64. Побудова графіка коливання рівня води в річці

Спостереження за рівнем води дають змогу встановити зони і тривалість затоплення окремих ділянок річкової долини, визначити швидкість руху паводкової хвилі по руслу, охарактеризувати режим водності ріки протягом року та в багаторічному плані та ін. За даними середньодобових значень рівня будують графік коливань середніх добових рівнів, на якому зазначають фази льодового режиму та форми первинного льодоутворення, користуючись умовними позначеннями: льодостав – період, протягом якого спостерігається нерухомий льодовий покрив на річці, водоймі; шугохід (рідкий, густий) – рух шуги по поверхні водного потоку у вигляді грудок, шугових килимів і вінків, а в глибині потоку - у вигляді скупчення кристалів, які утворюють грудки. Густота шугоходу оцінюється в балах за десятибальною шкалою; льодохід (рідкий, густий) – рух крижин і льодових полів на ріках. Розрізняють осінній і весняний льодохід; льодохід весняний відрізняється від осіннього переносом великих мас крижин, що відбувається при підвищених рівнях і швидкостях течії. Густоту льодоходу оцінюють у балах: на річках – за десятибальною шкалою; на озерах і водосховищах – за трибальною; вода тече поверх льоду; затор – накопичення крижин в руслі річки під час льодоходу, що зумовлює стиснення живого перерізу і пов'язаний з цим підйом рівнів води; спостерігається переважно під час весняного льодоходу на дещо мілкіших ділянках ріки; зажор – закупорка живого перерізу річки в період осіннього льодоходу та на початку льодоставу масою внутріводного льоду і шуги. Розрізняють "голову зажору" – частину, розташовану нижче за течією, і "хвіст зажору", розташований вище; забереги – смуги льоду, що обрамовують береги річок, озер і водосховищ, при незамерзлій іншій частині водного простору; сало – плаваючі на поверхні води скупчення намерзлих льодових голок у вигляді плям чи тонкого суцільного шару сірувато-свинцевого кольору, зовнішньо нагадують плями плаваючого на поверхні жиру; закраїни – смуги відкритої води вздовж берегів, які утворюються перед скресанням унаслідок танення льоду, відходу його від берега і підвищення рівня води; сніжура – сніг, плаває у воді у вигляді грудкуватих скупчень, зовнішньо подібних на намочену у воді вату; утворюється при випаданні значної кількості снігу на охолоджену водну поверхню.

Обробка спостережень за рівнями дає змогу встановити характерні рівні, повторюваність і тривалість рівнів. Якщо на ріці є декілька водомірних постів, то будують суміжні графіки коливань рівня, що має практичне значення, оскільки це дає змогу вивчити сезонний характер режиму рівня та чергування по ріці хвиль паводків і повені.

66. Типи боліт

Болото – ділянка суходолу, яка характеризується надмірним зволоженням і наявністю вологолюбної трав’яної рослинності, з залишків якої звичайно утворюється торф.  Болота виникають при заростанні озер. Спочатку на дні озера відкладаються мул, пісок, рештки рослин. Озеро поступово міліє. Підводна рослинність змінюється надводною, вологолюбною, що вкриває всю його поверхню. Коли ці рослини відмирають, їхні рештки відкладаються на дні. З часом вони нагромаджуються, ущільнюються і перетворюються на торф. Так на місці озера з’являється болото.  Болота поділяються на низинні, верхові та перехідні. Вони розрізняються за джерелом живлення і характером рослинності.  Низинні болота утворюються в долинах річок, на берегах озер. Живляться підземними водами. З рослин переважають осока, очерет, хвощі, плавуни та інші вологолюбні рослини, з дерев – вільха. В Україні низинні болота поширені на Поліссі.

Верхові болота розміщуються на вододілах річок, живляться атмосферними опадами. Рослинність на таких болотах бідна, здебільшого – різні мохи. Ростуть також пухівка, журавлина. Багато верхових боліт розташовані у районах з великою кількістю опадів – у тайзі, тундрі.     Перехідні болота займають за характером живлення та рослинності проміжне положення.     Болотам належить важлива роль у природі. Вони зволожують повітря навколишніх територій, є місцями проживання багатьох видів рослин, тварин. У болотах утворюється корисна копалина – торф, який має широке застосування. Шляхом хімічної переробки з торфу виробляють добриво, барвники та ліки. Використовується торф і як паливо. Тривалий час люди намагалися осушувати болота і перетворювати їх на родючі поля. Проте, це нерідко призводить до негативних наслідків: знижується рівень грунтових вод, виникають пилові бурі, зникають болотні рослини і тварини, перестає утворюватися торф.     На земній кулі болота займають близько 350 млн. га; найбільша їх кількість в Азії, Європі та Північній Америці. В межах України найбільше боліт на Поліссі (особливо у Волинській, Рівненській та Чернігівській областях), у долинах степових річок, а також у Карпатах.