40.Баланс гумусу та його прогнозування в сівозміні

Важливим показником потенційної родючості ґрунту є вміст у ньому гумусу, який в значній мірі залежить від структури посівних площ у сівозміні. Відомо, що збільшення частки просапних культур у сівозміні призводить до посиленої мінералізації гумусу.

Статтями надходження гумусу є:

• внесення гною і компостів як енергетики гумусоутворення і як джерела поживних речовин;

• залишення на полі нетоварної частини врожаю: соломи, стебел грубостеблових культур, гички, огуду та інших органічних решток;

• компенсація азотної недостатності додатковим внесенням мінеральних азотних добрив (8-10 кг/т пожнивних решток), які підвищують коефіцієнти гуміфікації рослинних решток;

• кореневі системи загиблих рослин, які також є енергетикою гумусом утворення;

• посіви сидеральних культур на зелене добриво;

• тіла загиблих мікробів, кількість яких може складати 4-14 т/га (мікрофауна грунту);

• тіла загиблої мезофауни (комах, їх личинок, дощових черв'яків тощо);

• рештки синьо-зелених водоростей у верхньому шарі ґрунту.

При плануванні біологізації землеробства всі ці складові дегуміфікації і гуміфікації можна враховувати і прогнозувати як буде змінюватись гумусний стан ґрунту під впливом певних заходів.

Баланс гумусу в орному шарі ґрунту кожного поля сівозміни розраховують на основі порівняння надходження та втрат гумусу за вегетацію відповідної культури. До втрат гумусу відносять ту його частину, яка мінералізувалась впродовж вегетації, а прибуткова стаття балансу включає лише вихід гумусу з рослинних решток.

41.Диференційована система обробітку грунту та її впровадження в зональних системах землеробства

Полицево-безполицева (диференційована) система обробітку грунту в сівозміні, за якої відбувається природне підвищення родючості грунту й проявляється висока фітосанітарна властивість.

Система полицево-безполицевого основного обробітку грунту, що поєднує оранку, поверхневий і безполицевий обробіток на різну глибину з інтервалом між оранками 4-5 років, здатна найбільше використовувати позитивні й зменшувати негативні ознаки систематичного полицевого або безполицевого способів обробітку грунту. Вона дає можливість усунути диференціацію обробленого шару грунту за родючістю, підвищує його біологічну активність і поліпшує поживний режим, не погіршує гумусового стану й суттєво посилює ефективність контролювання забур'яненості полів унаслідок природного відмирання протягом чотирьох-п'яти років зачатків бур'янів, загорнутих плугом на цей період у грунт на глибину понад 10 см.

Встановлено ефект суттєвого зниження потенційної забур'яненості ріллі (на 35-40%) і актуальної забур'яненості посівів (на 37-40%). За даної системи обробітку грунту біологічний механізм такого ефекту самоочищення грунту полягає у відмиранні протягом чотирьох-п'яти років 85-95% залишених у грунті на глибині загортання під плуг насіннєвих зачатків бур'янів. Разом з тим, протягом чотирьох-п'яти років за поверхневого й мілкого безполицевого обробітку грунту робочими органами сільськогосподарських машин, інтенсивних опадів у вигляді дощу, перепадів атмосферного тиску тощо верхній шар стає більш розпиленим, руйнується структура грунту. Це погіршує водно-фізичні властивості верхнього шару грунту. Проте кореневі й поживні рештки вирощуваних культур, внесені органічні й мінеральні добрива збагачують верхній шар елементами живлення.