Лекц.2: феноменологічні проблеми філософії.

Свідомість, самосвідомість, мова.

• 2.1 Специфіка людського сприйняття світу

• 2.2. Роль самосвідомості у формуванні образу зовнішнього об’єкту;

• 2.3. Мова як засіб виразу свідомості.

Суспільна та індивідуальна свідомість.

• 3.1. Уявлення про індивідуальну і суспільну свідомість;

• 3.2. Особливості взаємозв’язку суспільної та індивідуальної свідомості.

Свідоме і несвідоме.

• 4.1. Філософський зміст проблеми несвідомого;

• 4.2. Сутність концепції індивідуального несвідомого З.Фрейда.

• 4.3. Характерні риси концепції колективного несвідомого К.Юнга.

 1.1. У самому загальному вигляді свідомістьможна охарактеризувати як людську здатність суб’єктивного (внутрішнього духовно-інтелектуального) засвоєння зовнішнього світу і самого себе.

Історія філософії демонструє два основних способидослідження свідомості:

а) описфеномену свідомості, тобто опис заходів, за допомогою яких предмети дані у свідомості (виділення в акті свідомості окремих послідовних етапів);

б) поясненнясамого феномену свідомості, тобто того, як можлива сама свідомість (чому і як виникає суб’єктивний зв’язок людини із зовнішнім світом і з собою).

1.2. Визначальною умовоюпояви індивідуальної свідомості стаєформування самосвідомості,тобто усвідомлення людиною самої себе як чуттєвої, мислячої і діючої істоти; розуміння власного “Я”. Таким чиномлюдина виділяє себезі світу природи та зі співтовариства інших людей. І завдяки цьому вона здатна пізнавати навколишній світ — “не-Я”.Питання про природу “Я”залишається відкритим. Відповіді на нього наведені у вигляді версій: природа “Я” божественна, соціальна та ін.

1.3. Філософи оцінюють наявність феномену свідомості у людини суперечливо: як велике диво і як велике випробування. Справа в тому, що завдяки свідомості людині дані не тільки радощі, але й страждання її буття в цьому світі. Ця обставина спонукає деяких людей звертатися до спокусипідмінипошуків реальних рішень проблем свого буття штучно викликаними змінами станів своєї свідомості.

2.1 Безпосередній контакт із зовнішнім світом людина здійснює за допомогою почуттів. В результаті цього контакту в її свідомості виникає образ якогось об’єкта — фрагмента дійсності. Процедура утворення такого образу,тобто згустку різного роду інформації про об’єкти реальності, називаєтьсясприйняттям.Сприйняття єосновою свідомості.Процес майже миттєвого згортання чуттєвих даних про об’єкт в цілісний образ цього об’єкту багато в чому ще неясний. Образ — це результат скерованості уваги людини назовнішній об’єкт.В даному процесі людина не зосереджується на собі, хоча неявно і усвідомлює свою відміну від об’єкту.

2.2 Самосвідомістьпроявляється тоді, коли людина розуміє, що образ зовнішнього об’єкту формується не тільки цим об’єктом, але йсприймаючим “Я”.Акт усвідомлення об’єкта зовнішнього світусупроводжуєтьсяактом усвідомленнявласної участів цьому процесі. Таким чином, людина не тільки відображує зовнішній об’єкт, але й одночасно розуміє, що це саме вона створює образ об’єкта і надає йому смисл. Без самосвідомості, яка передбачає формування “Я”, тобтостану виділенняданої людини з решти світу, свідомість неможлива.

2.3 Зміст свідомості людини стає надбанням інших людейлише тоді, коли він виражений назовні за допомогою мови.Мова— це система знаків, використовуючи яку люди пізнають,спілкуються, а також зберігають і передають інформацію. Виділяютьприроднусистему знаків (звук, жест, міміка тощо) і спеціально створену людьмиштучнусистему знаків (мова музики, живопису, математики тощо). Однією зобов’язкових умоввиникнення індивідуальної свідомості є включення людини у світ мови. Причому, чим багатше зміст свідомості, тим більше людині потрібно мовних знаків для його виразу. Стверджуючи свою мову, кожна нація зберігає одну знайважливіших засадвласної культурної індивідуальності.

3.1 Будь-яка окрема людина, індивідуум є носієм свідомості. І тому її свідомість унікальна, індивідуальна,особистісна. Однак, в індивідуальній свідомості завжди є деякий зміст, спільний для окремих груп або для усіх людей. Він формуєтьсястихійно,бо кожна людина належить до певної професії, класу, нації, людству в цілому, і виражає наявність в індивідуальній свідомості людини спільних з іншими людьми потреб, інтересів, установок, цілей. Такий спільний, надіндивідуальний, отже, безособовий зміст свідомості називаєтьсясуспільним(або суспільною свідомістю). Суспільна свідомість, виражаючи інтереси певної соціальної групи людей, маєконкретно-історичний характер,тобто змінюється з плином часу.

