1. Створення житлово-побутових умов для засуджених вій­ ськовослужбовців та їхнє медичне забезпечення здійснюються відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

2. Засуджені військовослужбовці забезпечуються речовим май­ном та продовольством за нормами, встановленими для військо­вослужбовців строкової служби.

3. Щомісячне грошове забезпечення засуджених військово­ службовців у розмірі окладу, встановленого за першим тарифним розрядом для солдатів, матросів першого року строкової служби, зараховують на їхні особові рахунки.

4. Хворих засуджених військовослужбовців у разі потреби на­правляють на лікування до госпіталю під вартою. Охорона засу­джених військовослужбовців у межах госпіталю здійснюється на­чальником гарнізону за місцем дислокації госпіталю.

1. Створення житлово-побутових умов для засуджених та їх ме­дичне обслуговування здійснюється відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

Відповідно до цього нормативно-правового акта для розміщення кожної роти засуджених військовослужбовців передбачаються такі приміщення: спальне приміщення для особового складу; народо­знавча світлиця; кімната для командира роти; кімната для підго­товки засуджених до занять; кімната побутового обслуговування; кімната для зберігання майна роти та особистих речей військово­службовців; кімната (місце) для занять фізичними вправами та спортом; кімната для вмивання; сушарня для просушування обмун­дирування і взуття; кімната (місце) для чищення взуття та куріння; місце для зберігання господарського інвентарю; душова; туалет.

У кожному батальйоні відводяться кімнати для командира ба­тальйону, його заступників, штабу батальйону, для підготовки до занять і проведення нарад. Для проведення занять у військовій частині обладнуються відповідні класи.

2. Для розміщення особового складу в спальних приміщеннях відводиться площа з розрахунку 2,5-4 кв. м на кожного військо­вослужбовця. При цьому об'єм повітря має бути 9-12 куб. м на одну особу. Ліжка у спальних приміщеннях розставляються так, щоб біля кожного з них чи біля двох зсунутих разом лишалося міс­це для тумбочок, а між рядами ліжок було вільне місце, необхідне для шикування особового складу. Ліжка повинні бути однаковими (стандартними) і розставляються не ближче 50 см від зовнішніх стін із додержанням суворого рівняння. Ліжка у спальних примі­щеннях можуть бути розміщені в один або два яруси.

Тумбочка біля ліжка призначена для зберігання предметів ту­алету, комірців, носових хустинок та інших дрібних предметів особистого користування. У тумбочці також можна зберігати кни­ги й зошити. Постіль військовослужбовців, розміщених у казар­мі, має складатися з ковдри, двох простирадл, подушки з наво­лочкою, матраца й підстилки. Біля кожного ліжка мають бути тапочки, килимки чи доріжки. Забороняється сідати й лягати на постіль в обмундируванні, за винятком чергового роти під час

відпочинку (сну).

Рушники для обличчя складаються вдвоє за довжиною і віша­ються на спинках ліжок у головах, а рушники для ніг — на нижніх поперечинах ліжок у ногах і підгортаються під матраци.

Положення про дисциплінарні батальйони у Збройних Силах України визначає перелік речей і предметів першої необхідності, які дозволяється мати при собі засудженим військовослужбовцям під час відбування покарання у дисциплінарних батальйонах, а саме — мило, зубну щітку, зубний порошок або пасту, гребінець, носову хустинку, тютюнові вироби, сірники або запальнички, при­ладдя для гоління, чищення одягу та взуття, особисті листи та па­пір для письма, книги, конверти, ручку та олівці. Вказані предме­ти, крім установлених за нормами постачання, закуповують орга­нізовано за рахунок особистих коштів засуджених у порядку, встановленому командиром дисциплінарного батальйону.

3. Польові утеплені куртки, брюки та головні убори зберігають­ ся в шафах, установлених у приміщеннях казарми. Парадно-ви­ хідне обмундирування та спортивний одяг зберігаються на вішал­ ках у шафах кімнати для зберігання майна. Спеціальне обмунди­ рування, призначене для роботи, зберігається поза спальним приміщенням роти у спеціальних шафах, на окремих стелажах і

вішалках.

Місця для зберігання всіх видів обмундирування закріплюють­ся за військовослужбовцями й позначаються ярликами із зазна­ченням військового звання, прізвища та ініціалів військовослуж­бовця. Повсякденне обмундирування і ремінь поясний перед сном охайно і в певному порядку складаються на табуретку, взуття ста­виться в ногах біля ліжка.

Одяг, білизна і взуття за потреби просушуються у сушарнях. Укомплектовані речові мішки, сталеві шоломи та індивідуальні засоби захисту зберігаються в спальному чи іншому приміщенні в шафах чи на стелажах.

