ЗО Введення у соціальну роботу. Глава 2

Етичні принципи та стандарти соціальної роботи

Визначальні етичні норми і принципи соціальної роботи викладено в праці "Етика соціальної роботи: принципи і стандарти", схваленій Міжнародною федерацією соціальних працівників (МФСП) 1994 року. Праця складається з преамбули, де у стислій формі обгрунтовано важливість етичної обізнаності як складової частини професійної практики соціальних працівників, а також двох важливих документів: "Міжнародної Декларації етичних принципів соціальної роботи" та "Міжнародних етичних стандартів соціальних працівників".

У "Міжнародній Декларації етичних принципів соціальної роботи" подано етичні принципи професії соціального працівника, окреслено проблемні галузі, рекомендовано загальні методи розв'язання етичних проблем.

"Міжнародні етичні стандарти соціальних працівників" базуються на положеннях "Міжнародного Морального кодексу професійних соціальних працівників", прийнятого МФСП 1967 року. У вступі до цього документа задекларовано, що соціальна робота грунтується на різних гуманістичних, релігійних та демократичних ідеалах і філософських концепціях, мета яких — задоволення суспільних потреб і розвиток людського потенціалу.

Саме тому соціальні працівники:

-мають служити людині заради її добробуту і реалізації її можливостей;

-розвивати і використовувати обгрунтовані знання з поведінки людини

ісоціальної поведінки;

-сприяти розвитку ресурсів, які б відповідали індивідуальним, груповим, національним і міжнародним потребам і прагненням;

-бути відданими справі заради досягнення соціальної справедливості. Розглянемо детальніше дванадцять етичних принципів професії соціаль-

ного працівника, які викладено в "Міжнародній Декларації етичних принципів соціальної роботи".

Перший принцип має пряму відповідність до категоричного імперативу І. Канта і стверджує: "кожна людина є унікальною цінністю, на яку слід зважати і ставитися до неї з повагою".

Другий принцип теж нагадує нам "золоте правило" моралі: "Кожна людина має право на самореалізацію такою мірою, щоб це не утискало таке саме право інших людей, і зобов'язана робити внесок у добробут суспільства".

Третій принцип стосується обов'язків суспільства щодо людей: "Кожне суспільство, незалежно від устрою, повинно функціонувати так, щоб забезпечити максимальні блага для всіх своїх членів".

У наступних шістьох принципах визначені обов'язки соціальних працівників.

Четвертий — формулює обов'язок бути відданим соціальній справі.

Основи етики та професійного спілкування 31

У п'ятому принципі викладена вимога до соціальних працівників "присвятити здобуті знання і навички наданню допомоги окремим особам, групам людей, громадам і спільнотам в їхньому розвитку і в розв'язанні конфліктів як між собою, так і в стосунках із суспільством та подоланні наслідків цих конфліктів".

Шостим принципом передбачено, що "соціальні працівники повинні надавати якомога кращу допомогу будь-кому, хто потребує допомоги та поради, не маючи несправедливих упереджень щодо статі, віку, непрацездатності, расової приналежності, соціального класу, походження, релігії, мови, політичних переконань або сексуальної орієнтації".

Сьомий принцип вимагає поважати головні права людини згідно з Міжнародною Декларацією прав людини Організації Об'єднаних Націй та інших міжнародних конвенцій, що випливають з цієї Декларації.

Зміст восьмого принципу спрямований на збереження конфіденційності та відповідального використання в соціальній роботі інформації про приватне життя навіть тоді, коли законодавство країни суперечить цій вимозі.

Дев'ятий принцип торкається співпраці соціальних працівників з клієнтами "заради найкращих інтересів останніх, водночас віддаючи належну повагу інтересам інших людей. Клієнтів усіляко заохочують до участі в роботі, й вони повинні бути поінформовані про можливі ризики і переваги запропонованого напряму дій".

Наступний, десятий принцип викладає очікування соціальних працівників, "що клієнти нестимуть спільно з ними відповідальність за визначення плану дій, спрямованих на зміну їхнього життя".

Окрім того, цей принцип також визначає можливості використання примусу, який може бути необхідним для розв'язання проблем однієї сторони за рахунок інтересів іншої, лише після ретельної, виваженої оцінки претензій конфліктуючих сторін. Соціальні працівники повинні звести до мінімуму застосування узаконеного примусу.

