_1-89 (1)

географічних та кліматичних зонах тощо), які вимагають особливоїкомпетенціїсуддів у різних галузях біологічноїта сільськогосподарськоїнауки, а також щодо відповідних прав інтелектуальноївласності. Таким чином, відповідний суд загальної юрисдикції, господарський чи третейський суди, як правило, самостійно не можуть кваліфіковано розв'язувати такий спір без залучення фахівців-експертів.

Захист прав на породу тварин не знайшла нічого крім проекту зу про охорону прав на породи тварин, в орлюк тільки те що зазначено вище.

75. Співвідношення винаходу та промислового зразку як об’єктів правової охорони.

Відповідно до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (далі — Закон) винаходом є результат інтелектуальноїдіяльності людини в будь-якій сфері технології. Відповідно до ч. 1 ст. 459 ЦК України винахід вважається придатним для набуття права інтелектуальноївласності на нього, якщо він, відповідно до закону, має винахідницькийрівень і придатний для використання.

Відповідно до ч. 2 ст. 459 ЦК України об'єктом винаходу може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технологій.Продукт як об'єкт технології — це матеріальний об'єкт як результат діяльності людини. Таким продуктом, зокрема, є пристрій, механізм, система (комплекс) взаємодіючих пристроїв, споруда, виріб, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини та інший біологічний матеріал, у тому числі трансгенна рослина і тварина.Процес як об'єкт технології — це дія або сукупність дій, виконуваних щодо продуктів та інших матеріальних об'єктів за допомогою принаймні одного продукту і спрямованих на досягнення певного технічного результату. Таким процесом, зокрема, є виготовлення, обробка, переробка продукту та контролювання його якості, перетворення речовини, енергії, даних, вимірювання параметрів, діагностування, лікування, керування процесом, який є об'єктом технології.

Винахід відповідає умовам патентоздатності, якщо він є новим, має винахідницькийрівень і є промислово придатним.

Промисловий зразок, як і винахід, являє собою результат творчої розумової діяльності, який може бути втілений у матеріальних об'єктах. Однак, на відміну від винаходу, який є технологічним (технічним) вирішенням, промисловим зразком визнається рішення зовнішнього вигляду виробу, в якому повинні поєднуватися як художні, так і конструкторські елементи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» (далі — Закон) промисловий зразок — це результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання.

Використання у рішенні зовнішнього вигляду виробу одних лише художніх (наприклад, зміна кольору) або конструкторських (наприклад, зміна розміру виробу) засобів для промислового зразка недостатнє. Художні та конструкторські елементи повинні взаємно доповнювати один одного, при цьому зовнішній вигляд виробів, під якими розуміють найрізноманітніші предмети, призначені для задоволення людських потреб, повинен визначатися виразністю і взаємним розташуванням основних композиційних елементів, формою і виконанням у кольорі.

Об'єктом промислового зразка в Україні може бути форма, малюнок або розфарбування чи їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу (ч. 2 ст. 461 ЦК України) і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб (ч. 2 ст. 5 Закону).

Відповідно до ст. 461 ЦК України промисловий зразок вважається придатним для набуття права інтелектуальноївласності на нього, якщо він, відповідно до закону, є новим.

76.Поняття та критерії охороноздатності топографій інтегральних Закон України «Про охорону прав на топографіїінтегральних мікросхем» 1997

р. , ЦКУ

Ст. 1 Закону - інтегральна мікросхема (IMC) - мікроелектронний виріб кінцевої або проміжної форми, призначений для виконання функцій електронної схеми, елементи і з'єднання якого неподільно сформовані в об'ємі і (або) на поверхні матеріалу, що становить основу такого виробу, незалежно від способу його виготовлення;

Ст 1 Законц - Топографія інтегральноїмікросхеми як результат інтелектуальної діяльності являє собою зафіксоване на матеріальному носіїпросторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з'єднань між ними. Матеріальним носієм топографії є кристал інтегральної мікросхеми (далі — ІМС), тобто частина напівпровідникової пластини, в обсязі і на поверхні якої сформовані елементи напівпровідникової мікросхеми, міжеле- ментні з'єднання і контактні площадки.

