19. Елементи змісту, або ж Змістові прояви художньої форми

Під змістом, в найзагальнішому плані, доцільно розуміти значення твору, котре випливає з його форми. Зміст може бути явним (як у „Кавказі" Т. Шевченка) і прихованим (як у його „Великому льосі"). До основних елементів змісту відносять тему (тематику), проблему (проблематику), ідею. Під темою (з грецької – те, що лежить в основі) розуміють коло подій, життєвих явищ або якусь сторону людського життя, представлених у творі в органічному зв'язку з проблемою. Спрощено, тема – це те, що зображається у творі, про що він написаний. Часто у творі (особливо великому) виділяють основну (головну) та другорядні (побічні) теми, підпорядковані основній. Проблематику (проблема з грецької – утруднення, клопіт, халепа) окреслюють як ряд запитань, що їх ставить митець перед собою, персонажами і читачем у художньому творі. Такі запитання (проблеми) можуть мати різний характер, бути національними (найбільш широкими), соціальними, психологічними, етичними, філософськими (онтологічними, гносеологічними, феноменологічними тощо) та ін. Провідну (основну) думку твору, ядро задуму автора прийнято називати ідеєю (з грецької – першообраз) літературного твору. У справжньому художньому творі вся система образів, навіть найменші художні деталі, служить розкриттю ідеї, створенню у реципієнта певного ставлення до зображеного. Часто буває так, що „читач може краще від самого поета осягти ідею його твору,– зазначав Олександр Потебня.– Суть, сила такого твору не в тому, що розумів під ним автор, а в тому, як він діє на читача або глядача, отже, у невичерпному можливому його змісті". У великих творах найчастіше побутує ціле коло ідей. Сукупність ідей того чи іншого твору називають ідейним змістом. Але всі вони підпорядковуються основній ідеї твору, яка цементує його. 

19.Елементи змісту, або ж Змістові прояви художньої форми.

Найчастіше до основних елементів (чинників,складників,омпонентів,рівнів,параметрів) змісту відносять тему(тематику), проблему (проблематику), ідею. Тема – те,що покладене в основу,предмет будь-якого судження,розмови; те про що йдеться. У літературознавстві – основне коло зображення та вираження в худ.творі . Окрім основної ,у творі ,залежно від його обсягу та змістовного наповнення,можуть бути наявні й другорядні,підпорядковані їй теми,що становлять тематику. Тема –це життєве явище,зображене у творі.тема обов’язково є у всіх літ.творах, «безтемних» творів немає. Теми поділяють на актуальні та вічнні. Актуальними є теми,що цікавлять суспільство сьогодні.Минає час,і теми втрачають свою актуальність,актуальними стають ін.теми. Вічними є теми,що цікавлять суспільство завжди. Так,літ. звертається постійно до тем кохання,природи,мистецтва тощо. Проблема – це питання ,яке поставлено у літ.творі. Проблему вважають найбільш активним,динамічним елементом змісту. К-ть проблем у літ.творі може бути різна. Є твори,у яких не поставлено проблему. Є твори,у яких поставлено одну чи декілька проблем. Сукупність усіх проблем твору ,сновної та підпорядкованих їй побічних,називають проблематикою.

За характером питань проблеми поділяють на філософські,моральні,соціальні,політичні тощо.

Ідея художнього твору – це не тільки головна думка твору,це обов’язково і почуття (пафос). Отже, ідея твору (ідений пафос)–це авторська оцінка зображувально явища,авторське рішення поставленого питання. Ідея твору виражається різними шляхами. Основний шлях – це опосередковане вираження ідеї через усі елементи внутрішньої і зовнішньої форми твору,тобто через персонажів,конфлікт,сюжет,композицію мовну організацію. Допоміжний шлях – це безпосереднє вираження ідеї ,коли автор прямо висловлює своє ставлення до зображуваного. Це робиться за допомогою ліричних відступів.

Ідея (ідейний пафос) є у всіх творах. Як немає творів «безтемних» ,так немає і творів «безідейних». За характером емоційного ставлення до зображуваного твори поділяють на твори з ідейно-емоційним утвердженням,у яких автор виражає жаль,співчуття,захоплення щодо зображувальних явищ, твори з ідейно-емоційним запереченням , у якому автор виражає обурення,гнів,ненависть щодо зображувальних явищ,і твори,у яких поєднуються дві оцінки.