Організація грошово-кредитних відносин у процесі розширеного відтворення національної економіки
Отже, раціональне розмежування функцій з організації грошово-кредитних відносин усередині банківської системи, між її рівнями є запорукою успішного кредитно-фінансового обслуговування усієї економіки та підтримання стабільності її грошової сфери.
Розвиток банківської системи та ефективність організації нею грошово-кредитних відносин суспільства значною мірою залежить від економічного стану країни, що позначається на результатах діяльності банківських інститутів. Стосовно умов України у загальному процесі еволюції банківської системи відповідно до типу економічних відносин можна виділити три організаційні форми діяльності банківських інститутів – відповідно у економічній адміністративно-командного, перехідного чи ринкового типу. Для кожного з них притаманні свої специфічні риси й ознаки (див. таблицю).
Наведений у таблиці порівняльний аналіз різних типів банківських систем характеризує основні відмінності між ними з огляду на зовнішні прояви діяльності (структурна побудова, організаційна форма банківських інститутів), так і на глибинні сутнісні аспекти функціонування банків (стосовно їхньої взаємодії з національною економікою, методів обслуговування клієнтів, грошово-кредитного регулювання та ін.)
Що ж до банківської системи України, то її можна віднести до перехідного типу, хоча за багатьма параметрами вона у своїй основі вже наближена до ринкової системи банківських інститутів.
|
Банківська система адміністративно-командного типу економі |
Банківська система перехідного типу економіки |
Банківська система ринкового типу |
|
1. За принципом створення банків і метою їхньої діяльності. | ||
|
Створюються державою з метою забезпечення контрольованого розподілу грошових ресурсів між галузями народного господарства |
Створюються окремими суб’єктами господарювання з метою забезпечення власних потреб у кредитно-розрахунковому обслуговуванні |
Створюються будь-якими фізичними чи юридичними особами з метою прибуткової діяльності на грошовому ринку і ринку капіталів країни |
|
2.За формою власності та організаційними засадами банківської діяльності | ||
|
Державна форма. Усі банки є державними установами, що входять до структури апарату загального управління економікою, відповідаючи за її грошову сферу. |
Змішана форма. Банки створюються переважно у формі акціонерних товариств закритого типу з поширенням акцій серед обмеженого кола засновників і пайовиків. |
Змішана форма. Банки створюються переважно як відкриті акціонерні товариства з розповсюдженням акцій серед широкого загалу. |
|
3. За формою структурної побудови банківської системи. | ||
|
Однорівнева. Єдиний державний банк та кілька спеціалізованих банків, які є по суті його відділеннями, виконують усі функції з кредитно-розрахункового обслуговування господарства. |
Дворівнева. Попри створення центрального банку і нових комерційних банків значна частка фінансового ринку належить колишнім державним спеціалізованим банкам. Інфраструктура банківської системи не набула належного рівня розвитку. |
Дворівнева Другий рівень банківської системи утворюють комерційні банки різних форм власності, що на рівноправних засадах конкурують між собою. Система включає розвинуту інфраструктуру. |
|
4. За організацією управління банківською системою. | ||
|
Управління діяльністю банків здійснюється по вертикалі – у централізованому порядку та у відповідності з рішенням уряду. |
Поступове запровадження економічних методів регулювання банківської діяльності при збереженні істотного впливу уряду на колишні державні банки. |
Регулювання діяльності банківських інститутів здійснюється центральним банком переважно за допомогою економічних важелів (наприклад, рефінансування), а також системи економічних нормативів. |