Прийнятий ЦК України визначив правовий статус компонування інтегральної мікросхеми (глава 40).

Згідно зі ст. 5 названого Закону охорона прав поширюється тільки на оригінальну топографію ІМС.

Відповідно до ст. 471 ЦК України компонування інтегральної мікросхеми вважається придатним для набуття права інтелекту- альноївласності на нього, якщо воно є оригінальним.

Оригінальною загалом є будь-яка топографія ІМС, створена в результаті інтелектуальноїтворчоїдіяльності автора, якщо вона не отримана шляхом прямого відтворення (копіювання) іншоїтопо- графіїІМС, має відмінності, що надають їй нових властивостей, та не була відомою у галузі мікроелектроніки до дати подання заявки до Патентного відомства України або до дати її першого викорис- тання. При цьому топографія ІМС визнається оригінальною доти, доки не доведено протилежне.

Одним із доказів відсутності оригінальності може бути, зокре- ма, загальновідомість топографії ІМС розробникам і виробникам ІМС на дату її створення. У разі спору це питання вирішується судом з урахуванням висновку експертів. Останні, в свою чергу, повинні орієнтуватися на знання середнього фахівця і ступінь доступності матеріалів, які містять інформацію щодо спірної топо- графії ІМС.Топографія ІМС, що містить елементи, відомі в галузі мікроеле- ктроніки на дату подання заявки або на дату першого її викорис- тання, може бути визнана оригінальною і отримати правову охорону тоді, коли сукупність (комбінація) цих елементів є оригінальною, тобто результатом інтелектуальних зусиль її творця.

За прямою вказівкою Закону України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» охорона прав не поширюється на ідеї, способи, системи, технологію або закодовану інформацію,що можуть бути втілені в топографії ІМС. Об'єктом охорони прав є лише сама топографічна схема, тобто взаємне розміщення елементів напівпровідникової мікросхеми. Що стосується способів які стосуються технологічного процесу виготовлення інтегральноїмікросхеми, конструкцій кристалів ІМС та інших технічних рішень, то вони за наявності необхідних законодавством критеріїв можуть стати об'єктами патентних прав.

77. Суб‘єкти права інтелектуальної власності на топографії інтегральних мікросхем та їх права

Стаття 473 ЦК України закріплює, що суб'єктами права інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми є: 1) автор компонування інтегральноїмікросхеми; 2) інші особи, які набули прав на компонування інтегральної мікросхеми за договором чи законом.

Отже, власниками прав на топографії ІМС є автори, їхні спадкоємці, а також будь-які фізичні чи юридичні особи, що отримали ці права на підставі закону або за договором. Автором топографії ІМС визнається тільки фізична особа, інтелектуальною творчою працею якої вона створена. Юридична особа прав авторства не має і може виступати лише власником майнових прав на топографію ІМС. Якщо остання створена спільно кількома фізичними особа- ми, кожна з них визнається автором такої топографії ІМС. Неодмінною умовою виникнення співавторства є особистий творчий внесок автора в її створення. Тому особи, які надали автору тільки технічну, організаційну, матеріальну допомогу або сприяли оформленню прав на топографію ІМС, на співавторство претендувати не можуть. У разі виникнення спору з цього питання він вирішується судом, який може призначити відповідну експертизу.

Як і щодо інших об'єктів прав інтелектуальноївласності, на визнання фізичної особи автором топографії ІМС не впливають ні його вік, ні стан дієздатності. Проте здійснення прав, що належать малолітнім і недієздатним авторам, покладається на їхніх батьків або опікунів.

Права на топографію ІМС визнаються як за українськими громадянами та юридичними особами, так і іноземними. Відповідно до ст. З Закону України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» іноземці та особи без громадянства мають такі ж права, як і передбачені цим законом права громадян України, за винятком тих, що встановлені міжнародними договорами України.

