4 Тема. Нормативно-правовий акт

Нормативно-правовий акт – це офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженими суб’єктами правотворчості (компетентним органом держави або безпо­середньо народом) у визначених законом порядку і формі, який встановлює, змінює або скасовує норми права з метою регулювання суспільних відносин, розрахований на багаторазове використання і в разі необхідності забезпечуєть­ся силою державного примусу.

Ознаки нормативно-правового акту:

1) має конкретний зміст, тобто чітко встановлює моделі належної, дозволеної чи забороненої поведінки суб'єктів,

2) має абстрактного адресата, тобто поширює свою дію на невизначене індивідуальними характеристиками коло суб'єктів, а отже, не є персоніфікованим,

3) є правоутворюючим актом, оскільки він містить норми права (загальнообов'язкові правила поведінки),

4) є офіційним актом – приймається, видається чи санкціонується уповноваженими компетентними органами держави (правотворчими органами) або ухвалюється народом (шляхом проведення референдуму) в межах їх компетенції.

5) приписи нормативно-правового акту виражають державну волю суспільства, є волевиявленням держави або всього народу,

6) є результатом правотворчої діяльності держави

7) має конкретну форму, яка залежить від органу, котрий його видає.

8) має юридичну силу (це властивість нормативно-правового акта діяти та породжувати юридичні наслідки: а саме, виникнення, зміну чи припинення правовідносин);

9) система нормативно-правових актів є диференційованою - вони розподіляються залежно від державного органу, який видав акт, за предметом правового регулювання;

10) система нормативно-правових актів є ієрархічною, тобто нормативно-правові акти розподіляються за юридичною силою

11) розробляється і приймається в особливому державно-процесуальному порядку з додержанням встановленої законом нормотворчої процедури

12) підлягає обов'язковій державній реєстрації та обліку

13) доводиться до відома населення у встановленому законом порядку

14) урегульовує істотні за значенням (соціально значимі) суспільні відносини.

Структура нормативно-правового акта залежить від його специфіки і виду, припускає поділ нормативного матеріалу на підрозділи.Преамбула - вступна частина, ненормативне (таке, що не містить норм права), безстатейне загальне введення, Статті, пункти містять первинні одиниці нормативно-пра­вового акта - правові приписи, через які стаття (пункт) співвідно­ситься з нормою права. Глави — структурний елемент, що зустрічається у великих за обсягом нормативно-правових актах (наприклад, конституція).Розділи – об'єднують глави у великих за обсягом нормативно-правових актах. Можлива й інша ситуація, коли статті, пункти об'єднуються в розділи, а розділи – у глави.

Класифікацію нормативно-правових актів можна провести за наступними підставами:

Закон - це нормативно-правовий акт, що має вищу юридичну силу, прийнятий вищим представницьким органом дер­жави (парламентом) або безпосередньо народом шляхом прямого волевиявлення населення (референдуму) в особливому процедурно­-процесуальному порядку, регулює найбільш важливі суспільні відносини.

Спеціальні ознаки закону:

1) має вищу юридичну силу щодо усіх інших нормативних актів в системі нормативно правових актів держави. Вища юридична сила закону означає, що нормативні акти Президента України, органів і посадових осіб державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування приймаються на основі і на виконання законів, не можуть суперечити ним і тому є підзаконними.

2) закони приймаються вищим представницьким органом держави (парламентом) або безпосередньо народом (шляхом референдуму).

3) закон приймається з дотриманням спеціальної законодавчої процедури (законодавчого процесу). Для законів встановлюється особливий порядок їхнього прийняття і введення в дію;

4) у межах своєї дії регулює найважливіші суспільні відносини, найбільш соціально значущі, типові, сталі суспільні відносини;

Закон – це цілісний документ, який має свої структурні елементи структури:

1. найменування органу, що прийняв акт;

2. назва закону;

3. правові припаси закону та наслідки їх невиконання;

4. скасування законом інших нормативних правових припасів;

5. норми щодо опублікування закону та набуття ним чинності;

6. підпис відповідної посадової особи;

Конституція – основний закон, єдиний правовий акт, що має особливі юридичні якості, регламентує основи суспільного, політичного, економічного життя суспільства, права та свобо­ди громадян.

Ознаки конституції:

1. Конституція — закон найвищої юридичної сили.

2. Конституція має верховенство.

3. Конституція має основоположний, установчий характер.

4. Конституція є ядром системи права, базисом для поточного законодавства.

5. Конституція є стабільною, її стабільність забезпечується особливим, ускладненим порядком її перегляду та внесення до неї змін та доповнень.

6. Конституція має народний характер, виражає інтереси громадянського суспільства (народу), а не лише держави.

