Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Задачи по физике 2013.pdf
Скачиваний:
12
Добавлен:
10.02.2016
Размер:
630.46 Кб
Скачать

ms – магнітне спінове квантове число, визначає проекцію спінового моменту імпульсу електрона на фізично виділений напрямок: Lsz =hms . Для електрона (а також протона і нейтрона) спінове квантове число s = ½, а

ms може приймати 2 значення: ms = ± 12 . (7.12)

Розподіл електронів в атомі за стаціонарними станами відбувається згідно з принципом Паулі, за яким в атомі не може бути двох електронів, які знаходяться у двох однакових стаціонарних станах, що визначаються однаковим набором чотирьох квантових чисел: n,l,ml ,ms .

VIII. БУДОВА ТА ВЛАСТИВОСТІ ЯДЕР. РАДІОАКТИВНІСТЬ

Атомне ядро складається з протонів та нейтронів, їх загальна кількість визначається масовим числом А. Зарядове число z – це кількість протонів.

Традиційна форма запису ядра

Az X дозволяє визначити:

1) склад ядра (z протонів та

N = A – Z нейтронів);

2)масу ядра ( mя = A mn , оскільки mp mn );

3)заряд ядра (qя = Z e );

4)розмір ядра. Якщо уявляти ядро приблизно у вигляді кульки, то її радіус Rя = R0 A1/3 , де R0 =1,23 10-15 м;

5)енергію зв’язку та деякі інші властивості ядра.

Внаслідок взаємодії нуклонів у ядрі маса ядра менша, ніж маса нуклонів, що входять до його складу. Різниця цих мас, яку називають дефектом маси, дорівнює:

m = Zmp + (A – Z)mn – mя.

У таблицях задані маси атомів, а не ядер, тому при розрахунку дефекту маси з табличних даних слід відняти масу електронів: mя = mа Zmе . Таким чином дефект маси можна обчислити за формулою

 

m = Z (mp + me) + (A Z)mn ma = ZmH + (AZ)mn ma;

(8.1)

mH = 1.00728 а.о.м.; mn = 1.00867 а.о.м.

 

 

 

 

m = Z 1.00783 + (A Z) 1.00867ma) а.о.м.;

 

(8.2)

1 а.о.м. = 1.66 10-27кг

 

 

 

 

 

Дефекту маси відповідає енергія зв'язку ядра:

 

 

У

Езв = (Zmp + (A – Z)mn – mя)c2 .

 

(8.3)

позасистемних

одиницях

енергії

мегаелектрон-вольтах

(1МеВ=1,6 1019 Дж):

 

 

 

 

 

Езв. = 931,5 m МеВ.

 

 

 

 

Відомо десь біля 1700 різних ядер, з них стабільними є приблизно

300,

інші є радіоактивними. Під радіоактивністю

розуміють спонтанне

51

(самочинне) перетворення ізотопів хімічних елементів, зумовлене розпадом їх атомних ядер.

Якщо N0 – кількість радіоактивних ядер в момент t = 0, то к будь-

якому моменту часу t внаслідок

радіоактивного розпаду їх

кількість

зменшиться до N:

 

 

N = N0e−λt ,(закон радіоактивного розпаду) (8.4)

де λ – стала розпаду.

 

 

Період напіврозпаду (тобто

час, за який розпадається

половина

початкової кількості ядер) пов’язаний зі сталою розпаду співвідношенням:

T

 

=

ln2

= 0.693 .

(8.5)

1 2

 

λ

λ

 

Важливою характеристикою радіоактивного розпаду є активність –

кількість ядер, що розпадаються за одиницю часу:

 

 

А =

dN

= λN = λN0e−λt .

(8.6)

 

 

 

dt

 

 

Число радіоактивних ядер N, яке міститься у масі m, можна визначити

за формулою

N = mNA/М,

 

де NA число Авогадро; М молярна маса, яку легко оцінити для кожного

ядра через масове число А : M = А 10-3кг/моль.

 

Тоді

A= m ln2 NA .