Якщо топографія ІМС створена автором у порядку виконання службових обов'язків чи за спеціальним дорученням його роботодавця, власником прав на неїза загальним правилом стає цей ро- ботодавець. Проте договором між автором і роботодавцем може бути передбачене збереження всіх прав на топографію ІМС за її творцем. Питання про те, яка робота має бути визнана такою, що виконана в порядку службових обов'язків, стосовно топографій ІМС вирішується так само, як і щодо патентних прав. Зокрема, враховуються такі чинники, як коло службових обов'язків автора, характер досягнутого творчого результату, використання працівником обладнання тощо. Проте треба мати на увазі, що й у тих випадках, коли топографія

ІМС була визнана створеною в порядку виконання службових обов'язків, її автором все одно буде вважатися безпосереднійрозробник, а не його роботодавець.

Після смерті автора власниками прав на топографію ІМС стають його спадкоємці. Але до них переходять не всі права автора, а лише ті, що мають майновий характер. При цьому майнові права на топографію ІМС, строк дії яких обмежується десятьма роками, переходять до спадкоємців на період, що залишився до закінчення вказаного терміну. Особисті немайнові права автора топографіїІМС у спадщину не передаються, але спадкоємці можуть виступа- ти на їхній захист у разі порушень з боку третіх осіб.

У результаті створення оригінальноїтопографіїІМС її автор, а в передбачених законом чи договором випадках і інші особи, зокрема роботодавці та замовники, одержують низку суб'єктивних Цивільних прав, які поділяються на особисті немайнові і майнові права.

Серед особистих немайнових прав закон прямо вказує лише наі право авторства, яке надається безпосередньому творцю оригінал льної топографії ІМС. Воно має абсолютний характер і невідчужуі; ване від особи автора. Договір, що передбачає уступку або відмову; від права авторства, є недійсним і не породжує жодних юридичних наслідків. Право авторства діє протягом усього життя творця топо»' графії ІМС. З його смертю воно як суб'єктивне право втрачає чинність, але охороняється як таке, що має суспільне значення.

Крім права авторства, до особистих немайнових прав творця топографії ІМС треба віднести право на авторське ім'я. Хоча зако- нодавство його прямо і не називає, воно, безперечно, належить ав- тору. Зокрема, ім'я справжнього творця топографії ІМС згідно зі ст. 9 Закону України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» має бути зазначене в заявці на видачу свідоцтва на топографію ІМС. За бажанням автора його ім'я вказується й у пе- реліку відомостей, що публікуються в офіційному бюлетені Патентного відомства України. Право на ім'я, як і право авторства, з яким воно нерозривно пов'язане, не може відчужуватися, має абсолютний характер і охороняється безстроково.

Суть права на використання топографії ІМС полягає в можливості правовласника на власний розсуд виготовляти, застосовувати і поширювати топографію ІМС усіма доступними способами та засобами. Згідно із п. З ст. 16 Закону України «Про охорону прав на топографіїінтегральних мікросхем» під використанням топографіїІМС треба розуміти:—копіювання топографіїІМС;

—виготовлення ІМС із застосуванням даноїтопографії; —виготовлення будь- яких виробів, що містять такі ІМС; —ввезення таких ІМС та виробів, що їх містять, на митну територію України;

—пропонування для продажу, продаж, зберігання в зазначених Цілях та інше введення в цивільний оборот ІМС, виготовлених із застосуванням даноїтопографії, та будь-яких виробів, що містять такі ІМС.

Іншою стороною майнових прав є покладання на інших осіб заборони чинити вказані вище дії щодо використання топографіїІМС без дозволу правовласника, за винятком випадків, коли воно не є порушенням прав цього власника.Права на топографію ІМС засвідчуються свідоцтвом, яке підтверджує факт реєстрації топографіїІМС у Патентному відомстві України.