4. Повсякденна діяльність військовослужбовців у будь-якій об­ становці має здійснюватися з додержанням вимог військових ста­ тутів і порадників щодо створення здорових умов їх служби і побу­ ту. При цьому використовується специфіка завдань, що викону­ ються, кліматичні умови, екологічна обстановка в районі дислокації військової частини, стан матеріального забезпечення і казармено- житлового фонду.

256

257

Основними напрямами діяльності командирів (начальників) щодо створення здорових умов служби і побуту засуджених вій­ськовослужбовців є: встановлення і своєчасне доведення до вій­ськовослужбовців необхідних вимог безпеки, забезпечення їх ви­конання; суворе виконання санітарних норм і вимог військових статутів щодо розміщення військовослужбовців, організації їх харчування, водопостачання та інших видів матеріального і побу­тового забезпечення; організація точного виконання розпорядку дня; своєчасне і повне доведення до кожного військовослужбовця встановлених норм забезпечення; усунення або зниження до вста­новлених меж впливу шкідливих факторів на здоров'я військово­службовців, вжиття заходів щодо поліпшення екологічної обста­новки в районі розташування військової частини (підрозділу).

5. З усіма засудженими військовослужбовцями обов'язково проводиться загартування, основною метою якого є підвищення стійкості їх організму до змін фізичних факторів довкілля, до умов, пов'язаних з особливостями військової служби і виконан­ ням бойових завдань. Заходи щодо загартування військовослужбов­ ців проводяться їх командирами (начальниками) під система­ тичним контролем начальника медичної служби. Під час плануван­ ня цих заходів враховуються стан здоров'я військовослужбовців, їх вік та кліматичні умови місцевості. Загартування військово­ службовців має проводитися безперервно шляхом комплексного використання водних, сонячних та повітряних процедур у поєд­ нанні із заняттями з фізичної підготовки і спорту.

Основними способами загартування військовослужбовців є: що­денне виконання фізичних вправ на відкритому повітрі; обмивання до пояса холодною водою або нетривале прийняття холодного душу; полоскання горла холодною водою, а також миття ніг холодною во­дою перед сном; проведення у зимовий період лижних тренувань і занять; проведення у літній період занять і спортивно-масових за­ходів у полегшеному одязі; прийняття сонячних ванн, купання у відкритих водоймах у вільний від занять і робіт час та у вихідні дні, а для військовослужбовців строкової служби — тільки під час орга­нізованого купання, навчальних занять і змагань з плавання.

Виконання фізичних вправ проводиться під час ранкової фізич­ної зарядки, навчальних занять, спортивно-масової роботи, в про­цесі навчально-бойової діяльності військовослужбовців, а також під час самостійних тренувань. На заняттях виконуються фізичні вправи з використанням різних способів тренування і дозування фізичного навантаження з урахуванням належності військово­службовців до видів Збройних Сил і родів військ, віку і стану здо­ров'я. Заняття спортом проводяться в спортивних секціях і коман­дах у години, встановлені розпорядком дня.

6. Кожний військовослужбовець повинен піклуватися про збе­ реження свого здоров'я, не приховувати хвороб, суворо додержу-

ватися правил особистої, громадської гігієни та утримуватися від шкідливих звичок (куріння і вживання алкоголю). Кожний ко­мандир (начальник) зобов'язаний забезпечити у підпорядкованій йому частині (підрозділі) додержання військовослужбовцями пра­вил особистої і громадської гігієни.

Додержання правил особистої гігієни включає: ранкове і вечірнє вмивання з чищенням зубів; миття рук перед прийманням їжі; своє­часне гоління, підстригання волосся та обрізання нігтів; щотижне­ве миття в лазні зі зміною натільної і постільної білизни, онуч і шкарпеток; утримання в чистоті обмундирування, взуття й постелі, своєчасну заміну підкомірців. Зачіска військовослужбовця, а та­кож вуса, борода, якщо вони є, мають відповідати вимогам гігієни і не заважати використанню засобів індивідуального захисту та но­сінню спорядження. Носіння бороди дозволяється тільки офіцерам і прапорщикам (мічманам) за наявності медичних показань.

7. Правила громадської гігієни включають підтримання чисто­ ти в спальних приміщеннях, туалетах та інших кімнатах загаль­ ного користування, регулярне провітрювання приміщень, підтри­ мання чистоти у місцях загального користування, а також на те­ риторії розташування військової частини.

Усім військовослужбовцям проводяться запобіжні щеплення проти основних інфекційних хвороб. Щеплення можуть бути пла­новими і проводитися за епідемічними показаннями. Планові за­побіжні щеплення всьому особовому складові військової частини проводяться відповідно до календаря щеплень, а щеплення за епі­демічними показаннями — за наказом старшого командира (на­чальника). Від проведення щеплень військовослужбовці звільня­ються тільки за висновком лікаря.