Одинадцятий принцип декларує несумісність соціальної роботи з прямою або непрямою підтримкою осіб, груп людей, політичних сил або силових структур, що пригнічують людей, використовуючи тероризм, тортури тощо.

І, нарешті, останній, дванадцятий принцип вимагає від соціальних працівників приймати етично обгрунтовані рішення і дотримуватись їх, віддаючи належну повагу положенням Міжнародної Декларації етичних принципів МФСП, а також положенням Міжнародних етичних стандартів соціальних працівників, прийнятих їхньою національною професійною асоціацією.

В Міжнародній Декларації етичних принципів соціальної роботи також окреслені проблемні галузі, які, звичайно, залежать від різниці в культурі та в устрої правління тієї чи тієї країни. Проте йдеться й про проблемні ситуації.

Перша з них визначається ситуацією, коли випробування лояльності соціального працівника виявляється на межі конфліктуючих інтересів:

- самого соціального працівника і клієнта;

32 Введення у соціальну роботу. Глава 2

-окремих клієнтів та інших людей;

-між конфліктуючими інтересами груп клієнтів;

-груп клієнтів і рештою суспільства;

-систем/закладів і груп населення;

-систем/закладів/роботодавців і соціальних працівників;

-різних груп професійних працівників.

Той факт, що соціальні працівники працюють і як помічники, і як контролери, теж може спричинити плутанину мотивів або відсутність зрозумілості в діях і наслідках. Щоб уникнути цієї проблеми, соціальні працівники зобов'язані пояснити етичне значення своєї ролі у державному контролі громадян і дати собі відповідь, якою мірою така роль прийнятна, зважаючи на основні етичні принципи соціальної роботи.

Третьою проблемною областю є конфлікт, що легко може виникнути між обов'язком соціального працівника щодо захисту інтересів клієнта та вимогами до ефективності і корисності. Особливо ця проблема загострюється у зв'язку з впровадженням і використанням інформаційної технології в галузях соціальної роботи.

Розглянуті вище принципи мають безпосередній зв'язок із методами вирішення етичних питань та проблем. Одним із таких методів, що рекомендується Міжнародною Декларацією етичних принципів соціальної роботи, є колективні дискусії в організації. Це дає змогу соціальним працівникам обговорювати, аналізувати та розглядати етичні питання-проблеми спільно з колегами, іншими експертними групами і сторонами, яких стосується питання, що обговорюється. У ході дискусій створюються сприятливі умови для вироблення альтернатив та оцінки можливих етичних наслідків вибору певного варіанта. Це також дає можливості соціальному працівнику отримувати консультації від товаришів по службі та інших людей.

При вирішенні конкретних етичних проблем окремим соціальним працівником мають перш за все враховуватись основні принципи Декларації. Важливим моментом є також етичний, моральний і політичний контекст дій.

Важливим аспектом етики соціального працівника є аналіз мотивів та характеру дій, а також наслідків, які може мати дія на різні групи. При цьому важливо бачити моральний зміст дії, наприклад, використання примусу на протилежність добровільному співробітництву, опіки на протилежність співучасті тощо.

На підставі "Міжнародної Декларації етичних принципів соціальної роботи" соціальний працівник зобов'язаний визнавати та дотримуватися норм етичної поведінки.

В документі викладено загальні норми етичної поведінки щодо клієнтів, установ і організацій, щодо колег, стандарти професії соціального працівника. Оскільки від дотримання цих стандартів вирішальною мірою залежить ефективність та результативність діяльності соціального працівника, розглянемо їх докладніше.

34 Введення у соціальну роботу. Глава 2

надання послуг і стимулювання професійної практики відповідно до етичних принципів МФСП".

Соціальний працівник повинен "відповідально виконувати встановлені обов'язки і завдання установ або організацій, робити внесок у розробку реальної політики, методології і практики з метою створення кращих норм і досягнення кращих результатів". Необхідно також "виступати з ініціативою щодо бажаних змін політики, методології й практики через відповідні канали установ і організацій. Якщо необхідні цілі не досягнуто після того, як усі засоби було вичерпано, ініціювати звернення до вищих органів влади або громадськості, заінтересованих у розв'язанні проблеми".

