1. Засуджені до обмеження волі мають право:

носити цивільний одяг, мати при собі гроші та цінні речі, ко­ристуватися грішми без обмежень;

відправляти листи, отримувати посилки (передачі) і бандеролі, одержувати короткострокові побачення без обмежень, а тривалі побачення — до трьох діб один раз на місяць.

2. Засудженим може бути дозволено короткочасні виїзди за межі виправного центру за обставин, передбачених законом для осіб, засуджених до позбавлення волі, а також з інших поважних причин у таких випадках:

за необхідності звернутися в медичний заклад з приводу захво­рювання чи лікування за наявності відповідного медичного вис­новку;

для складання іспитів у навчальному закладі;

за викликом судових і слідчих органів — на період проваджен­ня слідства чи дізнання;

для попереднього вирішення питань трудового і побутового влаштування після звільнення — строком до семи діб, без ураху­вання часу на дорогу;

у разі виникнення інших життєво необхідних обставин, які по­требують присутності засудженого.

3. Особи, засуджені до обмеження волі, зобов'язані: виконувати законні вимоги адміністрації виправного центру,

які стосуються порядку відбування призначеного покарання;

сумлінно працювати у місці, визначеному адміністрацією ви­правного центру;

постійно знаходитися в межах виправного центру під нагля­дом, залишати його межі лише за спеціальним дозволом адміні­страції цього центру, проживати за особистим посвідченням, яке видається взамін паспорта;

проживати, як правило, у спеціально призначених гуртожит­ках.

Перебування засудженого у вільний від роботи час поза гурто­житком допускається з дозволу адміністрації виправного центру, яка з цього питання виносить вмотивовану постанову.

4. Засудженим до обмеження волі забороняється: доставляти і зберігати на території, де вони проживають, пред­ мети, вироби і речовини, перелік яких визначений нормативно- правовими актами Державного департаменту України з питань виконання покарань. У разі виявлення таких предметів, виробів і речовин у засудженого вони підлягають вилученню і зберіганню, речі, вилучені з обігу, знищуються, гроші, цінності та інші речі за рішенням суду можуть бути передані в доход держави. Про вилу­ чення предметів, виробів і речовин посадовою особою виправного центру складається протокол;

вживати спиртні напої і пиво, наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги чи інші одурманюючі засоби.

5. Засуджені, які відбувають покарання у виді обмеження волі, _а також приміщення, в яких вони проживають, можуть піддава­ тися обшуку, а їхні речі, посилки, передачі і бандеролі, що наді­ йшли, — огляду. Огляди і обшуки приміщень, де проживають за­ суджені з сім'ями, провадяться за наявності встановлених зако­ ном підстав, за вмотивованим рішенням суду.

Жиле приміщення, де проживає засуджений, може відвідува­тися, як правило, в денний час уповноваженими працівниками виправного центру.

6. Засуджені, які не допускають порушень встановленого по­ рядку виконання покарання у виді обмеження волі і мають сім'ї, після відбуття шести місяців строку покарання можуть за поста­ новою начальника виправного центру проживати за межами гур­ тожитку із своїми сім'ями.

Ці особи зобов'язані від одного до чотирьох разів на тиждень з'являтися у виправний центр для реєстрації.

7. Особи, зазначені в частині шостій цієї статті, можуть прожи­вати із своїми сім'ями в орендованих квартирах або придбавати житло в межах території виправного центру.

8. Стосовно особи, яка після постановлення вироку визнана ін­валідом першої або другої групи або досягла пенсійного віку, а та­кож жінки, яка стала вагітною, кримінально-виконавча інспекція вносить до суду подання про звільнення такої особи від відбуван­ня покарання.

9. Порядок і умови виконання покарання у виді обмеження волі і нагляду за засудженими визначаються нормативно-право­вими актами Державного департаменту України з питань вико­нання покарань.

1. Засуджені до обмеження волі у виправному центрі на відміну від засуджених до позбавлення волі перебувають без охорони, але знаходяться під наглядом адміністрації, який включає в себе сте­ження і контроль за їх поведінкою за місцем проживання і роботи, а також в неробочий час.

2. Нагляд — це система заходів, котрі спрямовані на забезпе­чення відбування кримінального покарання у вигляді обмеження ^волі, шляхом цілодобового постійного контролю за поведінкою за­суджених у місцях їх розміщення та праці, попередження та при­пинення з їх боку протиправних дій, забезпечення, вимог ізоляції засуджених та безпеки персоналу.

