Сакральний текст

Біблія складається з двох частин – Старий та Новий Заповіт. 50 книг належать до Старого, і 19 книг – до Нового, вони об’єднані декількома важливими ідеями.

Оскільки людина потребує знати волю Бога, то їй потрібно постійно читати, пізнавати й розтлумачувати сакральний текст.

4-5 ст. н. е. (золота доба християнства) – в цей період є остаточно сформованими три богословські школи, в яких по-різному тлумачать сакральний текст, використовуючи різні герменевтичні методи та отримуючи різні рівні змісту. Представники кожної школи визнавали, що в Біблійному тексті є щонайменше 2 рівні змісту: реальний зміст та містичний (прихований, символічний). Одна школа вважала, що пріоритет потрібно надавати реальному змісту, а інша – що містичному (різні підходи).

1 школа – Олександріївська школа, сформувалася в Олександрії, майже після смерті Христа, найперша з’явилася. Представники: Філан Олександріївський (1 ст до не) Климент Олександріївський, Кирило Олександріївський (2 ст до н.е.), Ореген. Школа вважала, що головною методикою тлумачення Біблії є методика тлумачення символів.

Постулати:

• Подієвий (історичний) рівень сприйняття будь-якої описаної в Біблії ситуації – це лише форма вираження глибинного, прихованого іносказання;

• Цей рівень іносказання – і є головний зміст описаної події, саме цей зміст хоче донести до своїх слухачів сам Бог;

• Світ, в якому живуть люди, це притча, історія подій, описаних в Старому заповіті, це передбачення того, що має відбутися в Новому заповіті, а Новий заповіт – це притча або передбачення того, що відбуватиметься у вічному житті.

2 школа – 3 ст н.е., Антіохійська школа, Антіохія (сучасна територія Сирії, діаспора перших хрещених іудеїв, відбувся переклад арамейською мовою Біблії). Представники: Іоан Златоус, Фіодерит Кирській, Фіодора Мапсуестійський. Школа вважала, що головним змістом в біблійному тексті є саме реальний зміст, вони були прихильниками букви тексту, тому сприймали біблійний текст буквально.

Постулати:

• В усіх біблійних текстах потрібно розрізняти «букву» і дух;

• «Буква» не може бути проігнорована при тлумаченні певного тексту, і тому сприймати тільки духовну основу написаного – невірно;

• Буквальне і духовне потрібно усвідомлювати у сукупності, не ізольовано одне від іншого; якщо помічати прихований духовний зміст, то шукати логіку в буквальному розумінні.

3 школа – 4 ст. н.е. Кападакіївська школа (колишня Римська провінція, сучасні пд. і центр Турції); Представники: Василій Великий, Григорій Богослов, Григорій Ниський. Їхнє уявлення передбачало синтез двох шкіл, вони вбачали можливим тлумачення з точки зору букви, і з точки зору символу.

Постулати (синтетичні):

• В біблійних висловлюваннях не слід обов’язково шукати містичний зміст, його може й не бути;

• Насамперед потрібно обов’язково пізнати буквальне розуміння тексту. А потім лише містичне;

• Саме містичне тлумачення Біблії не може здійснюватися у довільній формі, воно повинно логічно витікати із написаного.