Стаття 474. 1. Майновими правами інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми є: 1) право на використання компонування інтегральної мікросхеми; 2) виключне право дозволяти використання компонування інтегральної мікросхеми; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню компонування інтегральної мікросхеми, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. 2. Майнові права інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми належать володільцю відповідного свідоцтва, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Якщо права на топографію ІМС належать кільком авторам або іншим правовласникам, порядок використання цих прав визначається договором між ними. За відсутності згоди між правовласниками кожний із них може використовувати зареєстровану топографію ІМС на власний розсуд, але не вправі надавати ліцензію на її використання або уступити права іншій особі без згоди решти правовласників.

78. Поняття та ознаки комерційної таємниці як об’єкту правової охорони.

Ст. 505 ЦК України : комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв’язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці

Комерційна таємниця – відомості, пов’язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб’єкта господарювання, використання яких у господарській діяльності надає можливість отримання прибутку та/або конкурентної переваги чи збереження положення на ринку, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб’єкта господарювання.

Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, визначаються суб’єктом господарювання відповідно до законодавства.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 1993 р. № 611 “Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці ”, ( поточна редакція) не можуть бути віднесені до комерційної таємниці:

-установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою чи господарською діяльністю та її окремими видами;

-інформація за всіма встановленими формами державної звітності;

-дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов’язкових платежів;

-відомості про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посадами, а також наявність вільних робочих місць;

-документи про сплату податків і обов’язкових платежів;

-інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров’ю, а також інші порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків;

-документи про платоспроможність;

-відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об’єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю;

-відомості, що відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню. Отже, відомості, які можуть бути віднесені до комерційної таємниці, наприклад

підприємства, повинні мати такі ознаки:

-не містити державної таємниці;

-не наносити шкоди інтересам суспільства;

-відноситись до виробничої діяльності підприємства;

-мати дієву або потенційну комерційну цінність та створювати переваги в конкурентній боротьбі;

-мати обмеження в доступі тощо.

Удисертації Носіка Ю.В. запропоновано вдосконалити легальне визначення комерційної таємниці шляхом уточнення її місця в системі видів інформації з обмеженим доступом, а саме належність комерційної таємниці до конфіденційної інформації, а не до таємної (секретної), а також шляхом заміни нецивілістичного терміну “контроль”, яким позначені повноваження правоволодільця інформації, на термін “володіння”.

Ознаки комерційної таємниці Ознаки КТ (за авторефератом Носіка Ю.В.):

-інформаційність комерційної таємниці (в тому розумінні, що комерційна таємниця – це інформація);

-конфіденційність;

-комерційна цінність;

-захищеність інформації, яка становить комерційну таємницю.

Ці ознаки комерційної таємниці є істотними, необхідними та невіддільними. Захищеність, конфіденційність та комерційна цінність інформації, що становить комерційну таємницю, є зовнішніми, якісними ознаками, а інформаційність – внутрішньою, сутнісною. Інформаційність, конфіденційність та комерційна цінність комерційної таємниці є об’єктивно-обумовленими, а захищеність – суб’єктивно обумовленою ознакою. Інформаційність і захищеність є загальними ознаками для всіх видів інформації з обмеженим доступом. Решта ознак комерційної таємниці є специфічними.

Юридичне значення ознак комерційної таємниці полягає у: 1) встановленні її правової природи, 2) виявленні місця комерційної таємниці в системі об’єктів цивільних прав, 3) визначенні юридичних фактів, необхідних для виникнення, зміни та припинення правовідносин з приводу комерційної таємниці і 4) встановленні строку чинності суб’єктивних прав на комерційну таємницю.

Ознаки, що виділяються Кохановською О.В.:

-секретність інформації;

-невідомість інформації;

-не легкодоступність для осіб, які звичайно мають справу з таким видом інформації;

-комерційна цінність інформації;

- повинні бути вжиті заходи щодо збереження таємності КТ тією особою, яка на законній основі контролює обіг такої інформації.

79. Співвідношення комерційної таємниці та «ноу-хау».

Комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в ціло- му чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інфор- мації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам за- ходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію (ч. 1 ст. 505 ЦК України).