Організація нагляду за засудженими до обмеження волі визна­чається Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання Покарань; Інструкцією з організації нагляду за засудженими; окемі питання врегульовані наказом Державного департаменту

210

211

України з питань виконання покарань від 20.06.2002 р. № 148 «Про незадовільну організацію нагляду в колоніях (дільницях) — поселеннях і виправних центрах та притягнення до дисциплінар­ної відповідальності винних посадових осіб» та іншими норматив­но-правовими актами.

У спеціальній літературі вказується, що несення служби із здій­снення нагляду за засудженими на території виправного центру та прилеглої місцевості забезпечується, як правило, шляхом патру­лювання. Особлива увага приділяється приміщенням адміністра­тивних будинків, об'єктам виробничо-господарського призначен­ня, житловим і складським будівлям, ДТЗО.

У разі відсутності в штатному розкладі виправного центру по­сади заступника ЧПНУ його обов'язки виконує найбільш підго­товлений та досвідчений молодший інспектор чергової зміни.

3. Організація нагляду за засудженими у виправних центрах також включає: контроль за поведінкою засуджених у місцях їх­нього проживання та роботи, перевірку наявності в них посвідчень установленого зразка, обмеження їх доступу на територію, де роз­ташовані житлові будинки працівників виправних центрів та ін­ших громадян; забезпечення виконання засудженими вимог кри­мінально-виконавчого законодавства України та дотримання ними встановленого порядку відбування покарання; попередження та профілактику порушень режиму тримання з боку засуджених та недопущення вчинення ними злочинів, втеч та інших правопору­шень; проведення обшуків з метою перекриття каналів надхо­дження до засуджених заборонених предметів, а також забезпе­чення ізоляції осіб, які допустили порушення встановленого по­рядку відбування покарання.

Начальник чергової зміни, крім загальних обов'язків з організа­ції нагляду за засудженими повинен: а) перед заступанням на служ­бу перевіряти кількість засуджених, у тому числі тих, які прожи­вають за межами виправних центрів, знаходяться в гуртожитках, на робочих об'єктах, у дисциплінарному ізоляторі, короткостроко­вих виїздах, а також на стаціонарному лікуванні; б) не допускати самовільного виходу засуджених за межі виправного центру, контролювати вибуття засуджених у короткострокові виїзди, ліку­вальні і навчальні заклади та їх своєчасне повернення до виправно­го центру; в) у разі самовільного залишення засудженим території виправного центру негайно доповідати про це начальнику виправ­ного центру або його заступникам, вживати заходів щодо встанов­лення місцезнаходження відсутнього, а у разі необхідності — орга­нізовувати першочергові заходи щодо його затримання; г) два рази на добу (ранком — після розводу засуджених на роботу і ввечері — після повернення з роботи) доповідати начальнику виправного цен­тру про обстановку і результати несення служби черговими зміна­ми, а про надзвичайні події — негайно.

4. Засуджені до обмеження волі мають значно більше прав у по­рівнянні з особами, що відбувають покарання у виді позбавлення волі. Крім основних прав, вказаних у главі 2 КВК України, засу­джені до обмеження волі мають право носити цивільний одяг, мати при собі гроші та цінні речі, користуватися грішми без обмежень; займатися сільським господарством, відправляти листи, отриму­вати посилки (передачі) і бандеролі, одержувати короткострокові побачення без обмежень, а тривалі побачення — до трьох діб один раз на місяць.

5. Засудженим може бути дозволено короткочасні виїзди за межі виправного центру за обставин, передбачених законом для осіб, за­суджених до позбавлення волі (смерть або тяжка хвороба близько­го родича, що загрожує життю хворого; стихійне лихо, що спричи­нило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім'ї), а та­кож з інших поважних причин у таких випадках: необхідності звернутися в медичний заклад з приводу захворювання чи лікуван­ня за наявності відповідного медичного висновку; для складання іспитів у навчальному закладі; за викликом судових і слідчих орга­нів — на період провадження слідства чи дізнання; для поперед­нього вирішення питань трудового і побутового влаштування піс­ля звільнення — строком до семи діб, без урахування часу на до­рогу; уразі виникнення інших життєво необхідних обставин, які потребують присутності засудженого.

В Інструкції з організації порядку і умов виконання покарання у виді обмеження волі встановлено, що при позитивному вирішен­ні адміністрацією установи питання про надання засудженому ко­роткочасного виїзду складається висновок із зазначенням анкет­них даних та характеристики засудженого, який затверджується начальником виправного центру. Цей документ зберігається в осо­бовій справі засудженого. На підставі цього висновку видається наказ по виправному центру про надання засудженому коротко­часного виїзду.

