33. Удосконалення сівозмін як основи раціонального функціонування екосистем.

Основою кожної системи землеробства є сівозміна. В основі оцінки значення сівозмін лежать такі критерії: регулювання режиму органічної речовини грунту і мінеральних елементів живлення, підтримання задовільного структурного стану грунту та інших фізичних властивостей, регулювання водного балансу агроценозів, запобігання процесів ерозії та дефляції, зменшення забур’яненості посівів, регулювання фіто санітарного стану грунту.

За умови оптимального забезпечення добривами і пестицидами, використання стійких сортів до хвороб, біопрепаратів і інших засобів захисту рослин значення чергування культур щодо мінерального живлення, боротьби з бурянами, шкідниками і хворобами послаблюється, зростає можливість повторного вирощування культур, головним критерієм доцільності чистого пару стає волого забезпечення.

Концентрація посівів в сівозмінах: зернові -60-80%, цукбуряки – 20-25%, кукурудза – 50-60%, коноплі – 50%, картопля – 30-50%, соняшник і льон – 14-16%.

У вдосконаленні структури посівних площ важливими є багаторічні трави, вони допомагають у регулюванні балансу гумусу. Важливе значення також мають підсівні, післяукісні та пожнивні культури, що продовжують період перебування грунту під рослинністю як один із важливих засобів біологізації землеробства.

Використовуєчи ріпак, суріпицю та інші культури з родини капустяних можно значно посилити профілактичну санітарну дію сівозміни.Ущільтюючі посіви ефективні для захисту грунтів від ерозії.

Доцільно розміщення груп культур з різною реакцією на кислотність, що буду сприяти значному зменшенню витрати вапна.

32. Значення органічних добрив у зональних системах землеробства.

Застосування органічних добрив – на сьогодні найефективніший засіб оптимізації родючості ґрунтів, підвищення врожайності с-г культур та поліпшення їх якості. Використання органічних добрив, дозволяє оптимізувати процеси живлення рослин та умови одержання якісної рослинної продукції, поліпшити фізичні, хімічні та біологічні властивості ґрунту.

Ключове значення органічних добрив полягає в насиченні ґрунту органічною речовиною, значна частина якої в процесі біологічної трансформації перетворюється на гумусні сполуки.

Вирощування сільськогосподарських культур без застосування органічних добрив зумовлює зменшення вмісту гумусу в ґрунті і зниження його родючості, що спричиняється мінералізацією гумусу. Зокрема, зниження вмісту гумусу в ґрунті на 1% зумовлює зниження врожайності на 5 ц/га зернових одиниць.

При застосуванні органічних добрив накопичуються поживні речовини (макро-, мікроелементи) у ґрунті, знижується кислотність, підвищуються вміст увібраних основ, поглинальна здатність і буферність. Органічні добрива містять біологічно активні речовини, вітаміни групи В та ауксини, необхідні для росту і розвитку рослин та мікроорганізмів, які визначають біосинтетичні реакції і трансформацію органічної речовини. Органічні добрива сприяють оптимізації біорізноманіття та структури ґрунтової мікрофлори, активізується біологічна рослинно-мікробна активність. Збалансоване застосування органічних добрив при механічному обробітку зменшує опір ґрунту та поліпшує його тепловий режим, тому що темнозабарвлений колір трансформованої органічної речовини, що утворюють гумусові сполуки, сприяє підвищенню поглинанню тепла.

Вони також сприяють очищенню ґрунту, поліпшуючи його фіто санітарний стан. Крім того, органічні добрива створюють умови для ефективнішого використання рослинами і ґрунтовою біотою мінеральних добрив. Особливо велике значення застосування органічних добрив набуває у зонах, де розміщені ґрунти з низькою природною родючістю, використання яких визначає отримання високих врожаїв.

Науково обґрунтована норма внесення органічних добрив становить для зони Полісся близько 14 т/га, Лісостепу — 12 т/га.