(8.7)

 

 

 

M Т

 

 

 

 

 

1/2

 

У Міжнародній системі одиниць (СІ) активність вимірюється у бекерелях. Позасистемною одиницею активності є кюрі: 1Кі = 3,7 1010Бк.

Питома активність радіоактивного препарату визначається кількістю актів розпаду за одну секунду на одиницю маси чи об’єму радіоактивної речовини:

а = А/m, вимірюється у Бк/кг; q = A/V, вимірюється у Бк/м3.

Активність одиниці маси є характеристикою нестабільних ядер:

a=

ln2 NA

.

(8.8)

μ T1/2

В основному відбуваються такі види радіоактивного розпаду: α-розпад, 3 види β-розпаду. Розпад може супроводжуватися γ-випромінюванням.

Схема (закон зміщення) α- розпаду:

 

 

A X A4 Y + 4 He .

(8.9)

 

Схеми β-розпаду:

z

z2

2

 

 

 

 

 

 

1.

електронний:

A

A

0

%

z X z+1Y + -1e + ν;

2.

позитронний:

A X A Y+0 e+ν

;

 

 

z

z-1

1

 

52

Q = (mb + mX – ma – mY)c2

3. електронний захват (К-захват):

A X+ 0 e A Y + ν.

 

z 1

z-1

Джерелами іонізуючих частинок є ядерні реакції, при яких дуже суттєву роль виграють законі збереження. З закону збереження енергії можна визначити енергетичний вихід реакції Q.

Якщо ядерна реакція відбувається за схемою a+X b+Y , її енергетичний вихід дорівнює:

(8.10)

Величина Q – це енергія, яка виділяється чи поглинається у реакції. При пружному розсіянні Q = 0.

Приклади розв’язання задач

Приклад 1. Визначити довжину хвилі λmax, яка відповідає максимуму спектральної випромінювальної здатності волоска лампи розжарювання, площа поверхні якої S=2,5·10-5м2. Потужність, яка споживається лампою, Р=50 Вт. Вважати волосок лампи сірим тілом, поглинальна здатність якого а = 0,3. Внаслідок теплопровідності іншим тілам передається частка η = 0,2 від енергії, яка споживається лампою.

Розв’язання.

За законом Віна (6.50) λmax =

b

, де b = 2,89·10-3

м·К.

(1)

T

 

 

 

 

Визначимо температуру волоска лампи. На розжарювання волоска

витрачається доля (1η) потужності Р, яку споживає лампа. Отже

Ркор.=(1

η)P .

 

Відповідно випромінювальна здатність лампи

 

Re =

(1

η)P

.

(2)

 

 

 

 

S

 

Оскільки лампа є сірим тілом її випромінювальна здатність за формулою

(6.49)

R′=аσT4 .

 

 

 

 

 

(3)

За формулами (2) і (3)

(1 η)P

=аσT4 .

 

 

 

 

 

S

 

 

 

 

 

 

 

 

Звідки

T = 4 (1 η)P

 

 

 

 

 

 

 

σaS

 

 

 

 

 

 

і

λmax = b4

(1

σaS

.

 

 

 

 

 

 

η)P

 

 

 

 

Перевіряємо одиниці вимірювання:

 

 

 

 

 

 

14

 

 

 

2 Вт

 

1

 

 

 

[λ]= м К м

 

 

 

Вт

 

 

 

= м.

 

 

м2

К4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Після підстановки значень знаходимо

53

λmax = 2,89 103 4 0,3 2,5 105 5,67 108 =8,78 107 м. 0,8 50

Відповідь: λmax = 8,78·10-7м.

Приклад 2. На поверхню літію падає монохроматичне світло (λ = 0,310мкм). Для припинення фотоефекту треба прикласти гальмівну напругу Uг=1,7 В. Визначити роботу виходу електрона з метала та „червону межу” фотоефекту.

Розв’язання.

Записуємо рівняння Ейнштейна для фотоефекту (6.56) з урахуванням зв’язку між частотою фотона ν і довжиною хвилі λ.