Тривалість короткочасного виїзду встановлюється начальником виправного центру з урахуванням особистості засудженого, харак­теру, ступеня суспільної небезпеки та поведінки засудженого під час відбування покарання. Під час виходу за територію виправного центру засуджені повинні мати охайний зовнішній вигляд. Перед короткочасним виїздом і після повернення до виправного центру засуджені підлягають повному обшуку, а їх речі — огляду. Засу­джений, якому надається короткочасний виїзд, інформується ад­міністрацією виправного центру про правила його поведінки та від­повідальність за несвоєчасне повернення до виправного центру.

Після проведення повного обшуку та огляду засудженого ЧПНУ під розписку доводить до його відома правила поведінки за межа­ми виправного центру та відповідальність за їх порушення. Вище­зазначена розписка долучається до особової справи засудженого.

212

213

Для виїзду засудженим видається посвідчення, що передбачене для засуджених до позбавлення волі, які перебувають у коротко­часному виїзді. Після повернення до виправного центру, посвід­чення повертається засудженим ЧПНУ, який проводить його пов­ний обшук та огляд особистих речей.

У разі встановлення порушень правил поведінки під час пере­бування засудженого у короткочасному виїзді, виявлення у нього під час обшуку речей, виробів та речовин, зберігання яких засу­дженим заборонено, або ознак сп'яніння до засудженого вжива­ються заходи щодо притягнення його до відповідальності.

Під час перебування за межами виправного центру засуджені зобов'язані: дотримуватися правил громадського порядку; повер­татися до виправного центру в термін, установлений адміністраці­єю виправного центру; у разі виникнення об'єктивних обставин, що не дають змоги повернутися до виправного центру в установле­ний термін, самі або через інших осіб негайно повідомити про це ЧПНУ, вказавши місце свого перебування; на вимогу працівників міліції пред'являти посвідчення встановленого зразка. Засудже­ним забороняється: залишати межі населеного пункту, до якого дозволено короткочасний виїзд; вживати спиртні напої і пиво, наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги чи інші одурманюючі засоби.

Про короткочасний виїзд засуджених ЧПНУ інформує чергово­го територіального органу управління Державного департаменту України з питань виконання покарань, а при поверненні засудже­них до виправного центру — доповідає про їх наявність.

6. Засуджені, які не допускають порушень встановленого по­ рядку виконання покарання у виді обмеження волі і мають сім'ї, після відбуття шести місяців строку покарання можуть за поста­ новою начальника виправного центру проживати за межами гур­ тожитку із своїми сім'ями в орендованих квартирах або придбава- ти житло в межах території виправного центру. Такі особи зобов'я­ зані від одного до чотирьох разів на тиждень з 'являтися у виправний центр для реєстрації.

7. Дана стаття покладає на засуджених до обмеження волі і пев­ ні обов'язки, зокрема: виконувати законні вимоги адміністрації виправного центру, які стосуються порядку відбування призначе­ ного покарання; сумлінно працювати у місці, визначеному адміні­ страцією виправного центру; постійно знаходитися в межах ви­ правного центру під наглядом, залишати його межі лише за спеці­ альним дозволом адміністрації цього центру, проживати за особистим посвідченням, яке видається взамін паспорту та, як правило, у спеціально призначених гуртожитках.

Перебування засудженого у вільний від роботи час поза гурто­житком допускається з дозволу адміністрації виправного центру, яка з цього питання виносить вмотивовану постанову. Крім зазна-

чених, засуджені до обмеження волі повинні виконувати також основні обов'язки засуджених, що передбачені у ст.9 КВК Украї­ни, як-от: виконувати встановлені законодавством обов'язки гро­мадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб; виконувати законні вимоги адміністрації ор­ганів і установ виконання покарань; ввічливо ставитися до персо­налу, інших осіб, які відвідують установи виконання покарань, а також до інших засуджених тощо.

8. Засуджені зобов'язані брати участь без оплати в роботах з благоустрою будівель та території виправного центру. Такі роботи виконуються за затвердженим адміністрацією виправного центру графіком, у порядку черговості, як правило, у неробочий час.

Засуджені зобов'язані постійно мати при собі документ вста­новленого зразка. Цей документ видається замість паспорта та ін­ших особистих документів, які зберігаються в особовій справі за­судженого.