3.2. Людина народжується в суспільстві, яке має певний рівень розвитку. І тому формування індивідуальної свідомості здійснюється переважно за рахунок засвоєнняцією людиною різноманітної інформації, накопиченої суспільною свідомістю. Разом з тим сама суспільна свідомість розвиваєтьсяза допомогою досягненьзрілої індивідуальної свідомості, творчих проривів, відкриттів, винаходів зроблених окремими особами в тих або інших галузях діяльності. Суспільна свідомість, як правило,сильнішаза індивідуальну, бо людина змушена підстроювати свою свідомість під установки і орієнтації своєї соціальної групи (нації, класу та ін.) і тому досить легко піддається колективному навіюванню. Для кожної особи, яка бажає зберегти своєрідність, завждиактуальною є проблемапошуку шляхів і способів послаблення залежності від диктату суспільної свідомості.

4.1 Проблема несвідомоговиражає наявність в глибинах людської психіки прихованих чинників, які впливають на зміст свідомості, але не наведені в ньому і тому несвідомі.Поняттям “несвідоме”позначають сукупність психічних процесів, станів і схем поведінки, які не задані виразно у свідомості людей.Людині здається, що вона зовсімвільноформує свої думки, хоч насправді їхній зміст визначається якимисьнепроясненимидля її свідомості причинами.Прояснити природу несвідомогоі таким чиномзвільнитилюдину від його диктату —завдання,яке ставили перед собою багато мислителів і перш за все З.Фрейд та К.Юнг.

4.2. З.Фрейд (1856-1939) сформулював концепцію індивідуального несвідомого,яка базується на уявленіпро домінуючу роль біологічного, а саме інстинктівсексуальногохарактеру в житті людини. Фрейд виділив у людській психіцітри області: “Воно” (несвідоме), “Я” (свідомість), “Над-Я” (засвоєні людиною культурні ідеали, норми і вимоги суспільства).Приховані детермінанти свідомостізосереджені в “Воно” у вигляді лібідо — енергії несвідомих сексуальних потягів і інстинктів та витиснутих зі свідомості ідей. Несвідомі потягипрагнуть до задоволення,до розрядки у дії. Для цього їмпотрібно проникнути в “Я”,яке управляє діями. Цьому проникненнюперешкоджає внутрішня цензура — “Над-Я”,бо культура, за Фрейдом, ґрунтується на відмові від бажань несвідомого. Свідомість людини “Я” стаєполем боюміж “Воно” і “Над-Я”.Основне завдання свідомості — знайтистан динамічної рівновагиміж цими силами, інакше неминуче психічне захворювання. Фрейд розробив спеціальний метод лікування таких хвороб —психоаналіз,за допомогою якого пробував прояснити в кожному окремому випадку несвідомі мотиви, які викликали душевний розлад людини.

4.3. К.Юнг (1875-1961) — учень Фрейда, створив концепцію первинного колективного несвідомого,яке тільки пізніше перетворюється в суб’єктивне та індивідуальне несвідоме окремої людини. За думкою Юнга, концепція Фрейда характеризує лише поверхневий шар несвідомого. Йогонайбільший глибинний пластєєдиним для психікиусіх людей, а тому загальнолюдським, колективним несвідомим. Колективне несвідомепостійно виробляєдеякі структури і схеми, якісимволічно оформлюютьуявлення людей. Ці схеми Юнг називав “одвічними образами” або“архетипами”.Визначальні архетипи: Персона (сукупність соціальних масок людини), Аніма (жіноче начало), Анімус (чоловіче начало), Тінь (нижча природа людини) та ін. Вони —апріорні, притаманні кожній людині від народження і виражаютьзакодованув людинідеяку форму або можливістьуявлень. Архетипиз’являються людинічерез сни, переживання, міфи, релігійні традиції, відхилення у поведінці. Будучи виразом загальних людських потреб, інстинктів, потенцій архетипи містять у собівеличезну енергію, безособову силу. Люди інтуїтивно тягнуться до цих ірраціональних, священних первообразів і одночаснобоятьсяїх.Символічнетлумачення архетипів демонструє цюподвійністьставлення до них, дозволяючитрохи відкрити(позначаючи) і разом з тимприховати(раціонально не роз’яснюючи) міць несвідомого. Прояснення несвідомих мотивів індивідуальної поведінки людини Юнг пов’язвав з аналізом її сновидінь.