35. Екологобезпечні системи удобрення.

Для одержання екологічно чистої продукції необхідно широко використовувати органічні та біологічні джерела живлення рослин.

Застосуванню добрив завжди відводилось центральне місце в комплексі заходів з підвищення врожайності сг культу. Добрива одні з найбільш ефективних засобів відтворення родючості ґрунтів.  Наукою доведено, що для високих урожаїв треба вносити в ґрунт головних елементів живлення більше, ніж їх було використано. Якщо втрати речовин унаслідок виносу не відшкодовуються після внесення добрив, то відбувається виснаження ґрунту і зниження врожаю.

Застосування добрив у першу чергу забезпечує покращення поживного режиму ґрунтів, підвищує вміст рухомих форм поживних елементів, їх запаси. Під час використання органічних добрив, в ґрунт повторно повертаються лише ті поживні речовини, які рослини вже використовували для формування врожаю. Тільки з мінеральними добривами в ґрунт надходять необхідні елементи живлення для рослин.

Більшість мінеральних добрив є фізіологічно кислими, тому вважають, що вони підкислюють ґрунт. Негативний вплив мінеральних добрив на фізико-хімічні показники можна нейтралізувати застосуванням органічних або органо-мінеральних системах удобрення. для підтримання бездефіцитного колообігу елементів живлення в господарстві велике значення має правильне поєднання внесення органічних і мінеральних добрив.

В системі екологічно чистих технологій вирощування польових культур доцільно використовувати рідкі комплексні добрива (РКД) разом з органічними. Слід уникати внесення безводного аміаку безпосередньо в ґрунт у великих дозах. Краще розчинити його в 3-4 обємах води. Такий розчин майже не шкідливий для ґрунтової мікрофлори.

Дуже важливо додержувати норми внесення невеликих доз добрив (15 – 20 кг/га діючої речовини) при внесенні в рядки під час сівби. Для цього слід старанно регулювати висівні апарати комбінованих зернотукових сівалок. Рідкі і леткі мінеральні добрива заробляють у ґрунт. Сухі мінеральні добрива повинні бути без грудок, сипкими і відповідати державному стандарту за всіма показниками.

34. Оптимізація структури агроландшафтів, співвідношення лісів, луків, розораності земель.

Ландшафт — це природно-територіальні комплекси (ПТК) з одним геологічним фундаментом і близьким генетичним типом рельєфу. Агроландшафти формуються в результаті взаємодії природно-потенціальних комплексів (ППК) з усіма ланцюгами системи землеробства, зокрема з інфраструктурою, протиерозійними заходами постійної дії (лісосмуги, протиерозійні гідротехнічні споруди різних типів, межі полів і сівозмін, польові дороги, гідрографічна мережа) Структурна організація агроландшафту. Кожний агроландшафт (як і природний) характеризується відносною територіальною замкненістю та наявністю у ньому зон трьох типів:

а) зон зв’язування і трансформації енергії та речовини (рілля, ліс, луки);

б) зон транзиту (схилові землі, улоговини і балкові мережі, тимчасові й постійні водні джерела, які становлять гідрографічну мережу ландшафту);

в) зон концентрації та акумуляції речовини й енергії (заплави, стаки, озера, болота).

Виділяються такі рівні структурної організації агроландшафту:

1. з одним замикаючим створом і тимчасовим водотоком (улоговинний водозбір);

2. агроландшафт, що складається з декількох улоговинних водозборів і балок з одним замикаючим створом (балковий водозбір);

3. агроландшафт, який складається з кількох балкових водозборів із наявністю постійного водостоку, боліт, озер, заплави (річковий водозбір).

Загальний земельний фонд України становить 60 млн га і представлений переважно різновидами чорноземів, які займають 57% всіх сільськогосподарських угідь і становлять 68% орних земель. У середньому на одного мешканця України припадає 0,8 га сільськогосподарських угідь.

Найбільше природне багатство України – чорноземи. Вони складають майже 50% світового запасу чорноземів.Протягом 50 – 60 років було необґрунтовано розорано 2 млн га малопродуктивних природних угідь та силових земель. Розораність земель в Україні досягла 81%, тобто 57% всієї території. Лише 8% земель України перебуває нині у природному стані (болота, озера, гірські масиви. Покриті та непокриті лісом).

За даними обліку, площі земель лісового фонду у 2000 р. становили 10,8 млн га, із них вкритих лісовою рослинністю — 9,4 млн га. Таким чином, лісистість (відносно вкритої лісом загальної території країни) становить 15,6 %, що значно менше встановлених мінімальних екологічних стандартів — 22—25 %. ,

Ліси переважно виконують захисні водоохоронні та санітарно-гігієнічні функції. Наявність родючих земель в Україні сприяла надмірній їх розораності. Розораність суші досягла 57, а сільськогосподарських угідь — близько 80%.

Трав'янисті рослини(луки) За приблизними оцінками, зараз трав'янисті рослини становлять близько 20% рослинної маси земної біосфери.