Відмітки про щеплення заносяться у військові квитки і засвід­чуються печаткою військової частини, а до медичних книжок до­датково заносяться відмітки про звільнення від щеплень.

8. У разі виявлення у військовій частині інфекційного хворого начальник медичної служби негайно доповідає про це командирові частини і старшому медичному начальникові, забезпечує ізоляцію і госпіталізацію хворих, проведення дезінфекції у підрозділах, спостереження за особами, які були у контакті з хворими, і поси­ лення санітарно-гігієнічного контролю. У разі потреби рішенням старшого начальника у військовій частині запроваджується ре­ жим обсервації або карантин, забороняється або обмежується кон­ такт з цивільним населенням, проведення зборів особового складу і масових заходів, облаштовуються додаткові ізолятори.

9- Відповідно до норм забезпечення військовослужбовців речо­вим майном, засудженим надається:

!• Обмундирування: берет шерстяний (1 штука на строк служ­би); шапка-вушанка із штучного хутра (1 штука на строк служби); ^кУртка зимова (1 штука на строк служби); куртка і брюки шерстя-

258

259

ні (1 комплект на строк служби); сорочка (2 штуки на строк служ­би); галстук (1 штука на строк служби); рукавички шерстяні (1 пара на строк служби); рукавиці бавовняні теплі (1 пара на зимовий пе­ріод); кашкет польовий бавовняний (1 штука на строк служби); костюм (куртка і брюки) — 1 комплект польовий бавовняний на 9 місяців; куртка польова бавовняна утеплена (1 штука на строк служби); брюки польові бавовняні утеплені (1 пара на 3 роки); кос­тюм (куртка і брюки) бавовняний (1 комплект на строк служби).

II. Взуття: черевики хромові (1 пара на строк служби); череви­ ки з високими берцями (1 пара на 9 місяців); тапочки казармені (1 пара на строк служби).

3. Білизна: майка (1 штука на строк служби); труси (1 штука на строк служби); білизна натільна (5 комплектів на строк служ­би); білизна тепла (1 штука на строк служби); рушник (5 штук на строк служби); рушник банний (1 штука на строк служби); шкар­петки бавовняні (12 пар на строк служби); шкарпетки шерстяні (6 пар на строк служби).

4. Спорядження: ремінь поясний (1 штука на строк служби); ремінь брючний (1 штука на строк служби).

При цьому, костюм бавовняний видається сержантам і солда­там, які не отримують костюма бавовняного за нормами забезпе­чення спеціальним одягом і льотно-технічним обмундируванням і використовується як робочий одяг. У аеромобільних військах за­мість майки видається тільник. Військовослужбовцям весняного призову шкарпетки шерстяні видаються 3 пари на строк служби.

10. Додатком 3 до постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 р. № 829 встановлено наступну схему посадових окла­дів військовослужбовців строкової служби залежно від тарифного розряду: І — 17грн., II— 19 грн.,III— 21 грн.,IV— 23 грн.,V— 25 грн.,VI— 27 грн. на місяць.

11. Основними лікувально-профілактичними заходами є диспан­серизація, амбулаторне, стаціонарне лікування засуджених вій­ськовослужбовців. З метою запобігання поширенню інфекційних захворювань лікувально-профілактичні заходи, які пропонуються медичною службою, обов'язкові для виконання всіма військово­службовцями. Диспансеризація включає медичний контроль за станом здоров'я особового складу, активне завчасне виявлення за­хворювань, вивчення умов служби і побуту військовослужбовців, виявлення факторів, які негативно впливають на їх здоров'я, про­ведення профілактичних і лікувально-оздоровчих заходів.

Медичний контроль за станом здоров'я військовослужбовців здійснюється шляхом проведення: щоденного медичного спостере­ження за ними у процесі бойової підготовки і в побуті; медичних оглядів; поглиблених і контрольних медичних обстежень. До про­ведення медичного обстеження військовослужбовців залучаються лікарі-спеціалісти із військово-лікувальних закладів. Час, поря-

док і місце проведення медичного обстеження та огляду особового складу підрозділів військової частини оголошуються в наказі по частині. Забороняється призначати медичні обстеження та огляди • підрозділів у дні відпочинку.

12. Військовослужбовці зобов'язані негайно повідомити про за­ хворювання безпосередньому начальникові, який зобов'язаний направити хворого до медичного пункту частини.

Амбулаторний прийом проводиться в медичному пункті вій­ськової частини лікарем (фельдшером) у години, встановлені роз­порядком дня військової частини.

Військовослужбовці, які захворіли раптово або дістали травму, направляються до медичного пункту частини негайно, у будь-який час доби.