Норми соціальної роботи щодо колег

Нормами передбачено, що соціальний працівник повинен "визнавати освіченість, професійну підготовку і ефективність роботи колег і фахівців інших галузей, розширяти співробітництво з ними, яке має сприяти підвищенню ефективності послуг".

Для того, щоб це співробітництво було плідним, слід "визнавати різні точки зору і практичний досвід колег з соціальної роботи та інших фахівців, висловлюючи критичні зауваження в коректній формі".

Соціальний працівник повинен "використовувати і створювати можливості для обміну знаннями, досвідом та думками з колегами, фахівцями інших галузей, а також волонтерів з метою взаємного вдосконалення".

Етичним нормам відповідають і такі дії соціального працівника, коли він звертає увагу відповідних організацій на будь-які порушення професійної етики і норм у межах і поза межами професійних обов'язків і забезпечує належне залучення до цієї діяльності відповідних клієнтів.

Норми професії соціального працівника

Цими нормами передбачено "зберігати цінності, етичні принципи, знання і професійні методи соціальної роботи, сприяти їх уточненню й удосконаленню", підтримувати професійні стандарти практики і намагатися розповсюджувати їх.

Етичним обов'язком соціального працівника є "захист професії від несправедливої критики". Однак у той же час важливо надавати конструктивну критику професії соціального працівника, її теоріям, методам і практиці.

І, насамкінець, необхідно стимулювати розробку нових підходів і методик, необхідних для розв'язання як нових, так і вже існуючих потреб.

Звичайно, викладені норми мають найзагальніший характер і не враховують національних особливостей. Натомість вони є тим важливим етичним підґрунтям, що орієнтує як зарубіжних, так і вітчизняних спеціалістів.

Враховуючи те, що професійні етичні норми мають бути внутрішньо прийнятими, засвоєними соціальним працівником, найкраще їх формулюва-

Основи етики та професійного спілкування 35

ти від першої особи. Це звучить ніби клятва на вірність професії та її етичним ідеалам.

-"Я вважаю своїм головним обов'язком служіння інтересам клієнтів, яких я обслуговую, і це передбачає дії щодо поліпшення соціальних у м о г о життя і побуту.

-Я виступаю проти дискримінації за ознаками статі, раси, кольору шкіри, релігії, віку або національного походження. У своїй діяльності буду домагатися запобігання та ліквідації такої дискримінації в наданні послуг, трудових угодах, у побутовій практиці.

-Я віддаю перевагу своїй професійній відповідальності, а не особистим інтересам.

-Я беру на себе відповідальність за якість і кількість послуг, наданих мною клієнтам.

-Я шаную право на конфіденційність інформації, що стосується клієнта, буду відповідально її використовувати.

-Я ставлюся з повагою до поглядів і дій моїх колег і буду в коректній формі публічно висловлювати свою думку стосовно них.

- Я практикуюся в соціальній роботі в межах загальновизнаних норм

ікомпетенції моєї професії.

-Я визнаю відповідальність за свій внесок у фонд знань і досвіду в сфері соціальної роботи.

-Я беру на себе зобов'язання захищати інтереси особистості та суспільства від неетичних учинків та дій окремих індивідів або організацій.

-Я готовий/готова надавати належні професійні послуги в надзвичайній ситуації.

-Я підтримую принцип необхідності професійної освіти для професійної роботи.

-Я беру на себе відповідальність за створення і підтримку умов у соціальній службі, що дозволяють соціальним працівникам поводитися відповідно до цього кодексу.

-Я здійснюю за допомогою своїх знань і умінь підтримку програм поліпшення соціального добробуту" [6].

Звичайно, норми професійної етики встановлюють певні межі діяльності соціального працівника, вони підказують йому, що дозволено і чого не можна робити при виконанні своїх службових обов'язків. У той же час запорукою дотримання цих норм є наявність у соціального працівника таких моральних якостей, як гуманістичні установки, альтруїзм, особиста відповідальність, достатній рівень інтелекту, емоційна врівноваженість, ввічливість, тактовність, простота, порядність, доброта й відчуття справедливості, почуття власної гідності, нарешті, високий рівень особистої культури.