Поряд із терміном «комерційна таємниця» у законодавстві і на практиці широко використовуються такі терміни, як «секрети виробництва», «ноу-хау», «торговельні секрети», «конфіденційна інформація» тощо. Хоча кожний із названих термінів має властиві лише йому ознаки і застосовується, як правило, у конкретних ситуаціях, усі вони пов'язані з поняттям комерційної таємниці у її розумінні, закріпленому ЦК України.

Так, поняття «ноу-хау» отримало законодавче закріплення в розумінні об'єкта інтелектуальної власності у недавно прийнятому Законі України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» від 14 вересня 2006 р. У ЗаконіП. 5 ч. 1 ст 1 ноу-хау - технічна, організаційна або комерційна інформація, що отримана завдяки досвіду та випробуванням технології та її складових, яка: не є загальновідомою чи легкодоступною на день укладення договору про трансфер технологій; є істотною, тобто важливою та корисною для виробництва продукції, технологічного процесу та/або надання послуг; є визначеною, тобто описаною достатньо вичерпно, щоб можливо було перевірити її відповідність критеріям незагальновідомості та істотності;

Водночас слід звернути увагу, що це далеко не перше визначення ноу-хау, що міститься у законодавстві. Наприклад, Закон України «Про інвестиційну діяльність» 1991 р. Ст.1 визначає ноу-хау як сукупність технічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації певного виду ви- робництва, але не запатентованих. Аналізуючи зазначені визначення, можна зробити висновок про їх недосконалий, спірний характер, який може створити проблеми при практичній реалізації прав на ноу-хау.

Центральним, тобто таким, що об'єктивно впливає на відмінність досліджуваних понять, є питання проте, який із цих об'єктів є результатом інтелектуальної творчої діяльності й, отже, може бути віднесений до об'єктів права інтелектуальної власності. Законодавець дійшов висновку, що це - комерційна таємниця, хоча з цим навряд чи можна погодитись.

Безумовно, "ноу-хау" не завжди може бути результатом творчої діяльності людини, проте це завжди результат інтелектуальної діяльності, яка відрізняється лише якісною новизною своїх форм і результату, оскільки у певних випадках "ноу-хау" не є якісно новим. Таким чином, на відміну від комерційної таємниці, "ноу-хау" завжди є результатом інтелектуальної діяльності людини, пов'язаної з використанням здатностей свого раціонального пізнання, здійсненням раціональних, логічних висновків. У разі ж збереження в секреті незапатентованих, але патентоздатних технічних рішень "ноу-хау" виступатиме як результат інтелектуальної, творчої діяльності.

"Ноу-хау" відрізняється від комерційної таємниці також і тим, що в його основі завжди лежить інформація зі сфери техніки та технологій. Тому це єдиний вид комерційної таємниці, який за своєю суттю є рішенням. Уся інша інформація, що становить комерційну таємницю, - це інформація про факти.

Різницю між "ноу-хау" і комерційною таємницею можна визначити за обсягом змісту. Поняття комерційної таємниці є істотно ширшим за поняття "ноу-хау", оскільки воно, крім відомостей, що стосуються результатів інтелектуальної діяльності, може включати і відомості, які мають суто інформаційне і навіть пізнавальне значення.

Якщо володільцем комерційної таємниці є спеціальний суб'єкт - особа, що здійснює підприємницьку діяльність, то відносно "ноу-хау" таке обмеження не діє. Тому за межами комерційної таємниці виявляється інформація, що відповідає ознакам "ноу-хау", права на яку належать несуб'єктам підприємницької діяльності. Таким чином, потенційна цінність "ноу-хау" на відміну від комерційної таємниці не завжди пов'язана з підприємницькою діяльністю володільця права на "ноу-хау".

"Ноу-хау" на відміну від комерційної таємниці може складатися з даних, що загальновідомі нарізно самі по собі, але які становлять виняткову цінність у своїй сукупності саме в певному поєднанні.

До особливостей "ноу-хау", які у своїй сукупності виділяють цей нетрадиційний об'єкт права інтелектуальної власності, належать: його нематеріальна природа;