13. Висновок про часткове або повне звільнення військовослуж­ бовців строкової служби від занять, робіт, несення служби у наря­ ді, а офіцерів, прапорщиків та військовослужбовців, що проходять службу за контрактом, — від виконання службових обов'язків да­ ється лікарем, а у військових частинах, де лікар за штатом не пе­ редбачений, — фельдшером не більше ніж на шість діб. У разі по­ треби термін звільнення може бути продовжено. Рекомендації лі­ каря (фельдшера) про часткове або повне звільнення від виконання обов'язків підлягають виконанню посадовими особами.

По закінченні терміну звільнення за висновком лікаря військо­вослужбовці мають бути направлені у разі потреби на повторний медичний огляд.

Зарахування військовослужбовців строкової служби на дієтич­не харчування здійснюється наказом по військовій частині на тер­мін до трьох місяців на основі висновку начальника медичної служби військової частини.

14. У медичному пункті військової частини проводиться 14-ден- не стаціонарне лікування хворих, а також військовослужбовців, направлених з лікувальних закладів (частин) на лікування та реа­ білітацію.

На стаціонарне лікування поза розташуванням військової час­тини військовослужбовці направляються за висновком лікаря вій­ськової частини, а для подання невідкладної допомоги за відсут­ності лікаря — черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальнико­ві медичної служби і черговому військової частини. До лікуваль­них закладів хворі засуджені доставляються під вартою у супрово­ді фельдшера (санітарного інструктора).

15. У разі направлення на лікування поза розташуванням час­ тини військовослужбовці повинні бути одягнені відповідно до пори року і мати при собі направлення, підписане командиром військо­ вої частини, медичну книжку, документ, який посвідчує особу, необхідні особисті речі та атестат на продовольство, за необхіднос-

260

261

ті — довідку про травму і медичну характеристику, а у разі вибут­тя на лікування за межі гарнізону, крім того, — атестат на речове і грошове забезпечення, проїзні документи до місця розташування лікувального закладу і назад.

Про всіх військовослужбовців, яких направлено на стаціонарне лікування поза частиною, начальник (командир) лікувального за­кладу (частини) зобов'язаний у той же день повідомити команди­рові частини, з якої ці військовослужбовці прибули. Про хворих з отруєнням чи травмами начальник (командир) лікувального за­кладу (частини) зобов'язаний негайно доповісти командирові вій­ськової частини, з якої прибув хворий (хворі), а з інфекційними захворюваннями, крім того, — у найближчий санітарно-епідеміо­логічний заклад.

16. Начальник (командир) лікувального закладу (частини) зо­бов'язаний за 5 днів до виписки військовослужбовців повідомити про це командирові військової частини, з якої вони прибули.

Стаття 85. Звільнення від покарання засуджених військовослужбовців за хворобою

Засуджені військовослужбовці, які відбувають покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні і визнані військово-лікарською комісією непридатними за станом здоров'я до військо­вої служби зі зняттям з військового обліку або непридатними до військової служби у мирний час, звільняються судом від покаран­ня за поданням командира дисциплінарного батальйону і виснов­ком військово-лікарської комісії.

1. Звільнення засуджених військовослужбовців за хворобою здійснюється в порядку, передбаченому ст. 408 КПК України. При наявності підстав, передбачених ч. З ст. 84 КК України, суддя ра­йонного (міського) суду за місцем відбування покарання у виді тримання у дисциплінарному батальйоні, розглядає подання ко­мандира дисциплінарного батальйону і висновок військово-лікар­няної комісії та звільняє такого засудженого від подальшого від­бування покарання.

2. Для того, щоб засуджений військовослужбовець був звільне­ний з дисциплінарного батальйону за станом здоров'я, він повинен бути визнаний військово-лікарняною комісією непридатним за станом здоров'я до військової служби зі зняттям з військового об­ліку або непридатним до військової служби в мирний час відповід­ною військово-лікарською комісією, що працює на базі лікуваль­них установ Збройних Сил.

При виявленні у засуджених військовослужбовців, що перебу­вають на лікуванні в лікувально-профілактичних закладах, тяж­ких хронічних захворювань з вираженими функціональними по-

рушеннями, несприятливим прогнозом, начальники лікувальних закладів своєчасно інформують керівництво дисциплінарного ба­тальйону, з метою направлення таких військовослужбовців на ВЛК для визначення придатності до військової служби. У необхід­них випадках медичний огляд може здійснюватись після узго­дження з підрозділом по роботі з особовим складом за направлен­ням начальника центральної військово-лікарської комісії (ЦВЛК) або його заступника.

Перегляд постанов ВЛК МВС здійснюється вищими за статусом ВЛК у відповідності до існуючого Положення.

3. Осіб, щодо яких судом винесено ухвалу про дострокове звіль­нення від подальшого відбування покарання за станом здоров'я, командир дисциплінарного батальйону достроково звільняє з вій­ськової служби і направляє до військового комісаріату або військо­вої частини, звідки вони прибули (п. 65 Положення про дисциплі­нарні батальйони у Збройних Силах України).