 

c

 

mv2

h

 

= A +

max

,

λ

2

 

 

 

де с – швидкість світла.

Оскільки навіть найбільш швидкі електрони затримуються електричним полем після проходження в ньому відстані, яка відповідає різниці потенціалів Uг, то їх кінетична енергія безпосередньо після виходу з металу пов’язана з величиною Uг співвідношенням

 

 

 

 

 

 

 

mv2

= eUг ,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

max

 

 

 

 

 

 

 

c

 

 

 

2

c

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тоді h

= A + eUг , звідки

 

 

A = h

eUг .

 

 

 

 

 

 

 

 

λ

 

 

 

 

 

 

λ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

м

 

 

Перевіряємо одиницю вимірювання:

[A]= Дж с

= Дж

 

с м

 

 

 

 

 

 

 

 

3 108

 

 

 

 

 

 

 

 

 

-34

 

 

 

 

 

19

 

 

 

-19

Обчислення дає: А=6,63·10

 

·

 

 

1,6 10

 

1,7 =3,70·10

Дж=2,3 еВ.

 

 

3,1 107

 

За формулою (6.57) знаходимо червону межу фотоефекту: λ0 = hcA .

Перевіряємо одиницю вимірювання: [λ]= ДжДжс мс = м .

Обчислення: λ0 = 6,63 10-34 3 108 =5,38 107 м=0,538 мкм. 3,70 10-19

Відповідь: λ0 = 0,538 мкм.

Приклад 3. На поверхню цинку падають γ-промені з довжиною хвилі λ=2·10-12м. Визначити максимальну швидкість фотоелектронів, які вириваються з поверхні цинку.

Розв’язання.

Порівняємо енергію γ-квантів з роботою виходу електронів з цинку, яка дорівнює А=6,4·10-19Дж=4,7 еВ. Енергія фотона γ-променів

54

ε = h λc = 6,63 1034123 108 =9,94 1014 Дж. 2 10

З урахуванням співвідношення 1МеВ = 1,6·10-19 Дж отримуємо: ε=0,622Мев >>А, тобто роботою виходу можна знехтувати порівняно з енергією фотона і вважати, що максимальна кінетична енергія електрона дорівнює енергії γ-кванта: Т = ε = 0,62 Мев.

У даному випадку кінетична енергія електрона більша за його власну енергію (енергію спокою) Е0=m0c2 = 9,11·10-31·(3·108)2Дж = 8,20·10-14 Дж =

0,51 Мев. Тому для обчислення швидкості електрона слід використати релятивістську формулу кінетичної енергії (6.65).

 

2

 

1

 

 

 

T = m0c

 

 

 

, де β=v/с.

 

 

1 β

2

1

 

 

 

 

 

 

Звідки після відповідних перетворень отримуємо β = (2E0 + T)T . E0 + T

β = (2 0,51 + 0,62) 0,62 = 0,89 , 0,51 + 0,62

звідки v = =3 108 0,89 м/с = 2,67·108 м/с.

Відповідь: v = 2,67·108 м/с.

Приклад 4. Внаслідок ефекту Комптона фотон з енергією ε1 =1,85МеВ

при зіткненні з електроном був розсіяний на кут θ=90о.Визначити енергію ε2 розсіяного фотона.

Розв’язання Для визначення енергії розсіяного фотона скористаємося формулою

Комптона

Δλ = λ2 λ1 = 2

h

sin2 θ

,

(1)

m0c

 

2

 

 

де λ2, λ1 – довжини падаючої та розсіяної хвиль випромінювання.

Виразимо довжини хвиль

λ2 і

λ1 через енергії

ε1

іε2 відповідних фотонів,

скориставшись формулою

 

ε= hc

. Одночасно

помножимо чисельник і

 

 

 

 

 

λ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

знаменник правої частини формули (1) на швидкість світла с:

 

 

 

hc

hc

= 2

hc

 

sin

2 θ .

