

За попередними поки що даними, Україну вже можна вважати однією з найбільш радононебезпечних країн світу.

5.2. Радіаційно – гігієнічні параметри, що нормуються в

будівництві

Нормами радіаційної безпеки України (НРБУ-97) в будівництві нормуються

наступні радіаційні параметри:

-ефективна питома активність природних радіонуклідів у будівельних матеріалах та в мінеральній будівельній сировині;

-потужність поглиненої в повітрі дози (ППД) гамма-випромінювання в приміщеннях будинків і споруд;

-середньорічна еквівалентна рівноважна об'ємна активність (ЕРОА) радону222 та торону в повітрі приміщень.

5.3.Нормативи вмісту природних радіонуклідів в будівельних матеріалах

Радіоактивність будівельних матеріалів визначається по величині ефективної питомої активності природних радіонуклідів АЕ.радію-226, торію-232 та калію-40 за формулою:

АЕ.= АRа+ 1,31 АTh + 0,085 АK (Бк∙кг -1),

де 1,31 і 0,085зважуючі коефіцієнти для232Тhта 40К відповідно до226Rа