9. Засудженим до обмеження волі забороняється доставляти і зберігати на території, де вони проживають, предмети, вироби й речовини, перелік яких визначається нормативно-правовими ак­ тами Державного департаменту України з питань виконання по­ карань. Так, наприклад, Правила внутрішнього розпорядку уста­ нов виконання покарань встановлюють, що засудженим, які від­ бувають покарання у виправних центрах, забороняється придбавати та зберігати будь-яку вогнепальну або холодну зброю, а також транспортні засоби і користуватися ними. У разі виявлен­ ня таких предметів, виробів і речовин у засудженого вони підляга­ ють вилученню й зберіганню, речі, вилучені з обігу, знищуються, гроші, цінності та інші речі за рішенням суду можуть бути переда­ ні в доход держави. Засудженим забороняється також вживати спиртні напої і пиво, наркотичні засоби, психотропні речовини або їх, аналоги чи інші одурманюючі засоби.

Засуджені, які відбувають покарання у виді обмеження волі, а також приміщення, в яких вони проживають, можуть піддавати­ся обшуку, а їхні речі, посилки, передачі й бандеролі, що наді­йшли, — огляду. Огляди і обшуки приміщень, де проживають за­суджені із сім'ями, провадяться за наявності встановлених зако­ном підстав, за вмотивованим рішенням суду. При цьому жиле приміщення, де проживає засуджений, може відвідуватися, як правило, в денний час уповноваженими працівниками виправно­го центру.

10. Засуджені до обмеження волі розміщуються в гуртожитках і забезпечуються жилою площею за нормами, встановленими КВК України. Кожному засудженому надається індивідуальне спальне місце, яке визначає начальник відділення і на якому прикріплю­ ється табличка із зазначенням прізвища, ініціалів засудженого.

214

215

Гуртожитки в установах виконання покарань забезпечуються наступним приладдям та інвентарем: а) ліжка металеві одно- або двоярусні з жорсткою сіткою за чисельністю засуджених; б) приліж-кові тумбочки (одна на двох засуджених); в) стіл на 10-12 посад­кових місць; г) табурети на кожного засудженого; д) гучномовець; є) бак для питної води з кухлем і тазом; ж) годинник настінний на кожну житлову секцію; з) фіранки на вікна; і) телевізор чорно-бі­лого або кольорового зображення на кожне відділення; к) холо­дильники; л) столові і консервні ножі (два на житлову секцію), но­жиці (одні на 50 засуджених); м) вішалка для верхнього одягу.

Умивальники для засуджених обладнуються в окремих примі­щеннях з розрахунку один кран на 10 засуджених. Столові та кон­сервні ножі маркуються, зберігаються у приміщеннях для вжи­вання їжі засудженими та міцно прикріплюються на ланцюзі до столу. Ножиці маркуються і видаються засудженим під підпис у спеціальному журналі старшим днювальним, який забезпечує їх щоденне повернення.

Двері усіх приміщень гуртожитків в обов'язковому порядку об­ладнуються вікнами для здійснення нагляду за поведінкою засу­джених розміром 250 х 250 см. Категорично забороняється вста­новлювати на цих дверях внутрішні замки або запори. Вимикачі освітлення в таких приміщеннях обладнуються ззовні (дана норма не поширюється на службові кабінети працівників адміністрації колонії).

У приліжкових тумбочках засуджені мають право зберігати: за­соби особистої гігієни, бритви, запальнички разового використан­ня, електрокип'ятильники, підручники і учбове приладдя, літера­туру та періодичні видання, у т.ч. релігійного змісту, письмовий папір, зошити, прості олівці, авторучки, чорнило, стержні, конвер­ти, марки у кількості, установленій вищевказаними Правилами.

11. У приміщеннях гуртожитків, крім спальних кімнат, з роз­рахунку на кожне відділення обладнуються кабінети начальників відділень (вихователів), кімнати виховної роботи, приміщення для зберігання особистих речей засуджених, сушильні для одягу та взуття, приміщення для приймання їжі та збереження продук­тів харчування з холодильниками, туалетні кімнати (у виправних центрах для тримання засуджених жіночої статі — кімнати осо­бистої гігієни).

Стаття 60. Умови праці засуджених до обмеження волі

1. Засуджені до обмеження волі залучаються до праці, як пра­вило, на виробництві виправних центрів, а також на договірній основі на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності за умови забезпечення належного нагляду за їхньою по­ведінкою.

216

2. Праця засуджених до обмеження волі регулюється законо­давством про працю, за винятком правил прийняття на роботу, звільнення з роботи, переведення на іншу роботу.

3. Переведення засуджених на іншу роботу, в тому числі в іншу місцевість, може здійснюватися власником підприємства, устано­ви, організації або уповноваженим ним органом за погодженням з адміністрацією виправного центру.