 

 

 

 

ε

 

m

c2

 

 

 

 

 

2

ε

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

0

 

 

 

 

 

 

Скорочуємо на hc і виражаємо з отриманої формули шукану енергію

 

 

 

ε m

c2

 

 

 

 

 

ε E

0

 

 

ε2 =

 

 

1

0

 

 

=

 

 

 

1

 

,

m

c2

2sin2

θ

E

0

+ε 2sin2 θ

 

 

 

0

 

1

 

 

2

 

 

 

1

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

55

, де β = v/c = 0.9 (за умовою задачі).

де E0 =m0c2 = 0,51Мев – енергія спокою електрона в мегаелектрон-вольтах.

1,85 0,51

Обчислення дає ε2 = 0,51+1,85 2sin2 90° МеВ = 0,4МеВ. 2

Відповідь: ε2 =0,4МеВ.

Приклад 5. Визначити імпульс р та кінетичну енергію Ек електрона, що рухається зі швидкістю 0.9с (с – швидкість світла у вакуумі).

Розв’язання

Імпульс – це добуток маси на швидкість: р = mv, де m – залежна від швидкості маса, оскільки електрон рухається зі швидкістю, близькою до швидкості світла у вакуумі:

m= m0

1 β2

 

 

 

Таким чином, p =

m0βc

=

9.11 10310.9 3 108

кг м/с = 5,6 10-22кг м/с.

1 −β2

10.81

 

 

 

У релятивістському випадку кінетична енергія частинки визначається як різниця між повною енергією Е та енергією спокою Е0, тому

Ek =m0c2 (

1

1) Дж=1.06 1013 = 0,66МеВ.

 

 

1 β2

Приклад 6. Визначити частоту світла, яке випромінюється атомом гідрогену, при переході електрона на енергетичний рівень з головним квантовим числом n=2, якщо радіус орбіти електрона після переходу змінився у 9 разів.

Розв’язання.

Частота фотона, що випромінюється атомом гідрогену при переході з однієї орбіти на іншу, дорівнює

ν = R

1

1

,

(1)

 

k2

n2

 

 

 

де R=R1c=3,29·1015 Гц – стала Рідберга, n – номер орбіти, на яку переходить електрон, k –номер орбіти, з якої переходить електрон.

Боровські радіуси орбіт визначаються за формулою

rn =n2

h2ε0

,

(2)

πmee2

 

 

 

звідки випливає, що радіуси орбіт електрона в атомі гідрогену пропорційні n2. Тоді

n2 = rn = 1 k2 rk 9

56

З урахуванням (1) одержуємо

 

1

 

n2

 

ν =

 

1–

 

.

n2

k2

 

 

 

Підставив числові значення, дістанемо

15

-1

 

1

 

1

15

-1

15

ν=3,29 10 с

 

1–

9

 

4

=0,73 10 с

 

=0,73 10 Гц.

 

 

 

 

 

 

 

Приклад 7. Визначити енергію фотона, який випромінюється при переході електрона в атомі гідрогену з третього енергетичного рівня на перший.

Розв’язання.

Енергія фотона, який випромінюється при переході електрона в атомі гідрогену з одного енергетичного рівня на інший визначається

різницею енергій стаціонарних станів електрона до (Ek ) та після переходу(En ):

hν=Ek En

(1)

За борівською моделлю, ядро атома нерухоме, тому повна енергія

електрона є

сумою

кінетичної

енергії

обертання

 

електрона

W і

потенціальної Ue енергії взаємодії електрона з ядром

 

 

 

e

 

 

 

 

 

= mv2 =

e2

 

Ee =We +Ue ,

 

 

e2

 

 

 

W

 

;

 

 

 

U

=

 

;

 

e

2

8πε

r

 

 

 

 

e

 

4πε

r

 

 

 

 

 

0

n

 

 

e2

 

 

 

0 n

 

 

 

 

 

 

 

Ee = –

 

 

 

 

 

 

 

(2)

 

 

 

 

 

 

8πε

r

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0 n

 

 

 

 

 

 

 

Визначимо значення Ee на довільному енергетичному рівні. Для цього в рівняння (2) підставимо вираз для значення радіуса електронної орбіти rn

 

 

rn =n2

 

h2ε0

,

 

 

 

πmee2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

де r – радіус n-ї

орбіти, m

e

– маса електрона, е – заряд

електрона,

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ε0 =8,85 10-12 Ф/м –

електрична стала, n – порядковий номер орбіти,

h=6,63·10-34 Дж·с – стала Планка.