7. Конституція має гуманістичний характер.

8. Конституція має реальний характер, фіксує ті суспільні відносини, що склалися на момент її прийняття.

Конституції бувають двох видів:

• кодифіковані - єдиний систематизований писаний основний закон (Конституція України, Конституція РФ, Конституція США тощо);

- некодифіковані - група законів, предметом регулювання яких є особливий вид суспільних відносин, віднесений до консти туційного права.

Підзаконні нормативно правові акти – це документи компетентних органів, що видаються на підставі закону, відповідно до нього і для його виконання. Отже, підзаконні акти регламентують лише ті відносини, які вже регулюються за допомогою законів, тому вони не можуть суперечити законам, Конституції, повинні відповідати принципам і вимогам права.

Класифікація підзаконних нормативно-правових актів

1. За суб’єктами видання:

1) Постанови Верховної Ради України 2) Укази Президента України 3) Постанови Кабінету Міністрів України. 4) Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим, 5) Постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, 6) Нормативно-правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.7) Рішення, нормативні ухвали органів місцевого самоврядування.8) Розпорядження голів обласних і районних державних адміністрацій 9) Нормативні накази, інструкції адміністрації підприємств, установ організацій.

2.) за територіальною поширеністю та сферою дії акта (в т.ч., і за його юридичною силою):

1) загальні підзаконні нормативні акти 2) відомчі підзаконні нормативні акти (поширюються на певну сферу суспільних відносин, на організації та осіб, що перебувають у системі службового підпо­рядкування відповідного міністерства, 3) місцеві підзаконні нормативні акти (чинні на території певної адміністративно-територіальної одиниці, 4) локальні (регламентують діяльність конкретних підприємств, установ, організацій і поширюються на їхніх працівників, наприклад, нормативні акти керівників підприємств, установ, організацій).

3. За часом дії:

1) визначено-строкові – вказаний строк дії підзаконного нормативно-правового акту;

2) невизначено-строкові - строк дії підзаконного нормативно-правового акту не вказаний, а тому він діє до скасування

4. За характером правотворчої компетенції:

1) прийняті в межах власної правотворчої компетенції (наприклад, нормативні акти уряду);

2) прийняті в порядку реалізації делегованих правотворчих повноважень (деякі нормативні акти органів місцевого самоврядування).

5. за порядком прийняття — видані одноособово (нормативний наказ керівника державного комітету), прийняті колегіально (постано­ва правління Національного банку України), видані спільно двома або більше відомствами.

Дія нормативно-правових актів – це їхній фактичний вплив на суспільні відносини. Кожен нормативно-правовий акт призначений для врегулювання певних суспільних відносин, тому встановлення меж його дії є необхідною умовою забезпечення правомірності використання і застосування приписів, які складають зміст цього акту.

Дія нормативно-правового акту у просторі – це поширення його впливу на певну територію, державу в цілому чи певний регіон.

Нормативні правові акти діють за територіальним і екстериторіальним принципами.

Територіальний принцип – це дія нормативних актів у межах території держави. Залежно від правового статусу суб'єкта прийняття акта та його змісту нормативні акти можуть поширюватися:

а) на всю територію України

б) на територію Автономної Республіки Крим

в) на територію відповідних адміністративно-територіальних одиниць або певну їх частину .

Екстериторіальний принцип – це дія нормативних актів поза межами держави. Наприклад, згідно зі ст. 7 Кримінального кодексу України «громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочин за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Право екстериторіальності держав – порядок, відповідно до якого установи або фізичні особи, що розташовані або перебувають на території іншої держави, розглядаються як такі, що розташовані або перебувають на власній національній території і підвладні законам і юрисдикції власної держави.

Дія нормативно-правових актів за колом осіб

Порядок дії НПА за колом осіб підлягає загальному правилу: всі особи, що перебувають на території держави тимчасово або постійно, підпадають під дію її приписів. У цьому виявляється тісний зв’язок двох меж дії НПА: за колом осіб і в просторі (територіальна дія).

Всі особи – суб’єкти права:

1. громадяни держави;

2. іноземні громадяни особи без громадянства (апатриди);

3. особи з подвійним громадянство (біпатриди);

4. біженці;

5. почесні громадяни;

6. усі внутрішньодержавні, спільні, іноземні, міжнародні організації, які не користуються правом екстериторіальності.

Види НПА у дії за колом осіб:

1) Загальної дії – розраховані на всіх осіб, що перебувають на території держави.

2) Спеціальної дії – розраховані на певне коло осіб.

3) Виняткової дії – роблять вилучення з нормативних актів загальної і спеціальної дії в процесі реалізації їх приписів.