4. Засудженим незалежно від усіх відрахувань належить ви­плачувати не менш як сімдесят п'ять відсотків загальної суми за­робітку.

1. Засуджені до обмеження волі залучаються до праці, як пра­ вило, на виробництві виправних центрів, а також на договірній основі на державних або інших форм власності підприємствах у разі забезпечення надійного нагляду за їхньою поведінкою.

В окремих випадках з дозволу начальника установи допуска­ється залучення до праці засуджених за межами території виправ­ного центру, але в межах району дислокації установи — за умови щоденного повернення їх до житлової зони установи, а також по­стійного зв'язку з черговою частиною. Це дає можливість забез­печити засуджених відповідною роботою у разі її відсутності на виробництві виправного центру, сприяє бажанню засуджених працювати за раніше обраною професією чи спеціальністю. У свою чергу, якщо власник підприємства, установи, організації або упов­новажений ним орган залучає до роботи засуджених до обмежен­ня волі, то він зобов'язаний забезпечити їх залучення до суспільно корисної праці за місцем роботи з урахуванням стану здоров'я та, за можливістю, спеціальності, організовувати, у разі необхіднос­ті, первинну професійну підготовку і створити відповідні побутові умови.

2. Категорично забороняється постійне проживання засудже­них на робочих об'єктах виправних центрів, а також ухилення від визначених маршрутів пересування та їх використання у якості водіїв легкового транспорту.

3. Залучення засуджених на роботах за межами виправних цен­трів відбувається тільки після повного та всебічного вивчення їх особистостей з урахуванням висновків працівників соціально-пси­хологічної та оперативної служб. На відповідні служби виправно­го центру покладено обов'язок постійно вивчати практику праце-використання засуджених за межами установ з метою визначення Доцільності використання засуджених на тих чи інших контра­гентських об'єктах та максимально скоротити кількість таких, що знаходяться на значній відстані.

4. Вивід засуджених на роботу здійснюється згідно з розпоряд­ком дня під керівництвом начальника чергової зміни за єдиною Формою рознарядки, що обов'язково узгоджується з працівника-

217

ми оперативних груп та відділів нагляду і безпеки із розписом від­повідальної особи за отримання і здачу засуджених.

5. Праця засуджених до обмеження волі регулюється законо­ давством про працю, за винятком правил прийняття на роботу, звільнення з роботи, переведення на іншу роботу. Тобто на засу­ джених розповсюджується, у першу чергу, більша частина норм Кодексу законів про працю України та іншого законодавства, які регулюють робочий час і час відпочинку, нормування та оплату праці, гарантії й компенсації, трудову дисципліну, охорону праці тощо. Відповідно до цих норм засуджені до обмеження волі мають право на щорічну оплачувану відпустку, допомогу у зв'язку з тим­ часовою непрацездатністю, пільги, які надаються при праці жін­ кам і молоді, державне соціальне страхування та ін.

Однак, оскільки між засудженим до обмеження волі та органі­зацією, куди він направлений працювати, не складається трудова угода, на засуджених не поширюються у повному обсязі норми трудового законодавства, що регулюють правила прийому на робо­ту, звільнення з роботи, переведення на іншу роботу.

6. Прийом засудженого на роботу здійснюється відповідно до направлення, виданого адміністрацією виправного центру. Вона ж може в подальшому направити засудженого на роботу до іншої ор­ ганізації.

Переведення засуджених на іншу роботу, в тому числі в іншу місцевість, може здійснюватися власником підприємства, устано­ви, організації або уповноваженим ним органом тільки за пого­дженням з адміністрацією виправного центру.

При переводі засудженого на іншу роботу враховується його думка, однак незгода засудженого на перевід не може служити пе­репоною для виконання відповідного рішення адміністрації орга­нізації, де працює засуджений, погодженого з адміністрацією ви­правного центру.

7. Засудженим незалежно від усіх відрахувань належить ви­ плачувати не менш як сімдесят п'ять відсотків загальної суми за­ робітку (про поняття заробітку дивись коментар до статті 51 КВК України).

Стаття 61. Обов'язки адміністрації виправного центру

1. Адміністрація виправного центру веде облік засуджених, роз'яснює порядок і умови відбування покарання, організовує тру­дове і побутове влаштування засуджених; забезпечує додержання умов праці засуджених, порядку та умов відбування покарання; здійснює нагляд і заходи попередження порушень порядку відбу­вання покарання; проводить із засудженими соціально-виховну ро­боту; застосовує встановлені законом заходи заохочення і стягнен­ня; здійснює роботу щодо підготовки засуджених до звільнення.