II Класифікація рухових тестів

Нині ще не створено єдиної класифікації рухових тестів. Це пояснюється тим, що окремий тест не може дати повної характеристики певній руховій здібності. Він дає характеристику декільком взаємообумовленим ознакам, хоч і призначений виявити переважний розвиток однієї з них.

Заціорський (1979) виділяє три групи рухових тестів .

Тест	Завдання	Результат тесту	Приклад
Контрольні вправи Стандартні функціональні проби Максимальні функціональні проби	Показати максимальний результат Однакове для всіх дозують: а) за величиною виконаної роботи; б) за величиною фізіологічних зрушень Показати максимальний результат	Рухове досягнення Фізіологічні або біохімічні показники при стандартній роботі. Рухові показники при стандартній величині фізіологічних зрушень Фізіологічні або біохімічні показники	Біг 1500 м, час бігу Реєстрація ЧСС при стандартній роботі 1000 кгм хв Швидкість бігу при пульсі 160 уд хв , проба PWC 170 Визначення максимального кисневого боргу або максимального споживання кисню

Залежно від переважного визначення окремих факторів тести для спортсменів можна класифікувати так:

• тести для визначення рухових якостей;

• тести для вимірювання рухової працездатності;

• тести для визначення технічної і тактичної підготовки;

• тести для визначення психічних і вольових якостей;

• тести для визначення функціональних показників;

• антропометричні вимірювання для визначення залежності між будовою тіла і спортивними результатами.

Залежно від направленості рухової підготовленості спортсменів можна виділити комплекс тестів для визначення загальної фізичної та спеціальної фізичної підготовленості.

Відповідно до особливостей контингенту досліджуваних виділяють тести для дітей і дорослих, чоловіків і жінок.

За завданнями, що ставлять перед тестуванням, виділяють комплек­си тестів для визначення здібностей до певної спортивної діяльності (спортивний відбір або орієнтація у виді спорту) або виявлення готов­ності до участі у змаганнях.

III Інформативність тестів

Інформативність тесту — це об'єктивна міра відображення рівня розвитку цікавого для нас явища (наприклад, рухової здібності, рівня технічної підготовленості, біомеханічної характеристики тощо) у ре­зультаті застосування контрольної вправи. Інформативність деколи нази­вають порівняно маловідомим у вітчизняній літературі терміном «валідність» (від англ. validitу — обгрунтованість, дієвість). Отже, валідність тесту можна розглядати як узагальнену міру достовірності усього про­цесу тестування.

На висловлене питання: чи інформативний тест? — спрямовано зус­трічне питання: інформативність для чого, для якої мети? Наприклад, якщо перед учителем фізкультури поставлено мету — визначити швид­кісні здібності школярів 10-12 років, запропоновано такі тести:

1) біг на 30 м з ходу;

2) стрибки у довжину з місця;

3) біг на місці за -10 с;

4) біг на 200 м.

На основі тестів бажають відібрати перспективних дітей для занять спортивним бігом. До речі, у цьому випадку постає питання: чи добре тести дібрані, чи інформативні вони? Навіть не проводячи спеці­альних експериментів, цілком очевидно, що четвертий тест не придат­ний для визначення швидкісних здібностей нетренованих дітей, але він може виявитись корисним за умови контролю спеціальної тренованості спринтерів високої кваліфікації. Другий тест дає більше інформації про швидкісно-силову підготовку дітей і лише частково свідчить про певні швидкісні здібності дітей шкільного віку. Більш інформативними, напевне, є перший і третій тести. Проте, враховуючи генетичну обумов­леність розвитку швидкості, що виявляється у цілісних рухових актах, та частоти рухів, більш прогностичним для поставленої мети є перший тест (Сергієнко, 1993). Із цього випливає досить важливе положення: не існує універсального для всіх випадків тесту, кожний тест максимально специфічний для певної ситуації або контингенту людей.

Інформативність тесту визначається двома способами:

а) теоретич­ного (логічного) аналізу;

б) емпіричного визначення.

Спосіб теоретичного аналізу інформативності тесту.

Найчастіше теоретичний (в теорії тестів ще — логічний) аналіз інформативності тес­тів використовують у тих видах спорту, результати яких не можуть бути виражені метричними одиницями вимірювання (спортивні ігри, гімнас­тика, акробатика тощо). Суть цього методу полягає в логічному (якіс­ному) співставленні характеристик явища, що вивчається (рухових здіб­ностей, фізіологічних показників, психологічних ознак), з тестом. Цей спосіб вивчення інформативності тестів відносно об'єктивний, тому що потребує певного рівня знань про закономірності (педагогічні фізіоло­гічні, морфологічні та ін.) рухової діяльності людини. Проте, маючи пев­ний обсяг знань можна визначити або найбільш значущі фактори, від яких перш за все залежить ефективність дії, або ті фактори, що цікавлять тестуючого (Ашмарин, 1985).

Спосіб емпіричного визначення інформативності тесту.

Особ­ливість визначення емпіричної інформативності (від грец. — дослід) по­лягає у тому, що результати тесту порівнюють з відповідним критерієм. В якості останнього звичайно використовують (Годик, 1988):

• результат у змагальній вправі;

• найбільш значущі елементи змагальної діяльності (наприклад, ви­користання подач у волейболі, точність попадання м'яча у кільце в бас­кетболі, довжина кроку в бігу);

• результати тестів, інформативність яких для школярів було визначено раніше;

• узагальнений критерій, наприклад, сума балів у багатоборстві;

• спортивна кваліфікація школярів.

Питання про вибір критерію, по суті, є найбільш важливим для виз­начення інформативності тесту. Наприклад, при завданні визначити ін­формативність тесту «стрибок у довжину з місця» для юних спринтерів можна вибрати декілька критеріїв — результат у бігу на 100 м, довжину кроку, відношення довжини кроку до довжини ніг або до довжини тулу­ба. Інформативність тесту при цьому буде змінюватися (так, для першо­го критерію швидкості бігу коефіцієнт інформативності — 0,558; для такого критерію як «довжина кроку/довжина ноги» – 0,781.

Математичну залежність між тестом і порівнювальним критерієм визначають за допомогою коефіцієнта кореляції (r). Математичне значення кореляції виражається її коефіцієнтом від -1 (максимальний від’ємний зв’язок) до +1 (максимальний позитивний зв'язок ). Кількісну міру зв’язку прийнято розрізняти за декількома рівнями :

слабкий зв'язок – при коефіцієнті до 0,30

середній зв'язок – при коефіцієнті від 0,31 до 0,69

сильний зв'язок – при коефіцієнті від 0,70 до 0,99