Тема 2. Теоретичні засади організації банківської системи

Назва етапу

Характеристика етапу

Негативні наслідки

І етап

1991 р.

Становлення та розбудова банківської системи

Формування банківської системи України започатковано ЗУ "Про банки і банківську діяльність" від 20.03.1991 р.

Основні принципи:

– дворівнева побудова;

– функціональне розмежування між банками І і ІІ рівнів;

– функціонування банків ІІ рівня на комерційних засадах;

– ліквідація монополії держави на банківську діяльність, можливість створення комерційних банків різних форм власності;

– організація державного контролю за банківською діяльністю з покладанням цього завдання на ЦБ;

– незалежність ЦБ від державних органів влади

ІІ етап

1991-1993 рр.

Розвиток

банківської системи

– прийняття законодавчо-нормативних актів щодо функціонування банківської системи;

– акціонування та приватизація банків;

– збільшення кількості комерційних банків;

– впровадження нових банківських технологій

– реформування банківської системи випередило реформування економіки;

– низька довіра до банків з боку економічних суб’єктів

ІІІ етап

1993-1998 рр.

Стагнація

та криза

банківської системи

– криза реальної економіки;

– розбалансованість державного бюджету та криза державних фінансів;

– гіперінфляція;

– посилення бартеризації економіки та її тінізації;

– відплив капіталів за кордон

– скорочення кількості банків;

– низький рівень капіталізації банків;

– низький попит на банківські послуги

ІV етап

1998-2005 рр.

Стабілізація банківської системи

– прийняття ЗУ "Про НБУ" (від 20.05.1999р. .№679-XIV);

– прийняття ЗУ «Про банки і банківську діяльність» (від 07.12.2000р. № 2121-ІІІ)

– забезпечення внутрішньої та зовнішньої стабільності національної валюти;

– підвищення довіри до банків з боку економічних суб’єктів грошового обороту;

– зменшення норми обов’язкового резервування та облікової ставки;

– підвищення фінансової стійкості банків;

– створення системи банківського регулювання та контролю;

– створення системи страхування депозитів та кредитів;

– організація системи банківського обліку відповідно до світових стандартів

– низький рівень розвитку банківської системи (порівняно з розвитком банківських систем розвинутих країн);

– недостатній рівень капіталізації банків;

– відсутність конкуренції;

– застосування НБУ адміністративних методів щодо керівництва банківською системою;

– підвищення частки іноземних банків.

2005-2008 - докриза;

- швидке економічне зростання;

- Різке погіршення умов торгівлі разом зі значною апреціацією реального ефективного обмінного курсу стали чинниками зменшення позитивного сальдо поточного рахунку;

-Монетарна політика, згідно з якою підтримувалася прив'язка гривні до долара США, була недостатньо гнучкою для реагування на зміну макроекономічних умов;

-Фіскальна політика нового уряду у 2008 році продовжила процес експансіоністського зростання поточних витрат.

- Зростання ВВП суттєво загальмувалося: із 12.4% у 2007 році до 2.6% у 2008 му.;

- У серпні НБУ скасував заборону, якою від банків вимагалося здійснювати лише односторонні операції.;

2008-2009 криза

НБУ:

- проводив стриману грошово-кредитну політику, спрямовану на нівелювання монетарного чинника інфляції;

- посилював пруденційні нормативи діяльності банків (у т.ч. в частині адекватності капіталу), стимулюючи їх укладати угоди в

- розширював можливості банків з підтримки їх ліквідності – ще у квітні Національний банк почав приймати в забезпечення кредитів рефінансування акції істотної участі банків. При цьому навіть в умовах інфляційного тиску обсяг операцій Національного банку з рефінансування перевищував обсяги проведення мобілізаційних операцій;

- проводив процентну політику, спрямовану на стимулювання заощаджувальної активності населення;

- нарощував валютні резерви.

-кризи недоступними для банків стали такі

інструменти як міжбанківські кредити та можливості отримання коштів на

міжнародних фінансових ринках, на які робився акцент у внутрішніх

антикризових банківських програмах

-Ресурси міжнародних фінансових

ринків також стали недоступними або доступними лише за дуже високу

платню

2010 по теперишній час посткриза

- значний обсяг наданих Національним банком України кредитів рефінансування (більше 60

млрд. грн.) для підтримання ліквідності банками та недопущення втрати ними

платоспроможності;

- значні витрати держави (більше 15 млрд. грн.) для відновлення платоспроможності окремих

системних банків (Укргазбанк, Родовідбанк, банк “Київ”);

- зростання проблемних кредитів, а їх частка в кредитному

портфелі збільшилася з 3 до 10 %, що зумовило значні відрахування в резерви на покриття

збитків за активними операціями (відношення резервів до активів зросло з 3,3 до 12,5 %);

- величезні збитки в діяльності банків України, що призвело до значних втрат капіталу;

- втрата багатьма банками платоспроможності.