 

 

 

 

 

 

 

 

Одержуємо

 

 

1

 

 

me4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ee = –

 

 

 

.

(3)

 

n2

8h2ε02

Тоді енергія випроміненого фотона

57

 

 

 

1 me4

+

1 me4

me4

 

1

 

1

 

 

E = E

 

Een = –

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

= –

 

 

 

 

 

 

.

(4)

ek

k2 8h

2

2

n2 8h

2

2

8h

2

2

 

k2

 

 

 

ε0

 

 

ε0

 

ε0

n2

 

 

 

Із формул (1) та (4) випливає, що енергії повної іонізації атома гідрогену відповідає вираз

E0

=hν =

me4

 

1

1

 

=

 

me4

,

(5)

 

 

 

 

 

 

 

 

8h2ε02

12

8h2ε02

 

 

 

 

 

 

 

 

тоді

 

 

 

 

 

 

1

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

E = E0

 

 

 

,

(6)

 

 

 

n2

k2

де E0 =2,18 10-18 Дж = 13,6 еВ – енергія повної іонізації атома гідрогену

Підставив числові значення, дістанемо

 

 

 

E= 2,18 10

-18

 

1

1

 

=1,94 10

-18

Дж=12,12 еВ.

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

3

 

 

 

 

 

 

 

Приклад 8. Визначити борівській радіус другої орбіти атома гідрогену та швидкість електрона на цій орбіті.

Розв’язання.

Згідно борівській теорії електрон обертається навколо нерухомого ядра і радіус електронної орбіти та швидкість електрона на цій орбіті пов’язані співвідношенням

m

v

r = nh

,

(1)

e

 

n n

 

 

 

 

 

 

 

де rn – радіус n-ї орбіти, vn

швидкість електрона на цій орбіті,

me

маса електрона, mevnrn – момент імпульсу електрона на цій орбіті, n –

головне квантове число, h=6,63·10-34 Дж·с – стала Планка.

Сила взаємодії між електричними зарядами ядра і електрона надає електрону доцентрового прискорення. За другим законом Ньютона

m

v

 

2

=

e2

 

 

 

e

 

n

 

 

 

 

.

(2)

 

 

4πε

 

r 2

rn

 

 

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

n

 

 

Сумісно розв’язав рівняння (1) і (2) відносно rn , отримаємо

rn =n2

h2ε0

,

(3)

πmee2

 

 

 

Підставив числові значення, дістанемо

8,85 1012 (6,63 1034 )2

r2 = 22 3,14 9,1 1031 (1,6 1019 )=2,13 1010 м.

Перевіряємо одиницю вимірювання

58

r

= (Дж с)2 Ф м-1

=

Дж2 с2 Кл

= Дж с2

=м.

 

 

 

n

 

кг Кл2

 

 

 

кг Кл2 В м кг м

 

 

 

 

 

 

Із рівняння (1) одержуємо вираз для швидкості електрона на n-ій орбіті

 

 

 

v

n

=

 

nh

=

e2

 

.

 

(4)

 

 

 

2πm r

2nhε

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

e n

 

 

 

 

 

Зробивши обчислення, отримаємо значення швидкості електрона на 2-ій орбіті

(1,6 1019 )2

v2 = 2 2 6,63 1034 8,85 1012 =1,09 106 м/с=1,09 Мм/с

Перевіряємо одиницю вимірювання

v

=

Кл2

=

Кл2

=

м

Дж с Ф м-1

Дж с Кл В-1 м-1

с

 

 

 

 

Приклад 9. Тиск монохроматичного світла з довжиною хвилі λ=0,6 мкм на

чорну поверхню дорівнює 10-7 Н/м2. Скільки фотонів падає щосекунди на 1 м2 поверхні?

