Глава 19 виховний вплив на засуджених до позбавлення волі

Стаття 123. Соціально-виховна робота із засудженими до позбавлення волі

1. Соціально-виховна робота — цілеспрямована діяльність персоналу органів і установ виконання покарань та інших соці­ альних інституцій для досягнення мети виправлення і ресоціалі- зації засуджених.

Соціально-виховна робота спрямована на формування та за­кріплення в засуджених прагнення до заняття суспільно корис­ною діяльністю, сумлінного ставлення до праці, дотримання ви­мог законів та інших прийнятих у суспільстві правил поведінки, підвищення їх загальноосвітнього і культурного рівнів.

2. Участь засуджених у виховних заходах, які проводяться в колоніях, враховується при визначенні ступеня їхнього виправ­лення, а також при застосуванні заходів заохочення і стягнення.

3. Розпорядком дня колоній можуть бути передбачені виховні заходи, участь в яких для засуджених є обов'язковою.

4. Стимулювання правослухняної поведінки засуджених здій­снюється за допомогою програм диференційованого виховного впливу з урахуванням їхньої поведінки, психічного стану і ступе­ня соціальної занедбаності.

5. Програми диференційованого виховного впливу на засудже­них повинні враховувати можливості виховної функції режиму ^В1дбування покарання, загальноосвітнього і професійно-техніч­ного навчання, заходів заохочення і стягнення, які застосовують­ся До осіб, позбавлених волі, самодіяльних організацій засудже­них, громадських, благодійних і релігійних організацій, а також залучення засуджених до самовиховання.

410

411

1. У даній статті вперше на рівні закону закріплено поняття со­ціально-виховної роботи з засудженими як цілеспрямованої діяль­ності персоналу органів і установ виконання покарань та інших соціальних інституцій для досягнення мети виправлення і ресоці-алізації засуджених. Правове регулювання виховного впливу включає регламентацію виховної роботи з засудженими, діяльнос­ті самодіяльних організацій засуджених до позбавлення волі отримання засудженими, що тримаються в установах виконання покарань, загальної та професійної освіти, застосування до них за­ходів заохочення та стягнення.

Виховна робота є засобом духовного впливу на засудженого, спробою поліпшити його особистість за час відбування покарання шляхом цілеспрямованого виправного випливу, поновлення або прищеплювання засудженим навичок правильної орієнтації в сис­темі духовно-моральних цінностей, психологічної та іншої підго­товки до ведення морального, соціально-корисного образу життя після звільнення з місць позбавлення волі.

2. У ст. 6 КВК України виховна робота розглядається у якості одного з основних засобів виправлення і ресоціалізації. Норми, що регулюють виховну роботу (як і деякі інші), носять заохочуваль­ний, стимулюючий характер. Так, у ч. 2 ст. 123 КВК України вка­зується, що участь засуджених у здійснюваних виховних заходах враховується при визначенні ступеня їхнього виправлення, а та­кож при застосуванні заходів заохочення та стягнення. Таким чи­ном, підкреслюється думка про те, що засуджені добровільно, за власним бажанням приймають участь у здійснюваних заходах.

Разом із тим, у тих же виховних цілях закон передбачає можли­вість проведення таких виховних заходів, у яких участь засудже­ного є обов'язковою: праця, ранкова фізична зарядка, загальноос­вітнє навчання засуджених молодіжного віку, які не мають серед­ньої освіти тощо). Слід відмітити, що такі заходи повинні бути передбачені розпорядком дня для конкретної виправної установи.

3. Відповідно до ч. 4 ст. 123 КВК України, стимулювання право-слухняної поведінки засуджених до позбавлення волі здійснюється за допомогою програм диференційованого виховного впливу. Реалі­зація цих програм є формою соціально-виховної роботи з засудже­ними, яка проводиться персоналом органів та установ виконання покарань у взаємодії з державними та громадськими інституціями для досягнення мети виправлення і ресоціалізації засуджених.

4. Виховна робота організується адміністрацією виправних установ на основі детальних планів, учбово-педагогічних рекомен­дацій та інших документів, які розробляються у відповідних структурах кримінально-виконавчої системи, покликаних зроби­ти процес виховного впливу на засуджених комплексним та ефек­тивним. У цих же цілях сприяння у проведенні виховних заходів можуть надавати громадські об'єднання та організації (дивись ко­ментар до статті 25 КВК України).

412

Начальники відділень соціально-психологічної служби здій­снюють індивідуальний облік засуджених, які приймають участь у програмах. Стосовно осіб, які беруть участь у психокорекційних програмах, індивідуальний облік здійснюється також психолога­ми та лікарями-психіатрами. Заступник начальника колонії з со­ціально-виховної та психологічної роботи веде облік засуджених, які приймають участь у програмах, щоквартально організовує роз­гляд на засіданні методично-виховної ради колонії стан та ефек­тивність реалізації програм.

5. Відповідно до Положення про порядок реалізації у виправ­ них та виховних колоніях програм диференційованого впливу на засуджених до позбавлення волі, затвердженого наказом Держав­ ного департаменту України з питань виконання покарань, у коло­ ніях реалізуються такі типові програми: «Освіта», «Професія», «Правова просвіта», «Духовне відродження», «Творчість», «Фіз­ культура і спорт», «Подолання алкогольної та наркотичної залеж­ ності», «Підготовка до звільнення».

Адміністрація колоній може корегувати зазначені програми з урахуванням виду установ та контингенту засуджених та реалізо­вувати інші програми, що сприяють становленню засуджених на життєву позицію, яка відповідає правовим нормам і вимогам су­спільно корисної діяльності.

6. Програми розробляються з урахуванням поведінки засудже­них, їх соціально-педагогічної занедбаності та враховуючи можли­вості виховної функції режиму відбування покарання, загально­освітнього та професійно-технічного навчання, заходів заохочення і стягнення, які застосовуються до осіб, позбавлених волі, самоді­яльних організацій засуджених, громадських, благодійних і релі­гійних організацій, а також залучення засуджених до самовихо­вання.

7. Завданнями програм є: стимулювання правослухняної пове­дінки засуджених, сприяння формуванню у них здорового способу життя й моральності; організація корисної зайнятості засудже­них; розвиток особистого потенціалу засуджених, корисної ініціа­тиви, творчих здібностей та професійних навичок, що сприятиме їх соціальній адаптації після звільнення; формування у засудже­них свідомого ставлення до цілей свого виправлення та розуміння ними залежності перспективи дострокового звільнення від відбу­вання покарання від своєї особистої поведінки.

Програми реалізовуються на основі принципів педагогіки спів­робітництва та сприяють формуванню взаємовідносин партнерства між персоналом і засудженими для досягнення мети виправлення й ресоціалізації останніх, дотримання їх законних прав в період відбування покарання.

413

Стаття 124. Основні напрями, форми і методи соціально-виховної роботи із засудженими до позбавлення волі

1. У колоніях проводиться моральне, правове, трудове, есте­тичне, фізичне, санітарно-гігієнічне виховання засуджених, а та­кож інші його види, що сприяють становленню їх на життєву по­зицію, яка відповідає правовим нормам і вимогам суспільно ко­рисної діяльності.