Розв’язання.

 

Тиск світла визначається за формулою

 

p= Ece (1+ρ),

(1)

де Ee e /S - енергетична освітленість поверхні площею S, с – швидкість світла у вакуумі.

Потік випромінювання

 

Фe =nhν,

(2)

де ν – частота світла, n – кількість фотонів, які падають щосекунди на 1 м2 поверхні, h=6,63·10-34 Дж·с – стала Планка.

Поверхня чорна, тому коефіцієнт відбиття приймаємо рівним нулю:ρ=0 .

Отже,

 

p =

nhν

.

 

 

 

 

 

 

(3)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

cS

 

 

 

 

 

 

 

Оскільки частота світла

пов’язана з довжиною хвилі

співвідношенням

ν =

с

, то отримаємо

 

p =

nh .

 

 

 

 

 

 

(4)

 

 

 

 

 

 

 

 

λ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Звідси

 

n =

pSλ

.

 

 

 

 

 

 

(5)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

h

 

 

 

 

 

 

 

Підставив числові значення, дістанемо

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

107 0,6 106 1

19

-1

 

 

 

 

 

 

n =

 

 

 

=9,05 10

с .

 

 

 

 

 

 

 

6,63 1034

 

 

 

 

Перевіряємо одиницю вимірювання:

n = Н/м2 м м2

=

 

Дж

 

-1 .

Дж

с

 

 

 

 

 

 

 

Дж с

 

 

 

59

Приклад 10. Знайти довжину хвилі де Бройля електрона, який має кінетичну енергію Ек = 5МеВ.

Розв’язання Довжина хвилі де Бройля частинки з імпульсом р дорівнює

λ=h/р.

Таким чином, для розв’язання задачі треба знайти зв’язок між релятивістським імпульсом (бо кінетична енергія електрона за умовою задачі більше, ніж енергія спокою, яка дорівнює 0,51МеВ) електрона та його кінетичною енергією.

Релятивістський імпульс пов’язаний з повною енергією частинки Е формулою:

E = c p2 + m02c2 , звідси p= 1 E2 E02

= 1 Eк (Eк +2E0 ) ,

c

c

де було враховано, що Е – Е0 = Ек та Е + Е0 = Ек + 2Е0.

Для чисельних розрахунків енергію треба виразити у джоулях:

Ек = 5МеВ = 5 106 1,60 10-19Дж = 8,00 10-13Дж;

 

Е0 = 0,5МеВ = 0,8 10-13Дж.

 

Тоді отримуємо для імпульсу р = 2,93 10-21кг м/с, а для довжини хвилі де

Бройля λ = 2,26 10-13м = 22,6 пм.

Приклад 11. Чому дорівнює розмір ядра, оцінений за співвідношенням невизначеностей, якщо прийняти, що енергія нуклона у ядрі порядку 8МеВ?

Розв’язання Співвідношення невизначеностей для координати та імпульсу має

вигляд: x p ≥ h. Припустимо, що нуклон у ядрі знаходиться в області з

невизначеністю x = R/2, тоді R ≥2ћ/ p.

Фізично розумна невизначеність імпульсу не повинна перевищувати значення самого імпульсу. Імпульс пов’язаний з кінетичною енергією

співвідношенням: р = 2mEкін . Таким чином

Rmin = 2ћ/ 2mЕкін. = 2 1.05 10-34/ 2 1,67 1027 8 1013 1,60 (м)

Звідси Rmin = 3 10-15м.

Приклад 12. Знайдіть відношення невизначеностей швидкості електрона та протона, коли їх координати визначені з точністю до 10-10м.

Розв’язання

За співвідношенням невизначеностей p x ≥ ћ, а з вираженням p через швидкість маємо: m v x ћ. Таким чином, шукане відношення

дорівнює:

ve/ vα = m α/ me = 1,67 10-27кг/9,11 10-31кг = 1,83 103= 1830.

60